Лікування гіпертонії у літніх людей справді складніше, ніж у молодих, і потребує особливої обережності при виборі методу та медикаментів. Водночас захворювання можна тримати під контролем у будь-якому віці, якщо точно дотримуватися вказівок фахівця й не займатися самолікуванням.
Чому в літньому віці лікування має свої особливості
Велике значення мають причини, що впливають на розвиток хвороби. Лікарі можуть застосовувати разом зі старими і нові схеми лікування, залежно від факторів, що провокують виникнення патології.
Стрибки тиску можуть спричиняти збої в роботі нирок і надниркових залоз. Відбувається це за рахунок того, що в організмі знижується вироблення реніну — гормону, який відповідає за їхню роботу. Рідина з органів не встигає виводитися вчасно, у результаті чого підвищується тиск.
У багатьох літніх людей пошкоджується ендотелій — шар клітин, який покриває кровоносні судини і серце. З віком відбувається витончення судин, підвищення їхньої крихкості, при цьому ризик пошкодження тканин і виникнення крововиливів збільшується. Під час різких перепадів артеріального тиску напади становлять серйозну небезпеку. Судини втрачають еластичність, стають жорсткими, швидше ушкоджуються, що порушує кровообіг.
Просто збивати високий тиск у літніх людей, ігноруючи інші проблеми, дуже небезпечно. Варто подбати не тільки про лікування артеріальної гіпертензії, а й про супутні захворювання. Часто страждають органи зору, нирки, серце, шлунок і головний мозок. Ось чому під час прийому лікарських засобів важливо звертати увагу на протипоказання того чи іншого препарату: багато з них можуть позбавити від гіпертензії, але значно погіршити стан іншого органа. Неправильне застосування будь-якого медичного препарату може призвести до серйозних наслідків, аж до інфаркту й інсульту, а також до низького тиску, що теж небажано для літнього організму.
Протягом тривалого часу існувала думка, що артеріальна гіпертензія у літніх людей не лікується, оскільки ризик від виникнення низки небажаних наслідків набагато вищий, ніж ефект від терапії. Але не всі лікарі підтримували цю думку.
За результатами досліджень було встановлено, що при грамотно підібраному комплексі препаратів у лікуванні гіпертонії, а також при врахуванні індивідуальних особливостей пацієнта терапія дає свої результати і є безпечною для літнього організму. Вчені довели, що більш ніж у 30% випадків скорочується ризик проблем із судинами, а в 40% — розвиток інсульту та інфаркту. Головним завданням лікування артеріальної гіпертонії у літніх людей є поліпшення загального стану організму людини і максимальне продовження її життя.
Правила, які підсилюють ефект лікування
На початку терапії необхідно пам’ятати про низку правил. Вони допоможуть підсилити ефект від ліків і знизити можливі ризики ускладнень до мінімуму.
- Тиск потрібно знижувати акуратно й послідовно, м’яко впливаючи на організм. Різкий стрибок лише зашкодить людині похилого віку.
- Перші дозування лікарських засобів повинні бути мінімальними і підвищуватися лише під суворим наглядом лікаря.
- Вік значно впливає на швидкість і розподіл компонентів ліків по організму, а також на їхнє всмоктування і виведення.
- Під час прийому препаратів варто стежити за загальним станом внутрішніх органів і систем: нирками, водним балансом, вуглеводним обміном тощо.
- Якщо людині понад 60 років, терапія може тривати кілька місяців, тому бажано запастися терпінням і не сподіватися, що поліпшення стану настане вже з перших хвилин прийому ліків. Психологічний настрій відіграє велику роль у процесі одужання.
- Особливо обережними потрібно бути з пацієнтами, у яких встановлено діагноз ішемічної хвороби серця. Знижений до нормальної позначки тиск у цьому випадку небезпечний для кровоносних судин.
- Ретельно і часто потрібно перевіряти стан свого тиску.
- Приймати препарати необхідно все життя.
Основні групи препаратів
Медикаменти, дозволені для лікування гіпертонії у літніх людей, поділяються на кілька груп: діуретики, альфа-адреноблокатори, бета-блокатори, антагоністи іонів кальцію та інгібітори АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту). Кожна з них має власні показання, обмеження й типові побічні ефекти.
Діуретики
Діуретики використовуються при лікуванні гіпертонічної хвороби вже понад 50 років. Це сечогінні препарати, які допомагають вивести з організму зайву сіль і таким чином знизити тиск. Згодом організм звикає до них, а рідина виводиться вже самостійно, зберігаючи ефект від терапії. Діуретики виписують у невеликому дозуванні тривалими курсами. Якщо терапія дає свій ефект, курс з часом не коригується, оскільки передозування препаратів загрожує розвитком цукрового діабету та збільшенням рівня холестерину в крові.
Альфа-адреноблокатори
Альфа-адреноблокатори — одні з найефективніших сучасних препаратів для лікування гіпертонії. Ця група сприяє розширенню судин, звуженню вен і артерій, надає їм тонусу, впливаючи на адренорецептори. У цьому типі препаратів важливим є перше застосування, яке бажано проводити під наглядом лікаря або найближчого родича.
Якщо при першому прийомі людина перебуває у вертикальному положенні, вона може відчути запаморочення і навіть знепритомніти. Тіло гостро реагує на підвищення тонусу артерій і приплив кисню до мозку, що й викликає подібний ефект. З подальшими застосуваннями таких нападів уже не буде.
Бета-блокатори
Причини призначення бета-блокаторів полягають у зменшенні навантаження на серце за рахунок блокування впливу адреналіну. Це значно полегшує його роботу, знижує потребу органа в кисні. При цьому знижується артеріальний тиск. Бета-блокатори заборонені при астмі, емфіземі, якщо у хворого гіпотонія (низький артеріальний тиск) і уповільнене серцебиття.
Під час прийому лікарських засобів необхідно чітко вимірювати свій пульс і записувати всі показники, оскільки в ліках є компоненти, що зменшують пульсацію. У таких випадках необхідно обов’язково звернутися до лікаря для подальших рекомендацій.
Антагоністи іонів кальцію
Антагоністи іонів кальцію гальмують проникнення речовини в серце і кровоносні судини. Вони зменшують імовірність інсульту порівняно з діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами АПФ, але при цьому частіше сприяють розвитку серцевої недостатності, тому не рекомендуються до прийому після серцевих нападів. При застосуванні цієї групи не виникають побічні ефекти, як-от різка стомлюваність, депресивність і загальмованість.
Інгібітори АПФ
Інгібітори АПФ (ангіотензинперетворювального ферменту) особливо ефективні для хворих із захворюванням нирок. Їх найчастіше застосовують разом з діуретиками для швидкого зниження тиску до нормальної позначки. Важливо не приймати спільно з препаратами різні замінники солі, які можуть викликати затримку калію в організмі. Також бажано відмовитися від прийому нестероїдних протизапальних засобів.
Поширені препарати та їхні дозування
Тільки лікар підкаже, які засоби підібрати з усього величезного вибору і як знизити тиск швидше. Нижче наведено найефективніші засоби, згадані в джерелі, з орієнтовними дозуваннями — остаточне рішення завжди ухвалює фахівець.
| Препарат | Група | Орієнтовне дозування | На що звернути увагу |
|---|---|---|---|
| Атенолол | Бета-блокатор | Зазвичай 100 мг на добу, декому достатньо 50 мг | Може впливати на результати лабораторних досліджень; обережно при захворюваннях нирок і гострих алергічних реакціях |
| Діхлотіазід | Діуретик | 12,5 мг на добу | У перший день можливий діурез і натрійурез; через 3–5 днів робиться перерва на кілька днів; небажано поєднувати з солями літію |
| Дилтіазем | Антагоніст іонів кальцію | Починають з 30 мг 3–4 рази на добу | Обережно при тяжкій нирковій недостатності та проблемах серця; містить лактозу |
| Каптоприл | Інгібітор АПФ | 1–2 таблетки 2–3 рази на день | При нестабільному тиску дозу збільшують удвічі; зменшена кількість — при порушенні функції шлунка, після інфаркту, при діабеті та поганих нирках |
| Клофелін | Антигіпертензивний засіб центральної дії | З 75 мкг двічі на добу при легкій і середній формі | Разовий прийом допустимий лише в стаціонарі; не призначають при порушеннях серцевого ритму, нещодавньому інфаркті, атеросклерозі та депресіях |
Атенолол випускається в таблетках. При гіпертензивних проблемах зазвичай призначається 100 мг на добу, але декому достатньо і 50 мг. Ефект помітний приблизно через кілька тижнів. Засіб часто застосовується спільно з діуретиками. Прийом атенололу може вплинути на результати деяких лабораторних досліджень, тому бажано попередити про це свого лікаря. З обережністю його рекомендують пацієнтам із захворюваннями нирок і гострими алергічними реакціями. Потрібен постійний контроль функціонального стану організму.
Діхлотіазід для зниження артеріального тиску приймають по 12,5 мг на добу. У перший день прийому може виникнути діурез (рясний об’єм сечі) і натрійурез (виведення іонів натрію з сечею), але наступного дня симптоми зникають. Через 3–5 днів після початку прийому робиться перерва на кілька днів. Небажано застосовувати Діхлотіазід з препаратами, які містять солі літію.
Дилтіазем призначають при лікуванні артеріальної гіпертензії у літніх, починаючи з максимальної дози 30 мг по 3–4 рази на добу, з часом курс може коригуватися. З обережністю застосовують при тяжкій нирковій недостатності та при проблемах серця. Частим побічним ефектом є зниження кліренсу активної речовини (швидкість виведення рідини з організму). Препарат містить лактозу, тому заборонений до застосування алергікам.
Рекомендоване дозування Каптоприлу — 1–2 таблетки 2–3 рази на день. Якщо тиск у процесі лікування не стабілізується, дозу збільшують у 2 рази. Хворим з порушенням функції шлунка, які перенесли інфаркт, діабетикам і пацієнтам з поганими нирками кількість таблеток рекомендовано зменшити. Перед початком лікування обов’язково компенсується втрата рідини і солей, інакше це може спричинити ускладнення артеріальної гіпотензії. Причиною цього може бути хибне діагностування при тесті на ацетонурію.
Для лікування легкої і середньої форми захворювання терапія Клофеліном починається з 75 мкг двічі на добу. Згодом дозування може підвищуватися за рекомендацією лікаря. Разовий прийом допустимий лише в умовах стаціонару. Препарат не призначають пацієнтам з порушеннями серцевого ритму, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, при атеросклерозі і депресіях. При спільному вживанні з бета-блокаторами першими з курсу лікування виключаються вони, а вже потім сам Клофелін.
Санаторно-курортне лікування при гіпертонії
Чудовим доповненням до медикаментозного лікування буде санаторна терапія, яка не тільки допоможе остаточно приборкати хворобу, а й дозволить літній людині відпочити в процесі реабілітації.
- Ванни. За рекомендацією лікаря буде призначений курс сульфідних, радонових і вуглекислих процедур, які добре відновлюють імунну систему організму.
- Дієта. При артеріальній гіпертонії протипоказана важка їжа, яка погано засвоюється шлунком, заборонено солоне, жирне і смажене. У санаторіях їжа буде приготовлена на пару або в тушкованому вигляді.
- Лікувальна фізкультура. Дозовані фізичні навантаження під наглядом інструктора підтримують тонус судин і допомагають організму поступово відновлюватися.
Що важливо не робити
Найпоширеніша помилка — намагатися збити тиск самостійно підібраними препаратами або різко знизити його до «ідеальних» цифр. Для літнього організму такий підхід небезпечний: судини вже втратили еластичність, а різке падіння тиску може погіршити кровопостачання мозку, серця й нирок. Саме тому дози підвищують поступово, а стан внутрішніх органів контролюють протягом усього курсу.
Варто також пам’ятати, що гіпертензія в літньому віці майже завжди супроводжується іншими захворюваннями, тому призначення має враховувати протипоказання кожного конкретного препарату. Рішення про будь-яку зміну схеми — скасування, заміну чи підвищення дози — ухвалює лікар, а не сам пацієнт чи його родичі.
