Інжир належить до невибагливих культур: він мириться з бідними ґрунтами й не потребує складних умов. Плоди містять багатий вітамінно-мінеральний комплекс, а сама рослина за належного догляду може давати врожай двічі на рік. Усе починається з грамотного підбору насіння або саджанців, а далі — своєчасне підживлення, регулярний полив і правильна обрізка гілок.
Що визначає успіх домашнього вирощування інжиру
Якщо дотримати всі правила посадки в домашніх умовах і поєднати їх із хорошою підгодівлею, дерево цілком здатне плодоносити двічі за сезон. Головна умова, щоб догляд не перетворився на щоденну мороку, — правильно підібраний сорт. Для кімнатного й контейнерного вирощування беруть низькорослі форми з компактною кроною: вони не займають пів кімнати й легше переносять обрізку.
Заздалегідь варто подбати про три речі:
- посуд, у який висаджуватимуть насіння або саджанці;
- відповідний субстрат — його купують або готують самостійно;
- утеплювальні матеріали, які захистять рослину під час сильних морозів.
Ці три пункти здаються дрібницею, поки не настане перша зима або перше літо зі спекою. Саме від них залежить, чи переживе дерево несприятливий сезон без втрат.
Вирощування з саджанців
Найшвидший шлях до плодів — узяти готовий саджанець. Його купують у спеціалізованих магазинах товарів для саду й городу, де зазвичай дають і рекомендації щодо посадки. Альтернатива — посадковий матеріал від знайомих садівників, які вже зарекомендували себе грамотними фахівцями.
Щоб деревце швидше прижилося і вчасно почало плодоносити, вибирають дворічні рослини. У них має бути кілька бічних пагонів і досить потужний кореневий стрижень. Саджанці інжиру саджають навесні, але осіння посадка дозволяє рослині краще прижитися. Спочатку посадковий матеріал укорінюють, щоб він підріс, а вже потім пересаджують на постійне місце.
Серед сортів, придатних для такої схеми, називають Фіолетовий і Червоний Бордо. Вони різняться смаком плодів і термінами їх дозрівання, але обом властива морозостійкість — саме вона дає можливість виростити дерево в холодних кліматичних умовах.
Живці: здерев’янілі та зелені
З підрослого деревця можна заготовити черешки, потрібні для отримання нових саджанців. Якщо осіння посадка не запланована, у кінці літа зрізають здерев’янілі живці й зберігають їх у підвалі до весни. Для кращої схоронності посадковий матеріал прикопують у ящику з ґрунтом і накривають поліетиленовою плівкою — так живці не пересихають і не набирають зайвої вологи.
Зелені живці зрізають із дерева незадовго до посадки. На вкорінення потрібно 2–3 тижні, а сам посадковий сезон інжиру припадає на кінець березня — початок квітня. На батьківському дереві вибирають здорові гілки, краще верхні пагони, з кількома відростками, на яких є 4–5 бруньок.
Порядок підготовки живця виглядає так:
- Біля основи пагона роблять косий зріз, довжина черешка — не менше 20 см.
- Бічні відростки скорочують, листя видаляють — це підвищує здатність рослини до виживання.
- Для кращого вкорінення кору надрізають у кількох місцях або злегка зіскоблюють верхній шар. Деревину при цьому травмувати не можна.
- Підготовлені пагони на кілька годин занурюють у стимулятор коренеутворення.
Для субстрату підходить пісок із домішкою перліту або звичний квітковий ґрунт. Якщо землю беруть із присадибної ділянки, її слід обробити парою. Така дезінфекція вбереже ґрунт від розвитку плісняви й патогенних мікроорганізмів, які викликають хвороби інжиру, зокрема загнивання коренів.
У посуді, куди висадять черешок, обов’язково роблять дренажні отвори. Нижній зріз пагона опускають у попіл, потім гілку поміщають у ґрунт, у якому заздалегідь зроблено поглиблення. Землю добре поливають до повного просочування; на перших етапах укорінення полив має бути рясним. Рослину накривають плівкою або пакетом, щоб зберегти вологість і сталу температуру навколо неї. Захисний матеріал знімають після того, як бруньки починають розкриватися — рослині потрібна хороша вентиляція.
Пересадка саджанця на постійне місце
Пересаджувати саджанець на постійне місце, найкраще з південного боку, можна, переконавшись, що коріння достатньо проросло. Ґрунт має бути пухким і мати дренажні властивості. Для висадки готують яму глибиною 60 см, дно якої вистилають піском, перемішаним із перегноєм. З боків яму рекомендується обмежити бордюром: він перешкоджатиме розростанню кореневої системи в горизонтальному напрямку, а це явище відтягує настання періоду плодоношення.
Садовою лопаткою саджанець обережно витягують із горщика. Перед висаджуванням кореневу систему занурюють у гнойову рідину, переносять рослину в яму, корені щільно засипають ґрунтом і мульчують поверхню. Догляд у перші дні після посадки передбачає помірний полив і підгодівлю мінеральними або органічними добривами для кращого вкорінення. Щоб дерево сформувало буйну крону, молоді пагони прищипують, пошкоджуючи зону росту й викликаючи утворення бічних пагонів. Сухі гілки видаляють своєчасно.
Вирощування з насіння
Цей спосіб вимагає значно більше часу й зусиль. Для посіву можна купити готовий насіннєвий матеріал, а можна взяти насіння з повністю доспілих плодів. Його промивають під проточною водою й висушують у добре провітрюваному приміщенні, подалі від джерел тепла.
Ґрунтову суміш готують із піску, торфу або перегною. Глибина загортання насіння інжиру в горщику — не більше 3 см, бажано висаджувати насіння на відстані 2 см одне від одного. Ґрунт зволожують обприскувачем і до появи перших сходів накривають поліетиленом. Коли сходи з’являться, плівку час від часу знімають, забезпечуючи доступ кисню до паростків.
Через місяць, коли сіянці достатньо зміцніють, їх пересаджують. Кожній рослині потрібен окремий паперовий стаканчик або горщик об’ємом 0,5 л. До висадки у відкритий ґрунт знадобиться ще кілька пересадок у горщики з новим складом ґрунту, щоразу зі збільшенням об’єму ємності.
У ґрунт саджанці теж висаджують під плівку, яку періодично відкривають для адаптації рослин до нових умов. До пересадки на постійне місце сіянці готові приблизно через 2 роки. Перше супліддя інжиру утворюється ще через 2–3 роки. Коли з’явився перший урожай, рослину, якщо вона росла в ящику чи горщику, більше не пересаджують.
Інжир у горщику на підвіконні
Виростити цю екзотичну рослину в будинку нескладно. Інжир світлолюбний, тому для постійного перебування йому вибирають найсвітліше підвіконня. Водночас рослину треба берегти від жарких прямих сонячних променів: світло має бути розсіяним, але достатнім для розвитку плодів.
Температуру повітря в приміщенні в період плодоношення підтримують на позначці близько +25 °С, потрібна й хороша вентиляція. Заздалегідь варто подбати про приміщення для періоду спокою — там температура не повинна перевищувати +10 °С.
Для посадки в кімнатних умовах можна взяти насіння, але краще підготувати живець від дерева, яке плодоносить уже кілька років. Зрізають живець довжиною не більше 10 см і поміщають його в посудину з водою, куди додають стимулятор росту.
На тій частині пагона, яка буде занурена в рідину, для швидшого утворення коренів роблять неглибокі надрізи. Посудину з гілочкою тримають у добре освітленому теплому місці квартири й стежать за рівнем води, доливаючи її в міру необхідності.
Через кілька днів на черешку утворюються корені. Коли їх довжина досягне 0,5 см, рослину висаджують у горщик. Ґрунт для посадки добре розпушують або просівають. У посуд послідовно укладають шари:
- річковий пісок — 3 см;
- суміш торфу, ґрунту для квітів і піску.
Земляною сумішшю посуд заповнюють доверху, потім роблять у ґрунті поглиблення за допомогою олівця. Живці пересаджують гранично акуратно, щоб не пошкодити тендітне коріння. Якщо пересадка пройшла добре, верхня брунька почне розкриватися приблизно через 2 тижні. Накривати інжир на підвіконні не рекомендується. Ґрунт регулярно поливають помірними порціями й підживлюють. Можна обприскувати рослину розчином добрив для додаткової стимуляції росту.
Перший рік, період спокою та формування крони
У перший рік життя інжир у горщику потребує пересадки двічі, причому щоразу діаметр посуду збільшують на 2–3 см. Інтенсивний ріст вимагає регулярного поливу. У листопаді деревце скидає листя й переходить у стан спокою. На цей час його переносять у прохолодне приміщення, де стежать за вологістю ґрунту. Поливають рослину прохолодною водою, щоб не викликати сокорух і набрякання бруньок.
Якщо кімнатний інжир з настанням осені продовжує перебувати в активному стані, фазу спокою рекомендується викликати штучно — для цього тимчасово припиняють полив. Такий захід допомагає наблизити початок плодоношення. У кінці квітня горщик знову виставляють на підвіконня й відновлюють регулярний полив. Інжир другого року життя пересаджують у новий ґрунт один раз. З настанням плодоносіння пересадки в більші ящики чи горщики припиняють.
Кімнатна рослина потребує періодичного підживлення й обприскування від шкідників. Крону проріджують і формують щороку, регулярно видаляють сухе листя. Верхівки бічних пагонів прищипують, викликаючи ріст додаткових гілок; нижні пагони від цього стають сильнішими й можуть витримати вагу великої кількості плодів. Перше плодоношення буває в червні, друге — у вересні-жовтні.
Посадка на дачі навесні
Інжир добре приживається у відкритому ґрунті, а посадка й догляд за ним не відрізняються складністю. Якщо саджанці не були висаджені восени, навесні посадочні заходи починають у травні. Земля в цей час достатньо прогріта, немає різких перепадів температури вдень і вночі. У відкритий ґрунт краще висаджувати саджанці сортів, що відповідають місцевим кліматичним умовам.
Можна придбати живці або виростити саджанці з насіння самостійно. Для цього насіння, витягнуте зі стиглих плодів, висівають у будинку в горщик чи ящик і накривають до появи паростків. Поросль обприскують, підживлюють раз на 3 тижні, регулярно пересаджують. На дачній ділянці висаджують тільки дворічні саджанці. Інжир на дачі розмножують і за допомогою відводків.
На що звернути увагу, вибираючи місце
Місце для інжиру визначає більше, ніж будь-яке добриво. Рослині потрібна південна сторона з достатнім освітленням, захист від холодних протягів і ґрунт, який не затримує воду. У контейнерній культурі ці вимоги переносяться на підвіконня та прохолодну кімнату для зимівлі, у відкритому ґрунті — на орієнтацію ділянки й дренаж посадкової ями.
Порівняти два основні шляхи до власного дерева допомагає проста таблиця.
| Критерій | З саджанця | З насіння |
|---|---|---|
| Час до першого врожаю | Швидше, залежить від віку саджанця | Близько 2 років до пересадки плюс ще 2–3 роки до супліддя |
| Складність | Помірна: укорінення й пересадка | Висока: кілька проміжних пересадок |
| Посадковий матеріал | Дворічні рослини з бічними пагонами й потужним кореневим стрижнем | Насіння зі стиглих плодів або куплене |
| Ключова умова | Правильний субстрат і дренаж | Терпіння й поступове збільшення об’єму горщика |
Практичний висновок простий: якщо мета — якнайшвидше побачити плоди, беріть саджанець. Насіннєвий шлях варто обирати тоді, коли цікавий сам процес або потрібно отримати кілька рослин одразу. В обох випадках вирішальними залишаються регулярний полив, своєчасне підживлення й обрізка — саме вони, а не екзотичне походження культури, визначають, чи буде врожай.
