Курильський чай, також відомий як перстач гусячий або перстач чагарниковий, – це багаторічний чагарник з родини Розові, який може досягати півтора метра у висоту. Його листки перисті й покриті м’якими, але водночас досить густими ворсинками. Цвітіння припадає на період з червня до кінця вересня.
У природі трапляються рослини з поодинокими квітами жовтого і білого кольору, а культивовані сорти радують садівників цілою палітрою різноманітних відтінків. Незвичайність курильського чаю полягає в тому, що він цвіте і плодоносить одночасно, що необхідно враховувати при зборі.
Де можна зустріти курильський чай і як його пізнати
Сьогодні існує більше 50 сортів перстачу, які особливо поширені на Далекому Сході, в Китаї, Японії і Монголії. Ті, хто бував у Північній Америці, Європі та на Кавказі, також могли побачити цю рослину, але в цих точках ареалу вона є швидше рідкістю, ніж звичним кущем.
Набагато частіше її можна побачити в доглянутих палісадниках і посеред живоплотів як елемент декору. Це не дивно – поряд з рясним цвітінням, що створює яскравий настрій, рослина не потребує особливих умов вирощування.
Перстач (курильський чай – це назва, яку дали російські переселенці, запозичивши звичку народів Крайньої Півночі пити настій з нього як столовий напій) може виростати до 1,5 м. Однак для досягнення такої висоти йому потрібен досить родючий, добре дренований ґрунт і регулярний полив, інакше курильський чай виростає тільки до 10-50 см.
Довгасте листя зазвичай утворюється від злиття п’яти листочків поменше, візуально утворюючи п’ятірню. Ця рослина – довгожитель, оскільки на одному місці вона здатна жити більше 30 років.
Цвіте чагарник в кінці травня або на початку червня – рясно, яскраво-жовтим кольором вже через 2-3 роки після висадки. Не впізнати його в цей час неможливо – настільки впадає в очі ця струнка рослина. На місці відцвілих бутонів з’являються нові і так до самої осені, адже перстач чагарниковий – дуже холодостійкий і здатний одночасно цвісти і плодоносити.
Лікувальні властивості. Історія застосування курильського чаю в медичних цілях
У найдавнішій тибетській медицині з усіх сортів перстачу віддавали перевагу так званому «чорному» різновиду, тобто саме перстачу чагарниковому. З нього спеціальним чином готували золу, яку згодом використовували при порушенні обмінних процесів, які проявляються різними запаленнями на шкірі, в порожніх і щільних органах.
У народі чайний настій заварювали і пили при інфекційних захворюваннях – проносах, дизентерії, холери, тифі.
На Гірському Алтаї також знайшли 5-тисячолітні свідчення давнього і шанобливого використання курильського чаю – тут, серед розкопаних курганів древніх воєначальників, були знайдені залишки засушених рослин і спеціальне начиння для їх розтирання. Люди тих часів вірили, що вони допомагають людині швидко відновитися не тільки фізично, а й емоційно.
Набагато пізніше численними медичними дослідженнями лікувальні властивості курильського чаю були науково доведені, а висока активність його компонентів у придушенні патогенних збудників хвороб підтверджена експериментальним шляхом.
Однак, незважаючи на це, в офіційній медицині курильський чай практично не використовується. Виправляють ситуацію пропоновані різними виробниками БАДи і рецепти народної медицини.
Хімічний склад і унікальний набір фармакологічних властивостей
Біологічна активність рослини невпинно викликає інтерес, і завдяки клінічним дослідженням у курильському чаї знайшли цінні для людського здоров’я речовини. Так, його екстракт виявився багатий на тритерпеноїди, зокрема урсолову кислоту та її похідні.
За характером впливу на організм речовина близька до гормону надниркових залоз, за рахунок чого виявляється лікувальний ефект при недостатності його вироблення, проявляється адаптогенна і протимікробна дія.
Містяться в курильському чаї та фітостерини – життєво необхідні речовини, які контролюють проникність мембран, а також впливають на обмінні процеси. Знайдені в настої перстачу рослинні стерини – β-ситостерин, стигмастерин, кампестерін – засвоюються значно швидше, ніж речовини тваринного походження. Отже, набагато швидше допомагають при симптомах їх нестачі:
- гіперхолестеринемії;
- слабкому імунітеті;
- надмірно гострій реакції на стрес;
- нестачі енергії і сонливості.
У надземній частині рослини знайдені вітаміни C і P, залізо, кальцій, магній і флавоноїди кверцетин, який є потужним антиоксидантом і протиалергічною речовиною. Доведено, що систематичне вживання засобів з цими речовинами – це хороший спосіб профілактики серцево-судинних захворювань, оскільки вони знижують ризик інсультів і тромбоутворення.
Таким чином, завдяки повноцінному набору біоактивних речовин у кількості, достатній для отримання яскраво вираженого оздоровчого ефекту, курильський чай проявляє безліч корисних властивостей:
- гепатопротекторну;
- імуномодулюючу;
- гастропротекторну;
- ранозагоювальну;
- антиоксидантну та ін.
Фактично будь-яка людина, яка звернулася за допомогою до народних рецептів, за допомогою грамотно підібраної медикаментозної і фітотерапії в комплексі, має шанс отримати значне і довгострокове полегшення симптомів.
Секрети домашнього використання курильського чаю
Якщо ви вже надихнулися його можливостями з метою самовідновлення, саме час дізнатися, як заварювати курильський чай. Для отримання лікувального настою 2 ст. л. сухої подрібненої сировини залийте півлітра окропу і залиште заварюватися щільно закритим у керамічному посуді на 10-15 хвилин. Це не столовий напій, і пити його необхідно лише по 1 ст. л. за 30 хвилин до їди. Він добре виручає при стресах, болях різної етіології, діареї і хворобах шлунково-кишкового тракту.
Допомогти організму при туберкульозі легенів допомагає такий же рецепт, але наполягати чай потрібно довше – 2 години. Отриману рідину розподіліть на 4 рази (по ½ склянки) і вживайте також перед їжею за півгодини.
Для повсякденного пиття можна приготувати чай з щіпки висушеного листя і склянки окропу, проте в день випивайте не більше 3 склянок. Такий чай значно поліпшить самопочуття, додасть життєвої енергії, відновить водно-сольовий баланс і усуне дисбактеріоз.
Застосування курильського чаю не обмежується внутрішнім прийомом – міцнішим настоєм з подвоєною кількістю чайного порошку дуже корисно полоскати рот для лікування стоматиту та профілактики карієсу, полоскати ніс при застуді, а очі – при кон’юнктивіті.
Жінкам з різними гінекологічними проблемами рекомендується проводити спринцювання добре настояним відваром, тоді як в косметичних цілях можна обполіскувати волосся, зволожувати за допомогою пульверизатора шкіру обличчя і тіла, а також робити ванночки для ніг.
Коли і як заготовлювати перстач гусячий?
Для реалізації всіх цих цілей витрата сухого листя курильського чаю може бути досить значним, тому варто задуматися про його своєчасну заготівлю. Збір починайте одночасно з початком цвітіння і можете продовжувати його аж до глибокої осені. Зазвичай знімають верхівки рослини з листям і квітами.
Для цього є два способи – зріжте серпом стебла, потім висушіть і обмолотіть або, якщо потрібно трохи листя, здерете їх зі стебла одним рухом і після висушіть. Сушіть їх на відкритому повітрі в тіні або в провітрюваному теплому приміщенні.
Протипоказання до вживання
Однак не поспішайте відразу вживати курильський чай – протипоказання у нього є, і досить широкі. При хронічних захворюваннях, особливо в гострій стадії, тестувати новий для організму засіб без дозволу лікаря заборонено. Під контролем медиків має перебувати і лікування дітей, вагітних і жінок, що годують.
Настій з перстачу не підходить для гіпотоніків, адже він знижує тиск. Не варто також перестаратися і пити чай більшої концентрації, частіше і довше, ніж у рекомендованих дозах. Слідкуйте за реакцією свого тіла, і якщо вона негативна, наприклад, з’являється висип, нудота, біль, послаблення стільця, припиніть прийом напою.
Будьте уважні до себе, враховуйте особливості курильського чаю, і він не забариться віддячити вас якісним результатом!
