Імунна система людини не має окремого «органу» — її частини вбудовані практично в кожну тканину. Робота імунітету підпорядковується нервовій та ендокринній системам і пов’язана з усіма життєвими процесами. Поки організм функціонує злагоджено, захист працює у фоні, а будь-який збій одразу відбивається на його активності. Короткочасні струси тренують імунну систему, часті й тривалі — виснажують. Тому зміцнення імунітету — це завжди комплекс дій, а не одна процедура.
Як влаштований імунний захист
Імунітет захищає від вірусів, бактерій, грибів, найпростіших та інших паразитів, від опромінення, механічних і хімічних пошкоджень. Він також розпізнає та знищує власні хворі клітини, зокрема ракові. Головне завдання — підтримувати сталість внутрішнього середовища всупереч зовнішнім і внутрішнім чинникам.
Водночас точний механізм роботи імунітету досі не розкритий. Наука пояснила лише окремі ланки складних реакцій. Залишається відкритим питання, чому одні люди несприйнятливі до туберкульозу чи герпесу, хоча ці інфекції вкрай заразні, і що змушує імунні клітини масово атакувати власні тканини при розсіяному склерозі або бурхливо реагувати на звичайний пилок при полінозі.
Перший бар’єр: шкіра, слизові та рідини тіла
Найперший рубіж оборони лежить на поверхні. Шкіра та слизові оболонки щодня контактують із представниками мікросвіту і більшість із них затримують або знищують. Захисні властивості покривів підсилюють спільноти корисних бактерій: густо заселяючи поверхню тіла, вони виділяють бактеріоцини — речовини, згубні для хвороботворних мікробів.
Рідини тіла теж працюють як засоби захисту. Слина й носовий слиз містять тіоціанати та лізоцим — бактерицидні речовини. Сеча має кисле середовище, несприятливе для розвитку патогенів. Соляна кислота шлункового соку моментально знешкоджує навіть холерний вібріон, тому люди з нормальною кислотністю рідко хворіють на холеру. Жовч і травні ферменти знезаражують те, що потрапляє в кишечник.
Другий рубіж: неспецифічний імунітет
Якщо бар’єр прорвано, в дію вступають інші механізми. Секреторні імуноглобуліни А — це білки слизових оболонок, які прилипають до бактерій, вірусів і токсинів, утворюючи великі конгломерати, що потім знищуються. У товщі тканин постійно чергують макрофаги — клітини імунної системи, які «ковтають» і перетравлюють усе, що організм вважає чужим і небезпечним.
Паралельно на мікроби, віруси та токсини відкривається хімічне полювання за допомогою біологічно активних речовин: інтерферонів, білків комплементу, цитокінів та інших сполук, здатних знищувати чужорідні клітини й віруси та стимулювати інші ланки імунітету.
Ці механізми спрацьовують швидко при будь-якому вторгненні — чи то вірус грипу, чи скалка під шкірою. Тому їх називають неспецифічним імунітетом. Він намагається здолати інфекцію силою та масовістю удару, використовуючи всі доступні засоби ослаблення супротивника: підвищує температуру тіла, збільшує секрецію носового слизу, формує набряк в осередку інфекції за рахунок припливу крові.
Значення неспецифічного імунітету важко переоцінити: він знищує більшу частину збудників, а тих, з якими не впорався, суттєво послаблює. Від його функціональної активності залежить тяжкість вірусних інфекцій. Перебіг хвороби визначається в перші дні після зараження:
- якщо неспецифічний імунітет знищить віруси, не дозволивши їм потрапити в кров, людина навіть не помітить зараження;
- невелика кількість вірусних частинок, що вислизнули від імунітету, викличе легку форму хвороби;
- масивна атака вірусу або ослаблений неспецифічний захист призводять до тяжкого перебігу.
Саме тому неспецифічний імунітет — основна мета для більшості існуючих способів зміцнити здоров’я.
Третя лінія: специфічний імунітет і імунологічна пам’ять
Остання лінія оборони — специфічний імунітет. Організм пускає в бій спеціально навчені імунокомпетентні клітини — лімфоцити. Кожен із них шукає й знищує конкретну бактерію, вірус або токсин, проти яких був створений. Зброя лімфоцитів — специфічні антитіла, тобто імуноглобуліни.
Це найскладніший і найнадійніший спосіб захисту, але на дозрівання таких клітин іде від 3 до 5 днів з моменту інфікування. Скоротити цей термін можна лише за допомогою завчасно зробленого щеплення. Вакцина знайомить імунну систему з потенційним збудником і змушує організм заздалегідь готуватися до можливого вторгнення. Після вакцинації, коли в кров потрапляє відомий патоген, специфічний імунітет спрацьовує майже блискавично.
Специфічні антитіла крові, вироблені лімфоцитами, використовують як ліки — імуноглобуліни. Їх вводять тяжкохворим людям, організм яких не може самостійно забезпечити потрібний рівень захисту. Такі препарати діють недовго, але дуже ефективно, як протиотрута. Саме тому кров тих, хто видужав після небезпечних інфекцій, іноді стає предметом ажіотажу — як було під час епідемії лихоманки Ебола. Тема «імунних» носіїв захисних антитіл лягла в основу багатьох фантастичних фільмів.
Клітини специфічного імунітету відповідають і за імунологічну пам’ять — інформацію про інфекції, з якими людина вже контактувала. Вітряну віспу, гепатит А чи скарлатину людина зазвичай переносить лише раз у житті, після чого формується стійкий імунітет. Туберкульоз і вакцина БЦЖ залишають по собі нестерильний імунітет: у тілі зберігається невелика кількість бактерій, не вбитих повністю, але сильно ослаблених і стримуваних імунною системою. Якщо з якоїсь причини ці бактерії загинуть, імунітет швидко втрачається і людина знову може захворіти.
Саме для оцінки напруженості такого імунітету дітям проводять пробу Манту. Позитивна реакція означає, що мікобактерії, які потрапили в організм під час вакцинації чи інфікування, ще живі. Негативна реакція свідчить, що мікроби знищені, імунітету немає і потрібна повторна вакцинація БЦЖ.
Ознаки слабкого імунітету
Імунітет не болить, його не можна помацати чи побачити на МРТ. До того ж усі імунні процеси тісно пов’язані: якщо в одній ланці розвивається збій, інші перебирають на себе її функцію, що суттєво ускладнює лабораторну діагностику. Навіть комплексне обстеження з використанням імунограми не завжди дає достовірні відомості про повноцінність захисної системи. Тому використовують умовні критерії, за якими можна запідозрити захворювання імунної системи:
- пневмонії частіше 2 разів на рік, гнійні синусити або отити не менше 4 разів на рік;
- гнійні інфекції шкіри, наприклад часта поява фурункулів або піодермія;
- грибкові захворювання шкіри й слизових оболонок, зокрема кандидоз, які ненадовго минають і виникають знову;
- часта поява хворобливих виразок у роті та в куточках губ;
- ГРВІ більше 4–6 разів на рік;
- прояви герпесу на губах і шкірі більше 5 разів на рік, а також повторний розвиток оперізувального герпесу;
- часті інфекції шлунково-кишкового тракту, тривала безпричинна діарея;
- збільшення лімфатичних вузлів;
- часті інфекції сечостатевої системи, наприклад повторні цистити протягом кількох місяців;
- тривала субфебрильна температура (37–37,5 °C) з незрозумілої причини.
Жоден із цих пунктів окремо рідко є ознакою поганого імунітету. Повторні односторонні отити чи гайморити частіше говорять про анатомічні передумови для розвитку інфекції — викривлення носової перегородки, гіпертрофію носових раковин, поліпи в носі, збільшення піднебінних мигдаликів, аденоїдит. Для порушення роботи імунітету характерні інфекції різних локалізацій, які чергуються (на шкірі, в дихальних шляхах, сечовому міхурі), погано піддаються традиційному лікуванню і мають затяжний перебіг.
Якщо ви часто хворієте на ГРЗ, це ще не привід шукати причину в імунітеті. Тривожний сигнал — коли кожен випадок триває більше тижня і призводить до ускладнень. Три й більше критеріїв зі списку — серйозна підстава підозрювати захворювання імунної системи. У такому разі варто звернутися до фахівця, а саме знайти кваліфікованого імунолога, який займеться діагностикою можливих проблем і підбором медикаментозного лікування.
Природно постає питання: чому лікарі залишають такий широкий простір для «норми»? Чому хтось хворіє на грип раз на рік і зовсім не знайомий з герпесом, а інший раз на два-три місяці лежить із температурою і після кожного протягу отримує застуду на губах? Річ у тому, що крім імунодефіцитів існують тимчасові, оборотні розлади імунітету, які можуть виникати в цілком здорової людини з різних причин. Ці стани серйозно псують життя, проте втручатися в організм «важкою артилерією» у вигляді імуномодуляторів фахівці вважають невиправданим. Корекція розладів імунітету — справа важка й довга, але впоратися з нею можна й без допомоги фармакопеї.
Чи потрібно «годувати» імунітет
В організмі людини мільярди імунних клітин, а маса лімфоїдної тканини та кісткового мозку, де вони утворюються й дозрівають, становить близько 6,5% від маси тіла. Уся ця система повинна постійно оновлюватися. Хімічна зброя імунітету — цитокіни, інтерферони, інтерлейкіни та інші біологічно активні речовини — теж вимагає пристойних витрат.
Тому для нормального захисту від інфекцій потрібне безперебійне надходження поживних речовин: насамперед білка, вітамінів і мінералів. Особливо це важливо навесні та восени, коли функціональна активність імунної системи може підвищуватися на 40–50% від вихідного рівня.
Що дає організму ресурс для захисту
| Потреба | Роль у роботі імунітету |
|---|---|
| Білок | Будівельний матеріал для імунних клітин та антитіл, які постійно оновлюються |
| Вітаміни | Підтримують реакції, у яких утворюються інтерферони, цитокіни та інші активні речовини |
| Мінерали | Потрібні для дозрівання й активності лімфоцитів і макрофагів |
Що робити, а чого не робити
- Не поспішайте з імуномодуляторами: за тимчасових розладів фахівці вважають таке втручання невиправданим.
- Стежте за тривалістю хвороби: епізод довший за тиждень із ускладненнями — привід для консультації.
- Не пояснюйте частими застудами анатомічні проблеми: повторні односторонні отити чи гайморити найчастіше мають іншу причину.
- Забезпечте регулярне надходження білка, вітамінів і мінералів, особливо в перехідні сезони.
Якщо з підозрою на порушення імунітету ви потрапляєте до лікаря, пам’ятайте: імунограма не завжди дає достовірну картину, тому рішення про лікування ухвалює фахівець, а не результат одного аналізу. Ця стаття має загальноінформаційний характер і не замінює індивідуальної консультації.
