Одна з форм запального ураження тканин придаткових пазух носа, при якому утворюється і накопичується великий обсяг різноманітного виділень – ексудативний гайморит. Патологія може сформуватися з одного боку або вразити всі пазухи.
У нормі додаткові пазухи носа заповнені повітрям і призначаються для вирівнювання параметрів тиску всередині порожнин черепа з тиском навколишньої атмосфери. При ураженні тканин патологічними процесами сполучення набрякає, газообмін порушується. Усередині пазухи накопичується ексудат, який здатний трансформуватися в гнійну масу.
Якщо лікувальні процедури не були розпочаті своєчасно, патологія переходить в хронічну форму перебігу з періодами загострень і ремісій, а також формуванням різних ускладнень.
Причини
Основною першопричиною появи ексудативної форми гаймориту є ураження тканин вірусними мікроорганізмами, що проникають ззовні з потоками повітря при ослабленні локальних захисних механізмів.
Патологія може виникнути і після перенесених інфекційних уражень: наприклад, кору, скарлатини, а також грипу – і виступити в якості їх ускладнень.
Істотно знижені імунні бар’єри сприяють проникненню хвороботворної флори з уже наявних вогнищ хронічної інфекції. Подібне може статися на тлі:
- ангіни або фарингіту;
- тонзиліту або аденоідиту;
- карієсу зубів або бактеріального риніту.
Ексудативна форма гаймориту може з’явитися і після заселення слизової оболонки пазух специфічними мікроорганізмами, наприклад, хламідіями, мікоплазмою.
За останній час все більшого поширення набуває алергічний механізм виникнення гаймориту. Подразники призводять до вираженої набряклості в тканинах з виділенням серозного відокремлюваного і подальшим його переходом в гнійне стан.
Сприяють появі патології і фактори ризику:
- викривлення носової перегородки;
- аномалії пазух;
- каріозні вогнища в зубах;
- алергізація організму;
- негативні умови праці;
- травматизація;
- соматичні патології;
- стан імунодефіциту;
- тривалий прийом окремих підгруп медикаментів.
Ретельний збір анамнезу і проведення всебічного обстеження допомагають встановити і потім усунути першопричину патології.
Симптоматика
На початковому етапі своєї появи ексудативний гайморит маскується під різні простудні захворювання, такі, як ГРВІ, грип. З основних ознак вказуються: коливання температури і слизові виділення з носових проходів, біль в ротоглотці і загальне виражене нездужання, головний біль.
Подібні клінічні прояви можуть спостерігатися не завжди: в ряді випадків симптоматика гаймориту виникає з першої ж доби. До найбільш характерних ознак саме ексудативної форми гаймориту можна віднести:
- виражений дискомфорт в районі проекції пазух носа, в перенісся;
- відчуття неприємного тиску і болі під очима;
- істотна набряклість з боку ураження;
- больові імпульси швидко поширюються на сусідні області, захоплюють лоб, скроню;
- значне посилення дискомфорту відбувається при нахилі голови вперед, а також у вечірні години;
- носове дихання практично неможливо;
- зміна голосу – його гугнявість;
- виділення спочатку прозорих, а потім гнійних видів ексудату;
- стікання слизу по задній стінці носоглотки провокує кашель;
- рецидиви гіпертермії;
- нехарактерна раніше підвищена стомлюваність, виражена слабкість;
- розлад сну.
При проведенні адекватних лікувальних процедур гайморит вдається лікувати без наслідків за 2.5-3 тижні. Якщо ж пацієнт звернувся несвоєчасно або тривалий час займався самолікуванням, патологія приймає хронічний варіант перебігу. Симптоматика менш виражена, клінічні прояви можуть маскуватися під інші ураження ЛОР-органів.
Діагностика
Постановка адекватного діагнозу грунтується на проведенні комплексного обстеження пацієнта. Крім ретельного збору анамнезу: життєвого, професійного, сімейного, – отоларингологом проводиться риноскопія. При проведенні процедури виявляється характерна набряклість тканин, запальні прояви, слизові або гнійні виділення, а також присутність поліпів в районі раковин носа.
З інструментальних обстежень до проведення рекомендуються:
- рентгенографія;
- КТ, МРТ.
Широко застосовується фахівцями методика – пункція гайморової пазухи – дозволяє не тільки виявити наявність виділень з подальшим бак. дослідженням, але і відразу ж провести лікувальні заходи. У пазуху вводяться антисептичні розчини, антибактеріальні засоби.
Тактика лікування
Основною метою лікувальних процедур при виявленні ексудативної форми патології є недопущення формування ускладнень, хронізації процесу. Поставлені цілі досягаються за допомогою комплексної терапії, комбінації з фармакотерапії і застосування місцевого лікування, а також фізіопроцедур.
Із сучасних препаратів до застосування рекомендуються:
- антигістамінні;
- судинозвужувальні;
- розріджують слиз розчини для зрошення порожнини носа;
- антибактеріальні медикаменти.
В індивідуальному порядку можуть бути також рекомендовані препарати з підгрупи НПЗЗ, назальних глюкокортикоїдів. З фізіопроцедур відмінно зарекомендували себе УФО, магнітотерапія, УВЧ, а також солюкс, лазеротерапія.
Особливості лікувальних процедур в дитячій практиці
Особливий наголос робиться на часте промивання пазух носа різними аптечними розчинами, як правило, на основі морської солі. З антибактеріальних засобів перевага віддається формі суспензій. З ліків, що володіють місцевою активністю, застосовуються Протаргол або Полідекса. При запущеному перебігу гаймориту виконуються процедури на ЯМІК-катетер.
Якщо патологія виникла у жінки в момент виношування малюка, спектр застосовуваних фармакологічних засобів різко обмежується. Спеціаліст обов’язково ретельно зважує передбачувані користь і шкоду для дитини. Антибіотикотерапія проводиться лише при тяжкому перебігу гаймориту. Як правило, лікувальна тактика складається з промивання пазух методом «кукушка», а також гомеопатичних ліків, що сприяють м’якому підвищенню локальних захисних сил.
У людей похилої вікової категорії імунні бар’єри ослаблені. Гайморит може бути ускладненням будь-якого вже протікаючого інфекційного процесу. Тому першочергове завдання отоларинголога виявити і усунути первинний осередок. Комплексне лікування – основа швидкого одужання. Пацієнтам призначаються процедури промивання пазух носа – не тільки в домашніх умовах, але і на апаратах в лікувальному закладі. Наприклад, рекомендуються ліки для придушення активності мікроорганізмів, які підвищують захисні сили в самих тканинах носа і зміцнюють здоров’я пацієнта.
Можливі ускладнення
Різні ускладнення і негативні наслідки більше характерні для гнійної форми гаймориту. Анатомічна будова раковин носа обумовлює такі важкі ускладнення – менінгіти та енцефаліти, абсцеси мозку і флегмони очниць, а також остеомієліт щелепи або неврит лицьового нерва.
Хронічний запальний процес провокує атрофію слизової носа, втрату нюху, руйнування кісткових структур носа. Щоб не допустити подібних ускладнень, отоларингологи рекомендують звертатися за консультацією і лікуванням на першому ж етапі погіршення самопочуття.
З профілактичних заходів вказуються: відмова від шкідливих звичок і корекція раціону, загартовування організму і підтримання чистоти носа, своєчасне лікування простудних захворювань.