Чим відрізняється варикоз вен від тромбофлебіту?

Навіть страждаючи на захворювання вен, деякі не знають, чим відрізняється варикоз від тромбофлебіту. Часто це призводить до виникнення тяжких і небезпечних для життя станів.

Що таке варикоз і тромбофлебіт

Варикозне розширення вен — це захворювання, яке призводить до зміни просвіту судин. Найчастіше варикоз вражає поверхневі вени нижніх кінцівок. При цьому з плином часу формується характерна зміна зовнішнього вигляду шкіри ніг: на ній з’являється сітчастий малюнок блакитного кольору. У цей час людина ще не відчуває інших проявів хвороби.

З плином часу у хворого виникають і фізичні незручності:

• швидка стомлюваність ніг під час ходьби і роботи;
• набряки в ділянці кісточок, особливо до кінця дня;
• болі й судоми в литкових і стегнових м’язах.

У цей час судинна сітка на ураженій варикозом ділянці досягає великих розмірів, а хворі вени починають виділятися над поверхнею шкіри. Усередині судин накопичується кров, продовжуючи розтягувати їхні стінки. У тканинах м’язів створюється нестача кисню й поживних речовин, порушується мікроциркуляція лімфи й крові.

Якщо вчасно не почати лікувати варикозне розширення вен, то поступове прогресування хвороби призведе не тільки до естетичного дефекту ніг і болісних відчуттів наприкінці дня. Через порушення живлення тканин і запалення стінок розтягнутих судин виникає безліч ускладнень, найнебезпечнішим з яких є тромбофлебіт.

Основний прояв тромбофлебіту — запалення стінок судин і утворення в просвіті вени кров’яного згустку, або тромбу. Відбувається це через мікротравми внутрішнього шару судини. Організм реагує на тріщину в ньому, як на звичайне поранення, при якому відбувається кровотеча. Щоб припинити передбачувану втрату крові, у просвіті судини й утворюється тромб. Але в разі тромбофлебіту природний запобіжний механізм організму спрацьовує проти нього самого: згусток частково або повністю перекриває потік крові, порушуючи й без того утруднений кровообіг. Цей стан називається флеботромбозом і може вражати і підшкірні, і глибокі вени ніг.

Тромб, що утворився у вені, прикріплений до пошкодженої стінки волокнами фібрину. У разі посилення кровотоку в ураженій тромбофлебітом вені кров’яний згусток може відірватися й призвести до закупорки вени в іншому місці організму. У міру підйому до серця судини поступово збільшуються, тому тромб може подорожувати непоміченим до легеневої артерії.

У звужених судинах тромб застрягне, привівши до небезпечного для життя стану — тромбозу легеневої артерії.

Але навіть при емболії вен на ногах, не встигнувши дістатися до легеневої артерії, згусток може призвести до інвалідності. При закупорці вени (найчастіше у верхній частині стегна) в тканинах кінцівки починаються незворотні зміни через порушення кровотоку.

Щоб запобігти виникненню небезпечних для життя станів, потрібно знати основні відмінності варикозу від тромбофлебіту. Це допоможе вчасно звернутися до лікаря, не доводячи себе до ускладнень і пов’язаних з ними тяжких станів.

Як визначити симптоми варикозу і тромбофлебіту

Клінічні прояви, які дозволяють судити про розвиток варикозу і венозної недостатності, знайомі багатьом:

• формування судинної сітки, вузлів і випираючих вен на гомілках і стегнах;
• болісні відчуття у вигляді судом, тяжкості, печіння в литкових м’язах;
• утворення набряків, які зникають після нічного відпочинку, але знову з’являються до вечора;
• свербіж і сухість шкіри над ураженими ділянками, зміна її відтінку.

При зверненні до лікаря-флеболога діагностика проводиться на підставі зовнішнього огляду й опитування пацієнта. Лікар призначає й інші види обстежень:

• загальний аналіз крові;
• функціональні проби;
• доплерографію;
• ангіографію.

На підставі даних, отриманих при обстеженні, фахівець робить висновок про ступінь розвитку варикозу і призначає відповідне лікування.

Тромбофлебіт практично непомітний зовні. Він розвивається на тлі варикозу і характерних для нього симптомів, але навіть самостійно можна помітити деякі характерні ознаки. Симптоми тромбофлебіту виникають найчастіше у тих, хто ставиться до варикозу як до несерйозного захворювання і відтягує візит до флеболога. Вони виявляються в такому:

• сильний біль розпираючого характеру в м’язах гомілки або стегна;
• ущільнення в тканинах, які можна намацати самостійно;
• болісність по ходу вени, підшкірної або глибокої, що виявляється при натисканні на шкіру;
• почервоніння шкіри над ураженою ділянкою судини;
• загальні симптоми запалення (слабкість, підвищена температура, озноб);
• при розвитку тромбозу приєднується обмеження рухливості ноги через болі й постійний набряк.

Для діагностики тромбофлебіту після огляду й опитування в клінічних умовах можуть використовуватися:

• дуплексне УЗД;
• загальний аналіз крові;
• рентгеноконтрастна флебографія;
• ехографія.

При варикозі й тромбофлебіті не слід вдаватися до самолікування. При формуванні запалення всередині вени і появі в її просвіті тромбу деякі засоби й способи, якими лікують варикоз, можуть бути протипоказані.

Лікування варикозу і тромбофлебіту

При лікуванні варикозного розширення вен лікарі частіше вдаються до консервативних методів лікування. Якщо хвороба не запущена, її розвиток уповільнюють за допомогою таких заходів:

• носіння спеціальної компресійної білизни, яка перешкоджає розтягуванню стінок судин;
• з цією ж метою застосовують пов’язки з еластичних бинтів;
• призначення ліків, які забезпечують більшу плинність крові, зниження її згортання;
• гірудотерапія (лікування п’явками, слина яких сприяє зниженню згортання);
• лазеротерапія;
• фізіотерапія (масаж, магнітотерапія тощо);
• дієтотерапія з вмістом продуктів, що містять мінімум холестерину, але багаті на мінеральні речовини й вітаміни.

Якщо варикоз знаходиться в стадії, що викликає ускладнення, то може бути призначено хірургічне лікування: видалення розширених судин (венектомія). Самолікування при варикозі не рекомендується, але виконувати процедури (нанесення крему й мазі, самомасаж, бинтування кінцівки тощо) хворий може самостійно.

Способи лікування тромбофлебіту відрізняються від терапії варикозу. Серед консервативних методів — призначення протизапальних препаратів (Диклофенак, Кетопрофен). Для зміцнення судинної стінки й запобігання виникненню мікротравм призначають похідні рутину (Троксевазин, Рутазід та ін.).

Для розчинення тромбів існують спеціальні препарати-тромболітики (Гепарин) і ензими (Вобензим тощо). Вони знижують ризик виникнення тромбозу або відриву тромбу.

У разі тромбофлебіту глибоких вен зазвичай проводять хірургічне лікування, видаляючи тромб із судини. Після усунення гострого запалення терапію проводять за методикою лікування варикозу, призначаючи носіння компресійної білизни і фізіотерапію.

При встановленні діагнозу тромбофлебіт людина повинна чітко виконати вказівки лікаря щодо рекомендованої рухової активності:

1. При ураженні поверхневих вен рекомендується не обмежувати рухи, виконувати лікувальну гімнастику і займатися бігом або ходьбою. Це змушує працювати м’язову помпу, яка сприяє нормальному венозному кровотоку й усуває застій у судинах.
2. При тромбофлебіті глибоких вен рекомендується знизити навантаження на хвору ногу. При утворенні тромбу будь-яке посилення кровотоку може призвести до його відриву й подальших ускладнень.

При виникненні симптомів тромбофлебіту не можна самостійно робити масаж або втирати креми та мазі від варикозу. Фізичний вплив на судини може призвести до відриву тромбу. Якщо хворому на варикоз здається, що в нього починається запалення судинної стінки, єдиним правильним способом допомогти собі або близькій людині буде негайне звернення до лікаря.

Розібравшись, що таке варикоз і тромбофлебіт, у чому різниця між цими хворобами, можна запобігти виникненню ускладнень і уникнути довгого лікування. Ураження судин при своєчасному виявленні піддаються корекції, а якість життя людини практично не страждає.