Короста — це заразне шкірне захворювання, яке викликають коростяні кліщі (Sarcoptes scabiei var. hominis).
Короста зустрічається у 3% пацієнтів зі шкірними хворобами. Кількість хворих на коросту багаторазово зростає під час воєн і стихійних лих; навіть може виникнути епідемія корости. У СНД пік захворюваності на коросту припадає на осінь і зиму: кліщі найбільш активні саме в цей період. Велике значення має скупченість людей, оскільки в 90% випадків зараження відбувається при прямому тривалому (приблизно 30 хвилин) контакті “шкіра-шкіра”.
Найчастіше зараження відбувається під час статевого акту, а також коли здорова і хвора людина сплять в одному ліжку. При користуванні однією постіллю діти, як правило, заражаються коростою від дорослих.
Коростяні кліщі мають мікроскопічний розмір; самки вдвічі більші за самців; розмір самок досягає 0,5 мм. Кліщі активні ввечері і в першій половині ночі. Парування кліщів відбувається на шкірі. Самці після спарювання гинуть, а самки відкладають яйця в поверхневому (роговому) шарі шкіри, після чого починають рити в шкірі коростяний хід зі швидкістю 0,5-5 мм на добу.
Клінічні прояви корости починаються після сенсибілізації організму (придбання ним підвищеної чутливості до чужорідних речовин — алергенів) до слини, яєць і екскрементів кліщів. Цей процес триває до 1 місяця з моменту впровадження кліща в шкіру.
Симптоми корости: інтенсивний свербіж шкіри у вечірній і нічний час, змішаний шкірний висип у вигляді вузликів (папул) і бульбашок (везикул) — папуловезикульозний висип. При розчісуванні шкіри приєднується бактеріальна інфекція — на шкірі формуються гнійничкові елементи з формуванням кірок. Для корости також характерна наявність шкірних коростяних ходів зі сліпим кінцем, в якому під лупою помітний кліщ у вигляді чорної точки.
Людина може заразитися коростою від тварин — собак і кішок, та ін. Хвороба називається псевдосаркоптоз. При псевдосаркоптозі період сенсибілізації не перевищує 2-х тижнів. Коростяні ходи не з’являються.
Коросту діагностує і лікує дерматолог, сімейний лікар, педіатр. Діагноз ставлять при наявності коростяних ходів і за допомогою візуалізації кліщів і яєць: витяг кліщів голкою з наступною мікроскопією; метод тонких зрізів ділянок рогового шару епідермісу; метод пошарового зіскоблювання з області сліпого кінця коростяного ходу, та ін.
Коросту лікують за допомогою спеціальних акарицидних препаратів (скабіцидів), що знищують збудника, які випускають у вигляді мазей, суспензій, розчинів: бензилбензоат, піретрини і піретроїди (Спрегаль), Ліндан (Якутин), Кротаміон (Юракс), сірчана мазь та ін.
Без лікування або при несвоєчасному неправильному лікуванні короста ускладнюється нагноєнням шкіри (піодермія), дерматитом, постстрептококовим гломерулонефритом, ревматичним ураженням серця (придбаним пороком серця), панарицієм, фурункулом, абсцесом, лімфаденітом, пневмонією, бешиховим запаленням, сепсисом та ін.
Профілактика корости зводиться до максимального розосередження людей у періоди спалахів хвороби; одноразовій обробці скабіцидами шкіри людей, які контактували з хворими на коросту; обробці речей, з якими контактувала хвора людина (спеціальні спреї, прання в гарячій воді).
Причини корости та шляхи зараження
Коросту викликає коростяний кліщ, який протягом 25 хвилин проникає в поверхневий шар шкіри.
Джерело зараження в більшості випадків — хвора на коросту людина. Здорова людина заражається при прямому тривалому (приблизно 30 хвилин) контакті “шкіра-шкіра” з хворою людиною. Передача відбувається, як правило, під час статевого акту; рідше — коли здорова і хвора людина сплять в одному ліжку.
Зараженню сприяє скупченість людей, яка виникає:
- під час воєн;
- при стихійних лихах;
- в місцях позбавлення волі;
- в піонерських таборах та ін.
Зараження також відбувається під час занять контактними видами спорту, зокрема боротьбою; при міцних рукостисканнях.
Людина може заразитися коростою від тварин (псевдосаркоптоз), перш за все від собак, рідше — від кішок, коней, овець, курей, голубів.
Симптоми корости у дітей і дорослих
Хвороба у дітей і дорослих протікає схоже.
Класичні ознаки корости: свербіж шкіри, шкірний висип і шкірні коростяні ходи.
Інкубаційний період (від зараження до появи симптомів) триває до 30 днів. За цей час відбувається сенсибілізація організму до чужорідних білків слини, яєць і екскрементів коростяних кліщів. Після закінчення інкубаційного періоду пацієнти починають відчувати інтенсивний свербіж шкіри вечорами і в першу половину ночі. Утворюється висип з папул і везикул (папуловезикульозний висип). Після розчісування в результаті приєднання бактеріальної інфекції на місці розчухів формуються гнійничкові елементи і кірки.
Характерна ознака — наявність шкірних коростяних ходів, які визначаються за допомогою лупи або при фотографуванні зі збільшенням. Коростяний хід включає місце впровадження кліща в роговий шар шкіри у вигляді невеликої темнуватої плями, злегка підноситься над шкірою, звивистий хід зі сліпим кінцем у вигляді білої лінії довжиною до 1 см. У сліпому кінці помітний кліщ у вигляді чорної точки.
У порядку убування висип і коростяні ходи виявляються в міжпальцевих проміжках кистей, на згинальній стороні зап’ястя, на статевому члені і мошонці, на ліктях, стопах, пахвах, під грудьми у жінок, в області пупка і сідниць. Волосиста частина голови не уражається.
Найбільш часті ускладнення хвороби — дерматит і піодермія — розвиваються у половини пацієнтів на місці розчухів у результаті приєднання бактеріальної інфекції. Більш рідкісні ускладнення: фурункул, панарицій, абсцес, лімфаденіт, лімфангіт, пневмонія, бешихове запалення шкіри, гломерулонефрит, ревматичне ураження серця (придбаний порок серця), сепсис та ін.
Короста у собак і кішок
Частіше страждають собаки. Назва корости у тварин — саркоптоз.
Інкубаційний період коротший, ніж у людини, триває до 15 днів. Після інкубаційного періоду з’являється нічний свербіж шкіри. Відзначається почервоніння ураженої ділянки шкіри (як правило, шкіри голови і шиї тварини). Потім почервоніння трансформується у висипання з дрібних бульбашок, які лопаються після розчісування. На цьому місці протягом декількох днів формуються висівкоподібні ділянки лущення. Шерсть наїжачується, тьмяніє і випадає клаптями.
Без лікування настає виснаження тварини, яке може закінчитися смертю.
Для лікування корости ветеринар підбирає шкірну мазь, яка нищить паразитів. До лікування додають імуностимулятори, вітаміни та засоби, що усувають свербіж.
Саркоптоз легше попередити, ніж лікувати. Для профілактики хвороби на холку тварини наносять спеціальну рідину, що захищає від паразитів, наприклад Блох НЕТ max. Ефект одноразового застосування даного засобу сягає 2-х місяців.
Собаки і кішки можуть стати джерелом зараження людини. При цьому хвороба називається псевдосаркоптоз. Симптоми псевдосаркоптозу: свербіж шкіри і папуловезикульозний висип. Шкірних коростяних ходів немає.
Діагностика корости
Хворобу діагностує дерматолог, сімейний лікар, педіатр на підставі анамнезу, скарг та огляду пацієнта. Шкірні коростяні ходи виявляють за допомогою лупи і фотографування зі збільшенням. Коростяні ходи краще проявляються при нанесенні на шкіру настоянки йоду або чорнила.
Більш точні методи візуалізації кліщів і продуктів їх життєдіяльності:
- витяг кліща голкою з наступною мікроскопією;
- метод тонких зрізів ділянок рогового шару епідермісу;
- метод пошарового зіскоблювання з області сліпого кінця коростяного ходу;
- метод лужного препарування шкіри та ін.
Лікування корости
Важливо лікувати коросту під наглядом лікаря, ретельно дотримуючись його рекомендацій щодо застосування медикаментозних препаратів. Потрібне одночасне лікування всіх хворих, які проживають в одному місці. Перед лікуванням необхідно зістригти нігті, щоб виключити накопичення під нігтями яєць паразитів, які потрапляють туди при розчісуванні шкіри.
Знищення паразитів проводять за допомогою акарицидних препаратів (скабіцидів), що наносяться на шкіру: бензилбензоат, Медіфокс, Спрегаль, Ліндан (Якутин), Кротаміон (Юракс), сірчана мазь (5-10%) та ін.
Разом з акарицидними препаратами призначають імуностимулятори, вітаміни, засоби, що усувають свербіж (антигістамінні препарати і навіть кортикостероїдні гормони), антибіотики (при приєднанні бактеріальної інфекції).
Профілактика корости
Щоб уникнути корости, дотримуйтеся правил:
- пройдіть одноразову обробку шкіри протикліщовими препаратами після контакту з хворим;
- виперіть у гарячій воді або обробіть спеціальним спреєм речі і білизну хворої людини;
- зміцнюйте імунітет.
