Що таке флебіт і як його лікувати?

Найбільш серйозними захворюваннями, небезпечними важкими ускладненнями аж до летального результату, в усьому світі визнані патології серця і судин. Поряд з інфарктами, інсультами в список входять хвороби вен. Найпоширенішою серед них є флебіт. Флебіт – це ураження вен, що приводить до поступового руйнування стінок судин. Розглянемо докладніше, що таке флебіт і як лікувати судинну патологію.

Що являє собою венозне захворювання?

Флебіт – що ж це таке? Це гостра/хронічна судинна патологія, що є в 85% випадків ускладненням варикозної хвороби ніг або малого таза. Основний удар здоров’ю, який завдає флебіт, доводиться на стінки вен.

Кровоносна судина – порожниста еластична трубка зі стінкою з трьох шарів: зовнішнього, середнього, внутрішнього. В результаті проникнення шкідливих мікроорганізмів, хімічних реагентів, різних токсинів і алергенів цілісність зовнішнього або внутрішнього шару руйнується, викликаючи запалення, яке часто поширюється на м’язову тканину і епідерміс в осередку ураження.

За локалізацією ушкодження судинної стінки розрізняють кілька видів флебіту:

1. Перифлебіт – пошкодження зовнішнього судинного шару, що розвивається на тлі запалення периферійних тканин при опіках, бешиховому захворюванні, панариції, флегмоні.
2. Ендофлебіт – руйнування внутрішньої венозної оболонки внаслідок варикозу або механічного травмування вени через катетер.
3. Панфлебіт (хвороба Мондора) – наскрізне запалення вени. Виникає через травмування грудної/черевної порожнини та інфекції, небезпечний склерозом судин.

За місцем розташування пошкоджених судин патологія класифікується як:

Флебіт поверхневих вен – підшкірне запалення судинних стінок. Проявляє себе ущільненнями на шкірі, що нагадують виступання підшкірного жиру. Усувається місцевим лікуванням.

Флебіт глибоких вен – запалення вен, що знаходяться глибоко в м’язових тканинах кінцівок. Ускладнюється формуванням кров’яних згустків при патологічних змінах венозної структури, приводячи до формування тромбофлебіту.

Рекомендуємо почитати: Внутрішній варикоз на ногах

За етіологічним фактором розрізняють такі різновиди флебіту:

• алергічний, що розвивається на тлі будь-якої алергічної реакції;
• післяпологовий – вражає ноги, відрізняється гострим перебігом з яскраво вираженим больовим синдромом;
• інфекційний, що утворюється у венах будь-якої частини тіла на тлі потрапляння інфекції в організм;
• церебральний, що вражає судини головного мозку в результаті інфекційного зараження або через абсцес/флегмону обличчя;
• постін’єкційний – реакція на введення ліків у вену, що проявляє себе механічним подразненням венозних стінок або запаленням внаслідок хімічного впливу медичного препарату;
• мігруючий – поверхневе запалення стінок вени протягом тривалого часу, відрізняється частими рецидивами;
• пілефлебіт (ворітної вени) – пошкодження великої вени черевної порожнини.

Флебіт вражає представників сильної і слабкої статі незалежно від віку. Однак чим старший пацієнт, тим більше збільшується ризик розвитку флебіту через зношеність судин.

Причини появи патології

Флебіт, як правило, є ускладненням будь-якої патології в організмі, а також реакцією на підвищення гістаміну та гепарину в крові або результатом поєднання різних факторів. Частково про те, чому запалюються венозні стінки, згадувалося вище при описі патології.

Для створення повної картини про причини захворювання, а також фактори, що запускають патологію, зупинимося на найголовніших. У разі розвитку флебіту – це:

• механічні травми і подразнення кровоносних судин;
• тривале сильне розширення вен;
• порушення згортання крові;
• застій лімфи, спровокований малорухливим способом життя, важкими фізичними навантаженнями.

Серед факторів ризику відзначають:

• вплив сонячної радіації;
• патології, викликані підвищенням згортання крові;
• надлишкова маса тіла;
• виношування дитини;
• спортивні заняття, які передбачають надмірне м’язове напруження.

Часто запалення вен провокує стрептококова інфекція, приводячи до утворення абсцесів, нагноєння ран, а також травми судин катетером, встановленим на довгий час, трансфузії.

Крім того, до причин флебіту слід віднести:

• хвороби лімфатичної системи (лімфостаз);
• порушення лімфотоку внаслідок видалення лімфовузлів;
• новоутворення різної етіології.

Згідно з медичною статистикою, в 95% випадків флебіт локалізується у венах ніг, оскільки кровотік у нижніх кінцівках здійснюється набагато повільніше, приводячи до застою крові, найчастіше вражаючи поверхневі і підшкірні вени. Флебіт глибоких вен діагностується набагато рідше.

Як проявляє себе флебіт?

Спільними симптомами для будь-якої форми і виду флебіту є почервоніння і набрякання (випинання) вени в місці запалення, а також підвищення чутливості і болючість ураженої ділянки, підвищення температури до субфебрильних значень, її перепади, набряклість кінцівок, у рідкісних випадках пацієнта турбує свербіж шкіри.

Для гострого флебіту характерні такі ознаки:

• загальне нездужання, слабкість;
• фебрильна температура тіла;
• біль в ураженій судині;
• вузлуваті ущільнення при флебіті поверхневих вен;
• флебіт рук проявляє себе больовим синдромом, обмеженням руху, напругою.

Епідерміс в осередку ураження червоніє, стає гарячим на дотик, запалена венозна судина нагадує шнурок.

Оскільки хронічний перебіг характерний для флебіту глибоких вен, то часто клінічна картина і симптоми носять прихований характер. Вона заявляє про себе тільки у випадках рецидиву. Процес ремісії протікає на тлі слабкості, болю, тяжкості в кінцівках до кінця дня, зникаючих після відпочинку. Однак при загостренні цієї форми відбувається перетікання в гостру стадію (особливо якщо уражені глибокі пахові вени), що виявляється набряком кінцівок, больовим синдромом, синюшністю епідермісу, нападами лихоманки.

Для різних видів флебіту характерна певна симптоматика:

У складних випадках збільшуються лімфовузли, з’являється задишка і грудиний біль.

При несвоєчасному лікуванні висока (як правило, в 90% випадків) небезпека виникнення наступних важких ускладнень:

• хронічна недостатність функцій кровоносних судин;
• тромбофлебіт;
• розвиток абсцесу, флегмони, сепсису;
• тромбоемболія.

Особливо небезпечна тромбоемболія, яка часто призводить до смерті пацієнта.

При сильних нападах болю, яскравому прояві вогнища запалення слід негайно звернутися до медичного закладу за кваліфікованою допомогою до лікаря-флеболога. Як правило, після візуального огляду він призначить додаткову діагностику. В цьому випадку показані флебографія, УЗД вен, КТ з введенням у судини спеціальної контрастної речовини, при необхідності інші способи дослідження.

Лікування патології вен

Після підтвердження діагнозу «флебіт вени» лікар призначає комплексну терапію.

Лікування флебіту здійснюється консервативними методиками, що включають прийом лікарських препаратів, фізіотерапію і накладення засобів місцевого призначення (компреси, мазі, гелі).

При виявленні флебіту, симптоми і лікування якого взаємопов’язані, вдаються до наступних заходів: легкий поверхневий флебіт лікується анальгетиками; якщо ж інфекція стала причиною глибокого запалення вен, то лікування здійснюють за допомогою антибіотиків.

Застосовують наступні методи лікування флебіту:

• призначення антибактеріальних препаратів для усунення запаленого вогнища;
• лікування нестероїдними протизапальними засобами, наприклад, ібупрофен, диклофенак, для зменшення болю і зняття запалення;
• хронічне запалення глибоких вен усувається за допомогою ліків, що підсилюють мікроциркуляцію крові – пентоксифіліну, курантилу, Флекситалу;
• при підвищеному ризику утворення кров’яних згустків призначаються препарати на основі еноксапарину, фондапаринуксу, варфарину і нефракційного гепарину;
• фізіотерапевтичні процедури: УФО, УВЧ, іонофорез з додаванням гепарину, йодиду калію, діаметральні струми, лікування лазером;
• накладення еластичних бинтів;
• регулярне носіння компресійної білизни;
• місцеве лікування мазями і гелями, що містять гепарин, бутадіон, індометацин, троксевазин.

Пацієнти з діагнозом «флебіт нижніх кінцівок» повинні забезпечувати повний спокій ногам і класти їх на піднесення під час сну і відпочинку.

При серйозному ускладненому флебіті лікування носить оперативний характер: вдаються до склерозування вен, флебектомії, кріпектомії і лазерного видалення запалених судин.

Для поліпшення стану судин як лікування та профілактики лікарі рекомендують постійний прийом венопротекторів, наприклад, Детралексу, флебодіа, венарусу, троксерутину та інших медикаментів.

Лікувати флебіт можна в домашніх або амбулаторних умовах, тільки в разі серйозних ускладнень і загострення процесу пацієнта направляють в стаціонар лікувального закладу.

Профілактичні заходи

Знизити ризик виникнення запалення судинних стінок і не допустити повторення патології можна за допомогою простих профілактичних заходів:

• вживання комплексу препаратів, призначених флебологом, кожні півроку;
• дотримання принципів здорового та активного способу життя;
• виконання комплексу вправ після тривалої нерухомості;
• регулярне відвідування басейну;
• дотримання принципів збалансованого харчування, включення в раціон продуктів, що сприяють розрідженню крові і зміцненню стінок судин;
• дотримання гігієни та недопущення тривалого носіння катетера;
• висока рухова активність;
• відмова від шкідливих звичок (особливо куріння);
• попередження інфекцій і своєчасне реагування на них.

Щоб вени не почали повторно запалюватися, слід регулярно носити компресійні панчохи і при необхідності постійно вживати препарати, що розріджують кров (особливо після хірургічного втручання), у профілактичному дозуванні.