Побачивши в бланку загального аналізу крові цифру, більшу за звичні 9 × 10⁹/л, людина зазвичай шукає відповідь самостійно. І тут важливо не поспішати з висновками: підвищені лейкоцити — це не діагноз, а сигнал, який лікар зіставляє зі скаргами, оглядом та іншими показниками. Розберемо, що саме показує цей аналіз, які причини зростання бувають найімовірнішими і в яких випадках зволікати не варто.
Що таке лейкоцити і яку роботу вони виконують
Усі клітини крові поділяють на три великі групи: еритроцити, лейкоцити й тромбоцити. Кожна з них має свою будову та призначення. Лейкоцити, які ще називають білими кров’яними клітинами, — це основні клітини імунітету. Вони захищають організм від бактеріальних і вірусних інфекцій, грибкових уражень та паразитарних інвазій.
Саме завдяки лейкоцитам тисячі бактерій, які щодня потрапляють в організм, не спричиняють патологічних процесів, а просто знищуються. Вміст цих клітин — важливий орієнтир у діагностиці багатьох захворювань, насамперед інфекційних. Їхній рівень може суттєво зростати, і це свідчить про наявність запального процесу.
Де утворюються і як працюють лейкоцити
Лейкоцити, як і інші компоненти крові, утворюються в червоному кістковому мозку. Вони постійно циркулюють у крові, а коли з’являється хвороботворний мікроорганізм, одразу включаються в роботу. Термін життя цих клітин обмежений: після його завершення «постарілий» лейкоцит мігрує в селезінку, де руйнується. Це нормальний фізіологічний процес, який підтримує рівновагу в системі імунної відповіді.
Зовні лейкоцити виглядають як прозоро-рожеві клітини з ядрами. Залежно від того, чи є в їхніх ядрах гранули, їх поділяють на дві групи: агранулоцити й гранулоцити.
Агранулоцити представлені лімфоцитами — клітинами без гранул у ядрі. Вони поділяються на дві основні групи:
- В-лімфоцити — специфічні клітини, які виробляють антитіла, що знищують бактерії;
- Т-лімфоцити — лейкоцити, які регулюють процес імунної відповіді в організмі.
Гранулоцити містять у своєму ядрі великі гранули, добре видимі під мікроскопом. Вони теж поділяються на групи:
- нейтрофіли — забезпечують фагоцитоз, тобто знищення бактерії шляхом поглинання її клітиною та «перетравлення» всередині лейкоцита;
- еозинофіли — беруть участь у боротьбі з гельмінтами, а також супроводжують алергічні реакції;
- базофіли — додаткові клітини, які також задіяні у фагоцитозі.
Основна функція будь-якого лейкоцита — захист організму від чужорідних агентів: вірусів, бактерій, токсичних речовин, гельмінтів, алергенів. Кожен тип клітин виконує свою роль, а їхня сукупність забезпечує повноцінну імунну відповідь.
Коли виникає запальне вогнище, клітини лейкоцитарного ряду виходять із депо, де вони перебувають у нормі, і прямують до нього. Саме тому при запальних процесах рівень лейкоцитів у плазмі крові помітно зростає — розвивається лейкоцитоз.
Норма лейкоцитів у дорослих
За відсутності захворювань вміст лейкоцитів у крові — практично сталий показник. Він може трохи змінюватися залежно від часу доби, прийому їжі, загального стану організму, але ці коливання незначні й діагностичного значення не мають.
Показник вимірюють кількістю клітин на 1 літр крові. Для дорослої людини норма становить 4–9 × 10⁹ клітин/л. У чоловіків вона дещо нижча (приблизно 4,4–9 × 10⁹/л), у жінок — трохи вища (приблизно 3,3–10 × 10⁹/л).
У дітей вміст лейкоцитів постійно змінюється і безпосередньо залежить від віку. У новонароджених цей показник значно вищий, ніж у дорослих. Згодом він знижується і приблизно до 16 років досягає дорослих значень.
Лейкоцитарна формула: що вона додає до загальної цифри
Важливий не лише загальний рівень лейкоцитів, а й лейкоцитарна формула — відсоткове співвідношення різних груп клітин між собою. Орієнтовні норми для дорослих виглядають так:
| Група клітин | Частка у формулі |
|---|---|
| Нейтрофіли | 40–75 % (з них паличкоядерні — 1–5 %, зрілі — 50–72 %) |
| Моноцити | 4–11 % |
| Лімфоцити | 20–45 % |
| Еозинофіли | 1–5 % |
| Базофіли | 0–1 % |
Залежно від того, яка саме група лейкоцитів підвищена, можна припустити характер патологічного процесу — бактеріальний, алергічний чи паразитарний. Референсні межі можуть дещо відрізнятися залежно від лабораторії та методу дослідження, тому оцінювати результат слід за бланком конкретної лабораторії.
Лейкоцитоз: абсолютний і відносний
Підвищення кількості лейкоцитів у плазмі крові називають лейкоцитозом. Лікарі класифікують його за кількома ознаками. За характером процесу виділяють:
- абсолютний лейкоцитоз — стан, за якого в крові справді зростає вміст лейкоцитарних клітин, а еритроцити й тромбоцити залишаються в межах норми;
- відносний лейкоцитоз — процес, за якого знижується вміст рідкої частини плазми в кров’яному руслі, через що кількість лейкоцитів у перерахунку на 1 літр крові зростає, хоча в кровотворенні змін немає.
Відносний лейкоцитоз може бути зумовлений тривалими фізичними навантаженнями, сильним зневодненням, блюванням.
За іншою класифікацією лейкоцитоз поділяють на фізіологічний і патологічний. Фізіологічний означає, що підвищення зумовлене потребами організму і не є патологією, тож лікування не потребує. Зазвичай такий стан короткочасний: тримається кілька днів, потім минає самостійно, і кількість лейкоцитів нормалізується.
Коли підвищення лейкоцитів є фізіологічним
Фізіологічний лейкоцитоз може виникати з таких причин:
- сильні стресові реакції;
- період перед менструацією в жінок;
- після важких фізичних навантажень;
- під час вагітності;
- акліматизація в новій місцевості;
- тривале перебування на сонці;
- іноді — реакція на часту зміну погоди.
У цих випадках лейкоцитоз зазвичай буває дуже невеликим.
Ознаки патологічного лейкоцитозу
Патологічний лейкоцитоз — це збільшення кількості лейкоцитарних клітин щонайменше у 2–3 рази. Такий результат свідчить про наявність у пацієнта патологічного процесу. Цей стан уже потребує лікування, тому варто звернутися до лікаря й пройти обстеження.
Патологічний лейкоцитоз, як і фізіологічний, є захисною реакцією організму у відповідь на ворожий вплив. Визначити, який агент атакує організм, можна за характером збільшення тих чи інших типів лейкоцитів.
Про що говорять зміни окремих груп клітин
Нейтрофілія
При збільшенні вмісту нейтрофілів варто запідозрити гостру бактеріальну інфекцію, шок, сепсис, інтоксикацію. Нейтрофільоз часто трапляється й при злоякісних новоутвореннях крові, насамперед при мієлолейкозі. За цього захворювання вміст лейкоцитів сягає найбільших значень — 50–100 × 10⁹/л (при нормі 4–9 × 10⁹/л).
Еозинофілія
Збільшення вмісту еозинофілів свідчить про активну алергічну реакцію. Крім того, еозинофілія часто спостерігається при паразитарному зараженні. Відрізнити ці два випадки допомагає клінічна картина: при алергії симптоми найбільше виражені на шкірі (свербіж, кропив’янка, набряк, почервоніння), а при глисти уражається травна система — з’являються діарея, нудота, метеоризм, біль у животі.
Лімфоцитоз і моноцитоз
Підвищений вміст лімфоцитів характерний для гострих інфекційних захворювань, зокрема для вірусних інфекцій. До таких належать і Туберкульоз та Коклюш, за яких лімфоцитоз нерідко стає помітною ознакою в аналізі крові.
Підвищення кількості моноцитів указує на інфекцію, яка має хронічний перебіг і вже довго перебуває в організмі пацієнта.
Аналізувати отриманий результат має досвідчений лікар-клініцист. Лише він здатен правильно оцінити рівні тих чи інших груп клітин і зробити висновок про наявність патологічного процесу.
Що робити, якщо в аналізі підвищені лейкоцити
Лейкоцити — це клітини, які забезпечують захист організму від впливу патологічних агентів, таких як бактерії, віруси, грибки, глисти і паразити. Імунітет є складною системою, що підтримує здоров’я організму та забезпечує його нормальне функціонування.
Зміна нормальних значень лейкоцитарних клітин свідчить про те, що в організмі розвинулася певна патологічна реакція. Якщо в загальному аналізі крові виявлено лейкоцитоз, рекомендується записатися на консультацію до фахівця, який визначить причину та призначить відповідний лікувально-профілактичний комплекс.
Кілька практичних орієнтирів, які допоможуть не загубитися:
- не намагайтеся самостійно «збити» підвищені лейкоцити — цей показник не лікують окремо, він лише вказує напрямок пошуку;
- не порівнюйте свій результат із нормами іншої лабораторії: референсні межі можуть відрізнятися;
- підготуйтеся до візиту: візьміть із собою бланк аналізу, перелік ліків, які приймаєте, і згадайте, чи не було напередодні інтенсивних навантажень, стресу або перебування на сонці;
- якщо до підвищених лейкоцитів додаються висока температура, виражена слабкість, біль, задишка — не відкладайте звернення до лікаря.
І пам’ятайте: ця стаття має загальноінформаційний характер і не замінює консультації фахівця. Оцінку аналізу та призначення лікування проводить лікар з урахуванням вашої історії хвороби, огляду й додаткових досліджень.
