Що таке? Перигелій планети – це точка на орбіті об’єкта, що показує, що він розташований на мінімальній відстані від Сонця. Назва походить від грецького слова, що позначає близькість (пері) і Сонце (геліос). Протилежністю є афелій – точка на орбіті небесного тіла, в якій об’єкт знаходиться далі від Світила.
У чому особливості? Ці орбітальні центри є важливими точками як для астрономів, в астрології перигелії і афелії теж займають не останнє місце. Вони використовуються для складання прогнозів та прогнозів глобальних подій.
Поняття перигелію
Перигелієм називають точку розташування небесного тіла, найбільш наближену до Сонця. Іноді перебування планети в такому положенні супроводжується потеплінням, а може й не мати істотного впливу.
Зокрема, перигелій нашої планети непомітний для людей. Вся справа у відносній близькості максимальної та мінімальної відстані до Сонця, що дорівнює 5 млн. км. У цьому Земля 4-5 щорічно перебувають у цьому положенні. Як правило, у північній півкулі при цьому зима, а в південній – літо.
А ось, перебуваючи на Меркурії, важко не помітити зміни, тому що орбіта планети менш схожа на коло. Однак Земля не унікальна: перигелій не вдасться відчути також на Венері, Юпітері, Сатурні, Урані та Нептуні.
Розрахунок перигелію
На противагу перигелію існує поняття апогелій (або афелій). Ці точки розташовуються на уявній лінії апсид, довжина якої дорівнює найбільшій осі траекторії еліпса.
Щоб розрахувати місце знаходження перигелію, потрібно скористатися наступною формулою: rp = (1 + eЗ) × aЗ, де aЗ – довжина великої півосі еліптичної орбіти, eЗ – її ексцентриситет.
З цього випливає, що близькість тіла до центру мас залежить від тривалості траєкторії. А швидкість руху об’єкта пов’язана з ексцентриситетом, тобто зі збільшенням показника еліпсності швидше рух тіла.
Деформація осі обертання, яка також називається прецесією, призводить до зміни розташування перигеліїв небесних тіл щодо екліптики. Невелике усунення орбіти буде виправлено протягом кількох сотень тисяч років.
NASA привело дані, що відображають найменшу дистанцію між планетами та Сонцем:
- від Меркурія – 46 млн км;
- від Венери – 107,48 млн км;
- від Землі – 147,1 млн км;
- від Марса – 206,66 млн. км;
- від Юпітера – 740,68 млн. км;
- від Сатурна – 1,35 млрд км;
- від Урану – 2,74 млрд. км;
- від Нептуна – 4,46 млрд км.
Найменша відмінність радіусів пери-і апоцентру спостерігається у Венери та Нептуна. Це також означає, що дані планети мають мінімальний ексцентриситет. Але важливо розуміти, що взаємний вплив та зрушення орбіти небесних тіл призводять до підвищення відстані перигелію щороку.
Що таке афелій
Афелій, власне, представляє антонім перигелію планети.
З цієї особливості і формулюється його трактування: орбітальна точка небесного тіла, що знаходиться на максимальній відстані від Сонця. Земля перебуває у такому стані з 2 по 5 липня, найчастіше через два тижні після літнього сонцестояння. Саме в цей час небесне тіло найдальше від Світила. Поняття aphelion дослівно перекладається з грецької як ap – «далеко» та helios – «сонце».
Закони Кеплера для розуміння суті перигелію та афелія
Закони Кеплера дозволяють зрозуміти суть функції перигелію та афелію на прикладі орбіти Землі. Йоган Кеплер увійшов до історії як астроном німецького походження. Саме він вивів низку канонів, які пояснюють особливості переміщення небесних тіл. У межах своєї роботи він зробив розрахунки, що відображають траєкторії та їх розбіжності.
Три закони Кеплера допомогли досконально вивчити процеси, пов’язані з перигелієм та афелієм:
- Еліптичні орбіти.
Оскільки орбіти планет є еліпси, можна виділити дві точки, що відображають найменшу і найбільшу віддаленість небесного тіла від Сонця.
- Закон областей.
Пов’язаний із орбітальною швидкістю планет. Справа в тому, що вона максимальна в перигелії та мінімальна в афелії. Це пояснюється відстанню від Сонця, адже, перебуваючи далі, планета має меншу силу тяжкості, отже, сповільнюється. А скорочення дистанції дозволяє підвищити темпи руху.
Цей закон пояснює зміну тривалості дня та ночі та тривалість зменшення на різних стадіях.
- Гармонійний закон.
У основі гармонійного закону лежать періоди зоряних орбіт планет.
У основі лежать періоди зоряних орбіт планет. Насамперед позначаються пропорційні відмінності середніх дистанцій до Сонця. По суті, сидеричний період відстежується щодо встановленого зіркою меридіана, яке кількісне позначення пов’язано часом між систематичними проходами.
Дані точки відіграють важливу роль у зміні пір року та підтримці балансу.
Дати афелія та перигелія для Землі
Ми знаємо, що орбіта Землі далека від досконалого кола.
Тому точки афелія і перигелія постійно зрушуються. 1246 року зимове сонцестояння відповідало найближчій відстані до Сонця. Однак через зсуви, що відбуваються кожні 58 років, ця дата змінюється на одну добу. Таким чином, у 6430 році найближче до Світила планета опиниться в день весняного рівнодення.
В які дати слід очікувати афелій та перигелій планет:
- 2023 рік: 4 січня о 16:17 та 6 липня о 21:06.
- 2024 рік: 3 січня о 00:38 та 5 липня о 06:06.
- 2025 рік: 4 січня о 08:28 та 3 липня о 15:54.
- 2026 рік: 3 січня о 12:15 та 6 липня о 13:30.
Афелій та перигелій Марса, Венери та Меркурія
В астрології обов’язково враховують перигелій та афелій не лише Землі, а й інших тіл Сонячної системи. Адже кожен об’єкт здійснює орбітальний рух, і його положення щодо Світила змінюється:
Перигелій та афелій Марса
Орбіта Марса дуже відрізняється від наближеної до досконалості земної. Є ймовірність, що це є причиною безлюдності небесного тіла. Адже істотне віддалення від Сонця унеможливлює підтримання життя.
На червоній планеті теж розрізняють пори року. Однак за тривалістю вони вдвічі перевищують земні. Вся справа в тому, що повний оберт Марса навколо Сонця дорівнює двом рокам, звичним для нас. При цьому південна півкуля планети відрізняється від північної більш теплими та короткими навесні та влітку. Це з наближеністю даної області до небесному Світилу наприкінці весни. А віддаленість узимку стає причиною затяжних холодів через повільне обертання.
Пори року та температура на Марсі безпосередньо пов’язані зі зміною орбіти. Наприклад, афелій на планеті приходить з весни у північній півкулі. Так як червоне небесне тіло підвищує відстань до Сонця, що впливає на гравітаційне поле і сповільнює швидкість обертання. Прийнято думати, що саме цей сезон найдовший. Літо зазвичай триває півроку, а осінь та зима – 4-5 місяців.
Перигелій знаходиться взимку у північній, а влітку – у південній півкулі. А для афелію ситуація протилежна.
Перигелій та афелій Венери
Відмінна риса Венери – кругова орбіта, а чи не звичне нам рух навколо Сонця по еліпсу. Середня відстань від планети до Світила – 108 208 000 км. А ось у перигелії дистанція дорівнює 107477000 км, афелію відповідає 108939000 км. Земля ж сильніше віддалена. Вважається, що інтервал змінюється від 147 095 000 км. до 152 100 000 км.
Перигелій та афелій Меркурія
Меркурій – наближена до Сонця планета. Небесні тіла поділяє лише 57 909 050 км. Однак саме Меркурій має найбільше значення ексцентриситету, що дорівнює 0,205. Це стає причиною постійної зміни дистанції до Світила. Зокрема, у перигелії вона дорівнюватиме 46 001 200 км, а в афелії – 57 909 050 км.
Наука не стоїть на місці, а значить, скарбничка знань про космос постійно поповнюється. Здавалося б, деякі планети відкриті давно, але межа їхнього вивчення ще не досягнуто. Наприклад, ми розуміємо, що орбіта унікальна кожному за небесного тіла, але, досліджуючи її, повинні звертати увагу до афелій і перигелій.
Перигелії планет та астероїдів
Якщо орбіти планет хоча б віддалено нагадують коло, то комети та астероїди рухаються, маючи величезний ексцентриситет. Починаючи рух далі за Нептун, вони наближаються до Сонця, щоб потім знову надовго пропасти із зони видимості.
Орбітальна нестабільність перигелію та астероїдів пов’язана з їх малими розмірами та неправильною формою.
Орбітальна нестабільність таких небесних тіл пов’язана з їхніми малими розмірами та неправильною формою. Це стає причиною суттєвого впливу гравітації планет та більших об’єктів. Тому значення перигелію змінюється за деформацією траєкторії руху. Адже часом вони взагалі вилітають за межі Сонячної системи, отримуючи прискорення, наприклад, від Юпітера.
Перигелій – максимальна близькість комети до центру Сонячної системи – є моментом слави: тепло плавить лід, що призводить до викидів газу. Саме вони із Землі виглядають як вражаючі хвости. Привертаючи увагу всього наукового співтовариства, вони відлітають, щоб з’явитися через довгі роки.
Перигелій та афелій як чорна та біла планети
Важливо зрозуміти першорядну роль Сонця для небесних об’єктів. Адже Світило є центром світобудови та свого роду божеством. Звідси можна дійти невтішного висновку про значення перигеліїв і афеліїв.
Саме в перигелії активуються найкращі якості планети, спостерігається прагнення Світла, істини та чистоти. У такий момент небесне тіло отримує заряд енергії від Сонця, який дозволить здійснити наступний цикл. Це становище вимагає визнання авторитету, шанування канонів, поклоніння сильним цього світу. Найгірші риси цього періоду – покірність, фанатична віра у Бога, залежне становище, придушення найголовнішим.
Афелій вказує на точку найбільшого віддалення від божества. У цій позиції планета намагається сміливо кинутися в темряву і порожнечу. Вона добровільно зрікається Світла, істини і справедливості. Нею рухає прагнення свободи і самобутності. Виходять назовні глибинні негативні риси. Набирають силу самолюбство і гординя як пряме посилання на падіння Люцифера. Спостерігається страх перед Всевишнім, спроби сховатися від Його гніву та суперечити Його волі.
Однак і афелія має гарні риси. Наприклад, здатність сміливо пробувати щось нове, розраховувати на свої сили та навички. Спроба стрибнути вище за голову і не чекати божественної милості. Це точка винаходів та пізнання таємниць.
Якщо позначити перигелій білою планетою Сонячної системи, то афелій займе позицію чорної, які прибічники поділяться на дві протидіючі армії.
З цього можна дійти невтішного висновку, що вигнута орбіта сприяє активації протилежних характеристик. Для наочності невідповідність ідеального кола виражено у відсотках.
Таким чином, порядок планет такий:
- Венера – 0,68%;
- Нептун – 0,86%;
- Земля -1,67%;
- Уран – 4,72%;
- Юпітер – 4,84%;
- Сатурн -5,42%;
- Місяць – 5,49%;
- Марс – 9,34%;
- Меркурій – 20,56%;
- Плутон – 24,88%.
Перебуваючи в перигелії та афелії планет, Земля переймає їх позитивні та негативні риси, доведені до крайності. Стає ясно, що перигелій є протилежністю афелію і навпаки.
В астрології для вузлів, перигелів та афеліїв враховуються лише два основні аспекти. Мова про поєднання та опозицію. Для вузлів Місяця, апогею та перигею успішно застосовуються та інші з орбом до 5°. Ймовірно, їхня інформативність пов’язана з активністю відповідного потоку, зрозумілого для нашої планети та її мешканців. А щоб дізнатися більше про ваш характер, перспективи та інші важливі індивідуальні моменти, скористайтеся аналізом Натальної карти.
Якщо відстежити періоди знаходження Землі в лініях вузлів, точках перигелів та афеліїв, вдасться створити специфічний календар щороку.
При цьому його важливість та сфера застосування будуть вражати! Проаналізувавши його, можна зрозуміти, що історичні події вже відображені в ньому, так само як і дати народження знаменитих людей, а їхня зона реалізації збігається з особливостями планети та точками орбіти, в яких були Земля та Сонце. Так ми дізнаємося, що ці особи відігравали ключову роль у процесах науково-технічного чи духовного розвитку цілих країн та народів. А щоб дізнатися більше про те, що чекає на вас у найближчому майбутньому, скористайтеся сервісом Автопрогноз.
