Побачити в бланку загального аналізу крові позначку про підвищені лімфоцити — ще не діагноз. Лімфоцити — це друга за чисельністю фракція лейкоцитів і головні клітини імунної системи: вони забезпечують гуморальний імунітет (утворення антитіл) і клітинний (безпосередній контакт із чужорідною клітиною). Підвищення їхньої кількості лікар оцінює лише разом із рештою показників, скаргами пацієнта та оглядом.
Які бувають лімфоцити
За розміром і функціями лімфоцити поділяють на великі (NK-клітини) та малі (Т- і В-клітини). Кожен вид виконує свою частину роботи, а імунна відповідь формується із залученням усіх трьох.
NK-клітини
Ці клітини контролюють якість клітин усього організму та знищують ті, що відрізняються від нормальних, — наприклад, пухлинні новоутворення.
Т-лімфоцити
Найбільша фракція лімфоцитів — понад 78%. Вони дозрівають у тимусі та знищують вірусні й паразитарні інфекції, а також регулюють імунні реакції. Серед Т-клітин виділяють:
- Т-кілери — розпізнають і знищують чужорідні клітини;
- Т-хелпери — виділяють речовини, які підтримують роботу Т-кілерів;
- Т-супресори — стримують вираженість імунної реакції, щоб не допустити масового знищення власних здорових клітин.
В-лімфоцити
На В-клітини припадає до 15% загальної кількості лімфоцитів. Вони виробляють імуноглобулін, який забезпечує тривалий захист від різних захворювань. Після першого контакту зі збудником — вірусом, бактерією, хімічною сполукою — В-клітина запам’ятовує його і за потреби швидко запускає знищення. Саме В-лімфоцити відповідають за стійкий імунітет до перенесеної хвороби, який зберігається протягом життя, і завдяки їм працюють вакцини.
Як визначають рівень лімфоцитів у дорослих
Кількісний вміст лімфоцитів показує Загальний аналіз крові. У лабораторії використовують автоматичний аналізатор, який визначає загальну кількість клітин крові та потрібні параметри — форму, рівень зрілості тощо. Додаткові дослідження крові дають змогу визначити вміст окремих видів лімфоцитів: це допомагає не лише знайти першопричину реакції організму, а й оцінити вираженість імунних процесів.
Норма для підлітків із 16 років і дорослих — 20–40% лімфоцитів, якщо діагностична лабораторія не наводить іншої таблиці нормативів. Для чоловіків і жінок ці показники однакові. Орієнтуватися варто на референсні значення саме того бланка, який ви отримали на руки: різні лабораторії можуть використовувати власні методики та одиниці вимірювання.
Що означає підвищений рівень лімфоцитів
Лімфоцитоз — це стан, за якого кількість лімфоцитів перевищує норму. Він буває двох типів:
- абсолютний — зростає загальна кількість лімфоцитів порівняно з віковою нормою;
- відносний — частка лімфоцитів виглядає підвищеною на тлі зміни загальної кількості лейкоцитів.
У більшості випадків лікар орієнтується саме на абсолютний показник. Це принципово: відносний лімфоцитоз може виникнути не тому, що лімфоцитів стало більше, а тому, що поменшало нейтрофілів. Саме тому оцінювати бланк потрібно повністю, а не за одним рядком.
Найімовірніші причини підвищених лімфоцитів
Перевищення нормальних показників можуть зумовлювати різні стани та захворювання:
- інфекційний мононуклеоз;
- вірусний гепатит;
- цитомегаловірусна інфекція;
- герпетична інфекція;
- гострий лімфолейкоз;
- хронічний лімфолейкоз;
- отруєння токсичними хімічними речовинами (миш’як, свинець тощо);
- приймання окремих груп лікарських засобів — препаратів на основі леводопи, вальпроєвої кислоти, фенітоїну, наркотичних анальгетиків;
- перенесене видалення селезінки, після якого можливий тимчасовий лімфоцитоз;
- аутоімунні процеси, зокрема тиреотоксикоз;
- тривалий стрес і коливання гормонального фону;
- тривале куріння.
Це не перелік для самодіагностики, а орієнтир, який допомагає зрозуміти логіку лікаря. Один і той самий результат аналізу в різних людей має різне значення залежно від віку, супутніх хвороб і скарг.
Інфекції як найчастіша причина
Захисні сили організму активуються після потрапляння інфекційного агента. Щоб усунути збудників бактеріального походження, зазвичай достатньо нейтрофілів. Із вірусними інфекціями ситуація інша: тут потрібна допомога лімфоцитів — організм виробляє специфічні антитіла та знищує хвороботворні мікроорганізми.
Будь-яке вірусне захворювання провокує як загальний, так і відносний лімфоцитоз. Це свідчення того, що організм готовий сформувати імунну відповідь і позбутися збудника. Лімфоцити можуть залишатися підвищеними аж до повного одужання пацієнта, тому контрольний аналіз призначають не одразу після спаду температури.
Інфекційний мононуклеоз
Найбільші відхилення від норми спостерігаються на тлі інфекційного мононуклеозу. Збудник — вірус Епштейна — Барр, який присутній в організмі переважної більшості людей. Заразитися можна під час поцілунку та контактно-побутовим шляхом. Прихований перебіг хвороби може тривати до 30 днів, і протягом цього періоду вірус діє проти лімфоцитів.
Згодом можливий розвиток таких симптомів:
- Болі в горлі, збільшення лімфатичних вузлів;
- підвищення температури тіла;
- підвищене потовиділення, особливо вночі;
- слабкість і зниження працездатності.
Мононуклеоз легше переносять пацієнти молодшого віку. Під час діагностики лікар аналізує скарги, оглядає пацієнта та перевіряє результати обстеження: перевищення кількості лімфоцитів, наявність аномальних мононуклеарів. Додатково може знадобитися спеціальний тест для перевірки імуноглобуліну.
Коклюш
При підозрі на коклюш задіюють такі методи дослідження, як ПЛР і імуноферментний аналіз. Загальний аналіз крові часто демонструє виражений лейкоцитоз і значне перевищення кількісного вмісту лімфоцитів. Своєчасне виявлення і лікування цього захворювання значно знижує ризик розвитку небезпечних ускладнень.
Рекомендуємо прочитати: Аналіз на коклюш
Інтоксикація хімічними речовинами та ліками
На тлі отруєння важкими металами та деякими групами лікарських засобів спостерігається зниження кількості нейтрофілів і формування відносного лімфоцитозу. У цьому випадку кількість лімфоцитів не має клінічного значення. Набагато важливіше стежити за абсолютними показниками нейтрофілів, щоб не допустити розвитку тяжких станів, які виснажують імунну систему.
Хвороба Крона
При хворобі Крона підвищений вміст лімфоцитів зумовлений проходженням білих клітин крові в ділянці кишечника з подальшим формуванням виразкових уражень і запального процесу.
Тиреотоксикоз і аутоімунні процеси
Завдяки лімфоцитам формуються алергічні реакції уповільненого типу. Підвищення їхньої кількості може вказувати на аутоімунний процес, наприклад розвиток дифузного токсичного зоба. Під впливом патологічного процесу організм атакує власні клітини, а щитоподібна залоза працює постійно в режимі підвищеної активності.
Основні лабораторні ознаки такого захворювання — показники гормонів ТТГ, Т3 і Т4. Аналізи крові демонструють розвиток абсолютного або відносного лімфоцитозу, зумовленого надмірною активністю імунної системи пацієнта.
Пухлини крові
Збільшення кількості лімфоцитів провокують не лише інфекційні захворювання. Іноді причина — злоякісний процес, який прискорює поділ клітин. Пухлинні хвороби крові супроводжуються утворенням незрілих лімфобластів у кістковому мозку. Ці клітини не можуть перетворитися на лімфоцити й не здатні виконувати захисну функцію.
Під час діагностики пацієнт обов’язково здає аналіз крові. Тромбоцити й еритроцити можуть бути знижені, лейкоцити — підвищені, а іноді залишаються в межах норми. При цьому можливе зниження рівня нейтрофілів на тлі підвищення лімфоцитів і наявність лімфобластів. Якщо є підозра на пухлинний процес, лікар рекомендує пункцію кісткового мозку: за результатами цього дослідження можна поставити точний діагноз.
Хронічний лімфоцитарний лейкоз
При хронічному лімфоцитарному лейкозі кількість зрілих лімфоцитів у кістковому мозку перевищена. Хвороба відрізняється тривалим безсимптомним перебігом, тому в більшості випадків її виявляють випадково, під час чергового обстеження: лейкоцити значно підвищені, тромбоцити й еритроцити — знижені.
Іноді можливі прояви у вигляді збільшення лімфатичних вузлів, підвищеної кровоточивості, скарг на швидку втомлюваність і схильність до частих інфекційних захворювань. Погіршення стану пацієнта призводить до лихоманки, нічного потовиділення, коливань ваги, збільшення селезінки та печінки.
Як стрес, куріння і гормони впливають на кількість лімфоцитів
Стресові ситуації та гормональні зміни можуть змінювати співвідношення концентрації лімфоцитів і нейтрофілів. Найчастіше таке порушення виникає:
- під час відвідування лікарського кабінету;
- при надмірному фізичному навантаженні;
- під час менструальної кровотечі.
У цих випадках спостерігається незначний лімфоцитоз, який має тимчасовий характер і минає самостійно.
Показники загального аналізу крові завзятих курців і людей без шкідливих звичок відрізняються. У курця спостерігається підвищення кількості лімфоцитів та еритроцитів, а також загальне згущення крові.
Що робити з підвищеними лімфоцитами
Ізольоване відхилення в бланку не є приводом для самостійних висновків і тим більше для самолікування. Логіка подальших кроків виглядає так:
- Порівняйте результат із референсними значеннями тієї лабораторії, де ви здавали кров, а не з нормами з інтернету.
- Подивіться не лише на лімфоцити, а й на лейкоцити, нейтрофіли, тромбоцити та еритроцити — картина в цілому важливіша за один показник.
- Згадайте контекст: недавня вірусна інфекція, вакцинація, стрес, фізичне навантаження, куріння, ліки, які ви приймаєте.
- Покажіть бланк сімейному лікарю. За потреби він скерує на додаткові дослідження — ПЛР, імуноферментний аналіз, визначення субпопуляцій лімфоцитів, а в окремих випадках на пункцію кісткового мозку.
Швидкість, із якою потрібно діяти, залежить від самопочуття. Якщо до змін в аналізі додаються тривала лихоманка, нічне потовиділення, безпричинне схуднення, збільшені лімфатичні вузли або часте кровоточивість, візит до лікаря не варто відкладати. Якщо ж пацієнт почувається нормально, а відхилення незначне, розумним кроком буде повторний аналіз через кілька тижнів — іноді показник повертається до норми сам.
Часті запитання
Чи може підвищення лімфоцитів бути варіантом норми?
Так. Незначний тимчасовий лімфоцитоз виникає після стресу, фізичного навантаження, під час менструації або після недавно перенесеної вірусної інфекції. У таких випадках показник зазвичай нормалізується самостійно.
Чим абсолютний лімфоцитоз відрізняється від відносного?
Абсолютний означає, що лімфоцитів справді стало більше порівняно з нормою. Відносний виникає на тлі зміни загальної кількості лейкоцитів, найчастіше через зниження нейтрофілів, і сам по собі не свідчить про зростання числа лімфоцитів.
Які обстеження призначають додатково?
Залежно від картини крові та скарг це можуть бути ПЛР та імуноферментний аналіз на конкретні збудники, визначення субпопуляцій лімфоцитів, перевірка рівня імуноглобулінів, гормонів щитоподібної залози, а за підозри на пухлинний процес — пункція кісткового мозку.
Чи потрібно перездавати аналіз?
Повторне дослідження через кілька тижнів доцільне, якщо пацієнт почувається добре, а відхилення незначне. Воно показує, чи був лімфоцитоз випадковим. Якщо ж є тривожні симптоми, контрольний аналіз не відкладають, а одразу звертаються до лікаря.
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультації лікаря. Тлумачити результати аналізів і призначати обстеження має право лише фахівець, який бачить пацієнта.
