Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок (ПТФС) є важким хронічним захворюванням, яке виникає через утворення тромбів у глибоких венах.
Особливості патології
Ця патологія вважається ускладненим перебігом хронічної венозної недостатності. Для неї характерна поява сильних набряків, трофічних патологій шкіри і вторинного варикозного розширення судин. Згідно зі статистикою, ця хвороба спостерігається у 2-5% населення земної кулі. Вона починає проявлятися через 4-5 років після перших симптомів глибокого тромбозу судин ніг. Близько 30% людей, які страждають на різні судинні захворювання, мають розвинений ПТФС.
Головною причиною виникнення цієї патології є тромб, що утворився в глибоких кровоносних судинах. Найчастіше ці згустки поступово руйнуються, але в деяких випадках тромбоз може призвести до повного закупорювання судини і її непрохідності.
Приблизно через 10-15 днів після формування тромбу починається процес його руйнування. Через розсмоктування згустку і запалення вени на стінці судини утворюється сполучна тканина. Це призводить до збільшення венозного клапанного апарату. Такі деформації судини сприяють виникненню паравазального фіброзу, який стискає венозні стінки і таким чином сприяє підвищенню кров’яного тиску. Відбувається рефлюкс крові з глибоких судин у поверхневі, виникає серйозне порушення циркуляції рідини в ногах.
Такі перетворення кровоносної системи є незворотними і в більш ніж 85% випадків призводять до порушення роботи лімфатичної системи, а через 2-5 років виникає посттромбофлебітична хвороба (ПТФБ). Патологія супроводжується набряком, венозною екземою, склерозуванням шкірного покриву. У важких випадках на уражених ділянках тіла з’являються виразкові утворення.
Рекомендуємо прочитати: Внутрішній варикоз на ногах
Розрізняють декілька форм посттромбофлебітичного синдрому, які залежать від ступеня прояву різних симптомів. За своєю формою патологія може бути:
- варикозною;
- набряково-больовою;
- виразковою;
- змішаною.
Зазвичай хвороба має дві стадії перебігу:
- Погіршення прохідності глибоких вен.
- Відновлення кровообігу в глибоких судинах.
За ступенем погіршення кровотоку розрізняють також стадії субкомпенсації та декомпенсації. Необхідно розглянути низку основних симптомів цієї патології:
- Формування опуклостей на поверхні шкіри, прояв судинних зірочок.
- Довгі і сильні набряки.
- Постійне відчуття втоми, тяжкості в ногах.
- Часті судоми.
- Зниження чутливості нижніх кінцівок.
- Оніміння ніг, яке посилюється при ходьбі.
Найчастіше набряклість при ПТФС схожа на таку при варикозі. Вона виникає через погіршення відтоку крові з м’яких тканин, поганого руху лімфи через м’язові скорочення. Приблизно 10-15% людей, які страждають на тромбоз глибоких вен, відчувають цей симптом через 6-12 місяців після виникнення хвороби. Через 6 років перебігу патології ця ознака виявляється вже у 45-55% хворих.
Симптоматика
У пацієнтів спостерігаються припухлості в ділянці гомілок. Варто зазначити, що зазвичай ліва нога опухає сильніше за праву. Набряк може поступово поширитися на ділянку щиколотки або стегна. Хворі часто помічають, що взуття стає їм малим, воно починає здавлювати стопу (особливо ввечері). Якщо натиснути пальцем на шкіру в ділянці набряку, то в цьому місці залишиться вм’ятина, яка тривалий час не розправляється. Гумка від носка або гольфу також залишає на шкірі видимі сліди, які довго не зникають.
Рекомендуємо прочитати: Ретикулярний варикоз нижніх кінцівок
Зазвичай вранці набряк трохи спадає, але не зникає повністю. Людина весь час відчуває важкість, скутість і втому в ногах. Якщо напружити м’язи кінцівок, то виникає відчуття тупого розпираючого болю. Неприємний синдром посилюється, якщо залишатися в такій самій позі. При підйомі ніг вище голови неприємні відчуття поступово вщухають.
Больовий синдром може супроводжуватися судомами. Найчастіше вони трапляються при довгому перебуванні в положенні стоячи, при ходьбі, у вечірній час або при тривалому перебуванні в незручній позі. Іноді людина може взагалі не відчувати болю, він здатен виникати тільки при торканні до набряків на ногах.
Посттромботична хвороба є причиною повторного розвитку варикозного порушення приблизно в 65-75% випадків. Найчастіше відбувається розширення глибоких вен нижніх кінцівок у ділянці стоп і гомілок. Згідно зі статистикою, у 8-12% людей, які хворіють на ПТФС, виникають трофічні виразки. Вони найчастіше з’являються на внутрішніх сторонах щиколоток або на гомілках. Попередником їх розвитку можна вважати значні трофічні шкірні зміни:
- Епідерміс набуває темного відтінку, з’являється безліч пігментних плям.
- Виникають ущільнення.
- З’являються ознаки запалення як на поверхні шкіри, так і в нижніх шарах.
- У місці розвитку виразки виникає ділянка шкіри, вкрита білястим нальотом.
Трофічні виразки складно лікувати, вони часто піддаються вторинному інфікуванню.
Діагностика і лікування
Діагностика посттромбофлебітичного синдрому проводиться шляхом огляду пацієнта, взяття функціональних проб, використовується ультразвукове ангіосканування. Останній метод дає лікареві можливість точно визначити локалізацію уражених судин, виявити наявність тромбозу і непрохідності вен. Діагностика дозволяє визначити, в якому стані перебуває венозний клапанний апарат, а також швидкість течії крові по судинах. За допомогою взяття функціональних проб лікарі можуть отримати інформацію про наявність патологічних змін у кровотоці й оцінити стан кровоносних судин.
Якщо в ході проведення діагностики у хворого були виявлені патологічні зміни клубових або стегнових вен, то йому додатково призначають флебографію або флебосцинтиграфію. Застосовується ультразвукова флоуметрія і плетизмографія для того, щоб визначити ступінь погіршення циркуляції крові.
Лікування посттромбофлебітичного синдрому, а також супутньої йому хронічної венозної недостатності (ХВН), вимагає багато часу і зусиль. Усунути ці хвороби повністю не можна, але можна значно поліпшити самопочуття пацієнта на тривалий час. Основною метою терапії є максимальне уповільнення розвитку хвороби. З цією метою застосовується:
- Компресійне лікування. Воно полягає в носінні спеціальної білизни і накладенні еластичних бинтів на хворі кінцівки.
- Ведення правильного способу життя. Хворий повинен почати більше рухатися, відмовитися від шкідливих звичок, скорегувати свій раціон.
- Медикаментозне лікування. Лікарі призначають спеціальні препарати для поліпшення стану стінок кровоносних судин, усунення запальних процесів, перешкоджання тромбоутворення.
- Засоби для локальної терапії. Застосовуються різні лікарські мазі, креми, гелі, які сприяють загоєнню виразок, нормалізують кровообіг.
- Фізіотерапія. Такий комплекс заходів спрямований на нормалізацію циркуляції крові в ногах і поліпшення метаболічних процесів у шкірі.
- Операційне втручання. До нього вдаються для уповільнення емболізації тромбів і поширення патології на інші кровоносні судини. Зазвичай при посттромбофлебітичному синдромі використовуються методики радикальних хірургічних втручань.
Найчастіше лікування судинних захворювань проводиться із застосуванням перших п’яти пунктів вищеописаних заходів. До хірургічного втручання вдаються лише за відсутності позитивної динаміки від терапії іншими засобами.
Рекомендуємо прочитати: Флебіт, запалення вен
Людям, які страждають на ХВН і трофічні виразки, призначається накладання спеціальних еластичних бинтів на час всього лікувального курсу. Рекомендується носити компресійні трико, гольфи, колготи. При проведенні тривалої компресійної терапії у 85% хворих спостерігається поліпшення стану судин нижніх кінцівок, а у 88-92% відбувається прискорене загоєння трофічних виразок.
