Аритмія серця, види аритмій

Аритмія серця (давньо-грецьке ἀρρυθμία «нескладність») – це відхилення від норми в частоті, ритмі імпульсу і скорочення сердцечного м’язу.

Порушення ритму з’являються не тільки при ураженні серця (інфаркт міокарда, пороки серця, оперативні втручання на серці, атеросклероз, ішемічна хвороба), але і при порушенні роботи вегетативної нервової системи, зміні концентрації деяких мікроелементів в організмі, інтоксикаціях. У здорових людей аритмія зустрічається після вживання спиртних напоїв, перевтоми, простудних захворювань.

Нормальний ритм забезпечує провідна система серця. Це система спеціалізованих м’язових волокон (волокна Пуркіньє), які проводять імпульси по міокарду (м’язі серця). Вона регулює ритм скорочення різних відділів серця.

Електричні імпульси можуть проводитися будь-якими елементами провідної системи, але головну роль в цьому відіграє синусовий вузол, який знаходиться вгорі правого передсердя. Саме завдяки йому встановлюється частота серцевих скорочень (в нормі це 60-80 ударів в хвилину при спокійному стані, уві сні цей показник зменшується, а при фізичному навантаженні, навпаки, збільшується. Імпульси створюються в синусовому вузлі і потім поширюються, деякі з них провокують порушення і скорочення передсердя, тоді як інші переходять до атріовентрикулярному вузлу (АВ-вузлу).

Він розташовується в м’язовій перегородці, що розділяє серце на праву і ліву половини, на рівні переходу передсердь в шлуночки.

У цьому вузлі імпульс стає повільнішим, щоб кров завдяки скороченню передсердь встигла перейти в шлуночки. Потім електричний імпульс переходить в міжшлуночкові перегородки і розділяється по ніжках пучка Гіса. По правій ніжці по волокнам Пуркіньє імпульси переходять до правого шлуночка, а по лівій – до лівого.

Зараз читають:Швидке лікування ГРВІ в домашніх умовах

Порушення в роботі провідної системи серця можуть бути пов’язані або зі змінами в створенні імпульсів, або з будь-якими проблемами в їх проведенні. Це призводить до того, що керуючим ритму стає інший відділ системи, але при цьому знижується частота серцевих скорочень. Так, АВ-вузол здатний встановити ритм 40 ударів в хвилину, а волокна Пуркенье – всього 20.

Різновиди аритмії

За частотою ритму серця аритмії поділяють на ті що протікають з почастішанням ритму більше 100 уд. в мін.- тахікардії (tahi – частий), з урідшанням ритму менше 60 уд. в мін.- брадикардії (bradi – рідкісний).

За локалізацією «вогнища» тахікардії ділять на надшлуночкові і шлуночкові.

За тривалістю – на пароксизмальні (приступообразні) і постійні. Якщо мова йде про нападоподібному тахікардію, то серцевий ритм змінюється несподівано, різко і так само раптово приходить в норму (через кілька секунд або днів), нерідко припинення нападу відбувається спонтанно, тобто без сторонньої допомоги. Постійна тахікардія характеризується тривалим почастішанням ритму, при цьому прийом медикаментів, електрична кардіоверсія не дають будь-яких поліпшень.

Залежно від дисфункції серця називають такі типи аритмій, як:

Порушення автоматизму (порушення роботи синусового вузла)
- керуючий ритму (джерело збудження) – в синусовому вузлі
  - синусова тахікардія (це збільшення ЧСС до 100 уд. за хв і більше при збереженні правильного синусового ритму. СТ обумовлена підвищенням автоматизму СА-вузла)
  - синусова брадикардія (СБ) – це ураження частоти серцевих скорочень (менше, ніж 60 ударів в хвилину), синусовий ритм залишається вірним. Таке порушення пов’язане зі зниженням автоматизму СА-вузла
  - синусовааритмія (СА) – це неправильний синусовий ритм (занадто частий або рідкий), обумовлений нерегулярними імпульсами в СА-вузлі
  - синдром слабкості синусового вузла ослаблення функції автоматизму СА-вузла, а також уповільнення проведення імпульсу від клітин СА-вузла до тканини передсердь. В результаті чого синусовий ритм періодично замінюється на ритми з інших джерел (передсердь, АВ-вузла)
- керуючий ритму – поза синусового вузла
  - передсердний ритм – стан, коли в передсердях з’являється осередок збудження сильніший ніж синусовий вузол, і він задає ритм скорочень серця
  - атріовентрикулярний ритм – такий осередок з’являється в АВ-вузлі
  - ідіовентрікулярний ритм – такий осередок з’являється в міокарді шлуночків
Порушення імпульсу (поява додаткових джерел імпульсу)
- Екстрасистолії -внечерзі ( «зайві») скорочення серця
  За джерела екстрасистолії поділяють на передсердні (додаткове джерело імпульсу виникає в передсерді), атріовентрикулярна, шлуночкові
  За частотою вони можуть бути: поодинокі (до 5 в хвилину), множинні (більше 5 за хвилину), парні (2 позачергових скорочення поспіль), групові (3 позачергових скорочення поспіль).
- якщо додаткове джерело збудження настільки сильний, що справа не обмежується 3-ма «зайвими» скороченнями, то можна говорити про gароксізмальной тахікардії (передсердній, АВ, шлуночкової)
Порушення провідності (уповільнення або прискорення руху імпульсу по провідній системі серця)
- Збільшення провідності (WPW синдром) – вроджена аномалія, коли замість одного шляху проведення в серці існує 2 або більше, причому по одному з них збудження передається швидше.
- Зниження провідності (сюди відносяться синоаурикулярна, а також внутрішньопередсердну, АВ-блокади, блокада ніжок пучка Гіссен)
Змішані (тріпотіння / мерехтіння передсердь / шлуночків) – наявність в тканини серця великої кількості джерел збудження, які не можуть домовитися між собою, хто ж головний, тому функціонують одночасно з однаковою силою, в зв’язку з чим повноцінного скорочення серцевого м’яза не відбувається.

Зараз читають:Підвищене слиновиділення: причини

Діагностика аритмії

Первинна діагностика – це виявлення симптомів, властивих аритмії. Потім необхідно проведення електрокардіограми. При цьому слід врахувати, що відразу ж порушення ритму серця буде встановлено, тільки якщо воно постійно і стійко. Таким чином, для точної діагностики тимчасових аритмій потрібно цілодобова реєстрація ЕКГ (холтерівське моніторування). Пацієнту встановлюються спеціальні датчики, які з’єднані з невеликим пристроєм, що реєструє електрокардіограму. Якщо аритмія була зафіксована і при цьому дослідженні, вдаються до провокації (тилт-тест, інвазивна електрофізіологічна діагностика, стимуляція седрца).

Дані, отримані в ході цих та інших процедур, дозволяють лікарю призначити грамотне лікування.