Інфаркт міокарда – це невідкладний патологічний стан, який виникає в результаті порушення нормального кровопостачання міокарда. Порушення харчування серцевого м’яза призводить до ішемії. В результаті тривалий недолік кисню є головною причиною загибелі клітин. Сучасна профілактика інфаркту міокарда дозволяють значно знизити ризики виникнення цього патологічного процесу. У матеріалі статті ми більш детально обговоримо як попередити інфаркт міокарда.
Основні різновиди лікувально-профілактичних заходів
Умовно профілактику інфаркту міокарда можна розділити на:
Первинну. Вона проводиться в тому випадку якщо у людини в анамнезі є серцево-судинні захворювання, і вона входить в групу ризику розвитку недуги. При цьому у пацієнта ще ніколи не було інфаркту міокарда.
Первинна профілактика інфаркту міокарда складається з таких заходів:
- Лікування супутніх патологічних процесів, які здатні привести до розвитку інфаркту міокарда (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, патологічні зміни при клімаксі).
- Своєчасне виявлення людей, які знаходяться в передінфарктному стані.
- При виявленні симптомів ішемії хворий, людина підлягає негайній госпіталізації.
- Корекція згущення крові і появ тромбоутворення.
- Попередити можливі ускладнення гострого інфаркту міокарда (нормалізація цифр артеріального тиску, рівня цукру в крові, корекція біохімічних показників крові, проведення тромболітичної терапії).
Вторинна. Профілактика інфаркту міокарда спрямована на попередження нового появи захворювання. Вона на відміну від первинної проводиться під контролем медичного персоналу в лікувальному закладі. Вторинна профілактика інфаркту базується на засадах первинної (харчування, фізичні навантаження, відмова куріння і вживання алкогольних напоїв і тд.). Але вже з додатковими обстеженнями хворого, які складаються з ультразвукової діагностики, проведення ЕКГ і різними навантажувальних пробах. Основною вторинної профілактики є препарати, які дозволяю знизити ризик розвитку вторинного ураження серцевого м’яза.
Рекомендуємо: Який тиск при інфаркті міокарда?
Фактори ризику
Інфаркт, як і будь-яке інше захворювання має свої чинники ризику:
- Підвищений артеріальний тиск. Необхідно коригувати правильно підібраними антигіпертензинвними засобами.
- Надлишкова маса тіла. Ожиріння збільшує навантаження на серцево-судинну систему, збільшується ймовірність частоти серцевих скорочень. Для зменшення маси тіла необхідно уникати або постаратися звести до мінімуму споживання смаженої і жирної їжі. Слід віддати перевагу овочам і фруктам.
- Гіподинамія. Малорухливий спосіб життя призводить до ішемічних захворювань. Для корекції недостатнього рівня фізичного навантаження рекомендовано щодня здійснювати піші прогулянки і проводити лікувальну фізкультуру.
- Куріння. Призводить до спазмування судин в результаті якого виникає гіпоксія тканин. Ці процеси є фундаментом для розвитку атеросклерозу та ішемічної хвороби серця. У курця, в порівнянні зі здоровою людиною, ризик розвитку інфаркту міокарда зростає в 2 рази. Також не варто забувати про шкоду пасивного куріння.
- Зміна показників ліпідного профілю. Якщо у людини спостерігається збільшення холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності, то слід подбати про нормалізації показників. Зміна даних показників збільшує ризик розвитку патології на кілька відсотків.
- Супутні ендокринні захворювання. У 2 рази частіше інфаркт спостерігається у хворих на цукровий діабет. Це обумовлено тим, що відбувається збільшення в’язкості крові, відкладення атеросклеротичних бляшок. Крім того, цукровий діабет впливає на міцність і еластичність судинної стінки.
Рекомендуємо: Лікування цукрового діабету травами
- Надмірне вживання алкогольних напоїв призводить до збільшення ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності, а також підвищує фібринолітичну активність і знижує згортання тромбоцитів. Але до сих пір не вщухають суперечки про прийом невеликих доз алкоголю з метою профілактики захворювання.
Група ризику розвитку недуги
На фактори ризику розвитку інфаркту можна вплинути, а от впливати на групу ризику неможливо. Отже, в групу ризику розвитку цього захворювання входить:
- Вік старше 55 років як у чоловіків, так і у жінок. Цікавим моментом є, то що у жінок до цього віку захворюваність набагато менше ніж у чоловіків. Таке явище обумовлено тим, що до настання клімаксу жінку «захищають» її статеві гормони.
- Раса. Жителі європейських країн більш схильні до, ніж представники негроїдної раси.
- Обтяжена спадковість. Якщо у пацієнта в родині були випадки інфаркту у чоловіків до 55 років і інфаркту у жінок до 65 років, то існують високі ризики розвитку цієї недуги.
Читайте також: Правильний сніданок запобігає інсульту та інфаркту
Лікарська профілактика
Далі ми поговоримо про те, як уберегтися від інфаркту за допомогою лікарських препаратів. Вторинна профілактика захворювання інфаркту міокарда обов’язково повинна включати в себе застосування медикаментозних препаратів.
Основні цілі терапії спрямовані на підтримання нормального функціонування серцево-судинної системи, поліпшення поживних і обмінних функцій, а також нормалізації кровообігу.
Лікарська профілактика включає в себе такі групи препаратів:
- Інгібітори аденозінпірофосфорні кислоти (АПФ). Терапевти вважають за краще призначати своїм пацієнтам Еналаприл. Це обумовлено тим, що в постінфарктному періоді ліки уповільнює процеси дилатації порожнини лівого шлуночка. Також цей препарат допоможе запобігти інфаркту міокарда, серцеву недостатність і сприяє відновленню кровообігу в серцевих судинах. Якщо людина страждає на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет, то для профілактики серцевої недостатності препаратами вибору є інгібітори АПФ.
- Бета-адреноблокатори показують високу ефективність при лікуванні Q позитивного інфаркту передньої стінки, серцевої недостатності та шлуночкових аритмій. Ця група лікарських засобів призначається людям з аритміями для нормалізації серцевого ритму.
- Антагоністи Ca – призначають після дефібриляції. Вони також викликають запобігання шлуночкової аритмії. В основному цю групу препаратів призначають разом з інгібіторами АПФ.
- Антикоагулянти з непрямою дією (Варфарин, Фенілін) і антиагреганти (Аспірин). Антикоагулянти використовують з великою обережність. Якщо виникає необхідність в їх застосуванні, то протягом курсу лікування стежать за рівнем протромбінового індексу. Лікування цими медикаментами призначають тільки в умови стаціонару через можливий ризик розвитку кровотечі. Антиагреганти рекомендовано систематично пити в невеликих дозах всім людям, які досягли 55 річного віку. Ця група препаратів показала високу ефективність у лікуванні Q негативного інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.
Фізична терапія
На ряду з медикаментозним лікуванням необхідно займатися лікувальною фізкультурою. Як запобігти рецидиву інфаркту за допомогою фізичних навантажень? Фізичну терапію після перенесеного захворювання починають через 6-8 тижнів. Але перед виконанням фізичних вправи кожен пацієнт повинен пройти тест на витримку навантаження. Він необхідний для визначення оптимального рівня навантаження. Також необхідно проконсультуватися з лікарем для виключення протипоказань. Людям, які перенесли інфаркт, рекомендують починати реабілітацію з ходьби по рівній місцевості. Спочатку необхідно ходити на короткі відстані повільним кроком, а згодом нарощувати дистанцію і швидкість.
Людям, які перенесли інфаркт міокарда необхідно на 8 тижнів відмовитися від інтимної близькості. Для того щоб визначити чи готовий пацієнт відновити свою статеве життя рекомендую пройти наступний тест на витримку навантаження. Ппаціент повинен пройти 2 сходових прольоту без зупинок, а потім зробити вимір пульсу. Відмінним результатом буде вважатися частота пульсу менше 120 в хвилину. Іноді лікарі призначають приймати нірогліцерін не раніше ніж за 30 хвилин до інтимної близькості.
Психологічна профілактика
У більшості людей, які перенесли інфаркт міокарда, спостерігається знижена стресостійкість і з’являються різні страхи щодо можливого рецидиву захворювання. Як уникнути інфаркту людям з лабільною психікою? Деяким хворим для корекції свого психічного стану буде досить відвідувати психотерапевта або спеціальні тренінги. Якщо у пацієнта психічні порушення мають серйозний характер, то може знадобитися призначення седативних препаратів або антидепресантів.