Проникнення мікобактерій туберкульозу в організм людини зовсім не означає, що людина обов’язково захворіє. Такий стан свідчить радше про високі захисні бар’єри, в основі яких лежить здатність клітин-захисників розпізнавати й ліквідувати збудника. Імунітет при туберкульозі має низку рис, які відрізняють його від імунної відповіді при інших інфекційних ураженнях, і саме від цих особливостей залежить, чи залишиться інфекція латентною, чи перейде в активну форму.
Специфіка імунної відповіді при туберкульозі
Під імунітетом зазвичай розуміють здатність організму ефективно протистояти чужорідним мікроорганізмам, що потрапляють ззовні. Щодо туберкульозу високі захисні бар’єри можуть бути успадковані або набуті протягом життя. У комплексі вони успішніше стримують мікобактерії.
Медичні дослідження показали, що різні біологічні види реагують на туберкульозну інфекцію неоднаково. Найстійкішими виявилися кози, собаки та коні. Людський організм також має природну резистентність до цієї патології — про це свідчить хоча б той факт, що не кожен контакт із хворим на туберкульоз призводить до зараження здорової людини.
Водночас ризик інфікування існує завжди: мікобактерії поширюються повітряно-крапельним шляхом і мають певну стійкість до зовнішніх чинників — температури, сонячного світла, висихання. Якщо контакт із носієм палички Коха був одноразовим, імовірність формування запального вогнища мінімальна. Натомість відбувається активація специфічних захисних сил, зумовлених як успадкованою стійкістю, так і набутим імунітетом, що утворюється після вакцинації БЦЖ.
Види імунного захисту
Особливості захисних сил конкретної людини відіграють ключову роль у формуванні туберкульозу. Імунні бар’єри при цій інфекції суттєво відрізняються від тих, що виникають при інших захворюваннях.
Специфічна риса природного захисту — одночасна сприйнятливість і вихідна стійкість до мікобактерій. Інакше кажучи, якщо людина була інфікована збудником туберкульозу, це ще не означає, що розвинеться захворювання. Спочатку висока опірність власних клітин-захисників сприяє інактивації збудника з перших митей його проникнення всередину, що запобігає формуванню туберкульозного вогнища в тканинах.
Крім описаного механізму природного імунітету, фахівці виділяють і набутий протитуберкульозний захист. Він виникає після потрапляння мікобактерій та відповідного імунологічного зрушення.
Високі набуті захисні бар’єри найчастіше пояснюються вчасно проведеною вакцинацією населення. Ризик виникнення туберкульозу багаторазово знизився після включення вакцини до Національного календаря щеплень.
Особливості набутого імунітету
У тубінфікованих обов’язково формується набутий варіант імунної відповіді зі своїми особливостями. Примітно, що антитіла до антигенів мікобактерій зовсім не відіграють значущої ролі в його формуванні. Реакція організму на повторне проникнення інфекційних агентів відрізняється від такої при первинному інфікуванні.
Пояснення цьому — підвищена гіперчутливість сенсибілізованого організму. Виникає здатність зв’язувати нові мікроорганізми з антитілами та видаляти їх. Подібне імунологічне зрушення виникає після завершення інкубаційного періоду патології; терміни можуть коливатися від 4,5 до 8,5 тижнів. Загальна тривалість набутого імунітету сягає 8 років.
Однак під впливом негативних факторів такий захист може істотно ослабнути, і людина захворіє на туберкульоз. Перехід патології з латентної форми в активну відбувається внаслідок:
- ендокринних розладів, наприклад при цукровому діабеті;
- перенесеного кору;
- радіоактивного опромінення, зокрема на виробництві;
- імунодефіцитних станів, зокрема ВІЛ;
- зловживання алкоголем, тютюном, наркотичними речовинами.
У людей із цих груп ризику відбувається різкий збій у захисних механізмах, що створює сприятливий фон для формування туберкульозних вогнищ.
Взаємозв’язок і комбінація імунітету та алергії
Туберкульозна інфекція вже багато десятиліть визнається фахівцями взірцевим прикладом поєднання імунітету й алергії — явищ, які в інших випадках зазвичай розглядають окремо.
Імунні реакції розглядають із позиції захисту від генетично чужорідної інформації, що проникає ззовні. Їхня головна мета — збереження цілісності організму людини. Фахівці поділяють імунні реакції на такі феномени:
- імунологічна пам’ять;
- підвищена сприйнятливість уповільненого типу;
- антитілоутворення.
До основних ознак саме імунної відповіді належить специфічність: антитіла реагують значно активніше з тим антигеном, яким були раніше активовані до синтезу й проліферації.
Усе розмаїття перелічених феноменів базується лише на двох варіантах імунної відповіді:
- у відповідь на введення антигенів виробляються специфічні білки-антитіла — гуморальні реакції;
- безпосередня активація власними клітинами-захисниками чужорідних мікроорганізмів — клітинні реакції.
Решта феноменів імунологічної відповіді є лише їхніми похідними, зокрема й алергія при туберкульозі. Алергічних реакцій можна очікувати у відповідь на повторне надходження антигенів мікобактерій. Вираженість проявів залежить від ступеня підвищеної чутливості людини та від тривалості проміжку між первинним інфікуванням і подальшою повторною атакою збудника.
Туберкульоз і алергія: як це працює
Ідеться про окремий випадок реактивності організму на впровадження різних білкових елементів мікобактерій або продуктів їхньої життєдіяльності.
Алергія, на відміну від імунного зрушення, відображає не стільки суттєве посилення резистентності, скільки видозміну реактивності. Наочний прояв таких процесів — специфічні реакції: введення навіть незначних доз туберкуліну людям, уже зараженим мікобактеріями, провокує появу не лише різко вираженої місцевої, а й загальної реакції. При цьому взаємозв’язку не простежується ні з обсягом туберкулінового фокусу, ні з активністю самого процесу.
Алергічна реакція є лише наслідком підвищеної сприйнятливості клітин та їхньої реактивності. Водночас частина фахівців відносить алергію до однієї зі стадій імунної відповіді на впровадження мікобактерій. Її розглядають як процес глибокої перебудови реактивних властивостей організму, що особливо різко проявляється в уже сенсибілізованих тканинах — безпосередньо в самому осередку тубінфікування та в навколишніх тканинах.
Отже, імунітет і алергія при туберкульозі тісно взаємопов’язані, що підтверджують проведені фахівцями медичні дослідження.
Що сприяє зміцненню імунітету
Як і будь-яку інфекційну патологію, туберкульоз краще попередити, ніж потім займатися його лікуванням. Медичні працівники в межах профілактики інфекції проводять просвітницьку роботу та стежать за своєчасністю вакцинації.
Однак складність полягає в тому, що більшість населення сьогодні є початково туберкулінопозитивною. У цьому питанні важливий момент — виявлення та динамічне спостереження осіб, включених до підгрупи ризику щодо туберкульозу:
- зі станом імунодефіциту;
- із соматичними патологіями, що послаблюють захисні бар’єри, наприклад із діабетом;
- з раніше перенесеними інфекціями — кір, скарлатина;
- ті, хто веде асоціальний спосіб життя — зловживання алкоголем, тютюном, наркотиками.
З перелічених факторів випливає, що ризик виникнення туберкульозного захворювання вищий тоді, коли вже стався збій в імунній системі. Тому основний профілактичний захід спрямований на підвищення імунних бар’єрів.
Крім загартовування та прийому синтетичних медикаментів, здатних зміцнити захисні сили, на допомогу приходять рецепти й засоби народної медицини:
- природні імуностимулятори — ехінацея, женьшень, радіола рожева, а також лимонник китайський;
- добре проявляє себе борсуковий жир, який має не лише імуностимулювальну, а й імуномодулювальну дію: 100 г засобу з’єднати з такою ж кількістю липового меду та 50 г соку п’ятирічної рослини алое, приймати по 20 г готової суміші тричі на добу безпосередньо перед їжею.
В інтернеті можна знайти безліч різних народних рецептів для боротьби та профілактики туберкульозу — кожен із них рекомендується попередньо узгодити з фахівцем.
Харчування і догляд для підвищення імунітету
Особливу увагу приділяють раціону пацієнта: харчування має бути не лише збалансованим і повноцінним, а й із максимальним вмістом різних мікроелементів і вітамінів.
Саме такий раціон дозволяє організму активно протистояти мікобактеріям. Скоригований режим праці та відпочинку, повноцінний нічний сон, тривалі прогулянки на свіжому повітрі — важливі помічники у зміцненні захисних бар’єрів на шляху туберкульозу.
Однак усі перелічені заходи — лише додаткові. Основними залишаються своєчасна вакцинація та щорічне флюорографічне обстеження. Туберкульоз зовсім не вирок: його цілком можна попередити й подолати.
