У яких випадках можливий розвиток лікарського гепатиту?
Існує безліч захворювань, для лікування яких призначається агресивна медикаментозна терапія. Необхідність застосування декількох сильнодіючих препаратів може призвести до того, що виникне лікарський гепатит.
Цей діагноз стали використовувати після того, як лікарі почали помічати, що при призначенні певних препаратів і досягненні лікувального ефекту паралельно розвивається ураження печінки. На сьогодні ця хвороба досить добре вивчена, що дозволяє попередити її розвиток.
Розвиток лікарського гепатиту зумовлений впливом на клітини печінки молекул препарату або їхніх продуктів обміну. У результаті виникає запалення тканини печінки, яке у важких випадках може закінчитися загибеллю клітин.
Згідно зі статистичними даними тривале лікування призводить до розвитку токсичного лікарського гепатиту в 28% випадків.
Дослідження показують, що в жінок такий гепатит розвивається в 3 рази частіше.
Також на розвиток захворювання можуть впливати такі фактори:
спадковість — якщо один із батьків страждав на лікарський гепатит від якогось препарату, то в дитини може бути реакція у вигляді гепатиту на той самий препарат;
одночасний прийом більше 6 препаратів, при цьому ймовірність пошкодження печінки становить майже 80%;
зловживання алкоголем;
вагітність;
наявність хронічного гепатиту будь-якої етіології;
вік — у зв’язку зі зниженням печінкового кровотоку в літньому віці зростає ризик розвитку лікарського гепатиту.
Механізм розвитку
Печінка виконує безліч функцій. Одна з головних — знешкодження токсичних речовин. Лікарські речовини також є токсичними для нашого організму. Тому в печінці відбувається трансформація молекул препарату в безпечні метаболіти. Печінка здійснює цю функцію за допомогою спеціальних ферментних систем. Однак низка факторів може мати негативний вплив на ферментативну діяльність печінки:
призначення гранично допустимих доз препаратів;
тривале лікування;
одночасний прийом декількох препаратів.
При поєднанні цих факторів резерви печінки виснажуються, частина препаратів не знешкоджується і пошкоджує клітини печінки.
При епізодичному прийомі ліків печінка успішно справляється зі своєю роботою, але в разі тривалого лікування запалення неминуче.
Корисно знати: Все про токсичний гепатит
Причини захворювання
Усі лікарські речовини тією чи іншою мірою негативно впливають на печінку, оскільки вона бере участь в їхньому метаболізмі. Але існують певні групи препаратів, які вибірково ушкоджують клітини печінки. Ця властивість називається гепатотоксичність. За допомогою експериментальних досліджень було виявлено, які медикаментозні засоби мають цю властивість, що дозволило при необхідності їх призначення проводити спеціальну профілактику. Тому умовно всі лікарські гепатити можна розділити на 2 групи:
гепатит внаслідок прямої пошкоджуючої дії препарату, яка є вивченою і передбачуваною;
гепатит внаслідок непрямої дії, зумовлений індивідуальною реакцією пацієнта, яку не можна передбачити.
Встановленою гепатотоксичністю володіють такі групи препаратів:
деякі антибактеріальні препарати (тетрацикліни, макроліди — еритроміцин, пеніциліни — амоксицилін);
гормональні засоби (стероїди, оральні контрацептиви);
нестероїдні протизапальні засоби (диклофенак, парацетамол, ібупрофен);
протигрибкові (кетоконазол);
сечогінні (фуросемід);
протисудомні (клоназепам);
цитостатичні (метотрексат).
Симптоми захворювання
Сучасна класифікація передбачає виділення двох основних форм лікарського гепатиту:
Гостра форма — розвивається приблизно через 7 днів від початку прийому ліків. Може мати 3 варіанти перебігу:
холестатичний;
цитолітичний;
змішаний.
Хронічний лікарський гепатит (ХЛГ) — розвивається протягом тривалого часу. У деяких випадках може не проявлятися жодними симптомами, в тому числі зміною кольору шкіри, що робить його небезпечним.
Не можна передбачити, коли саме виникне лікарський гепатит, оскільки реакція кожного пацієнта індивідуальна.
Найбільш важкою формою ураження є гострий масивний некроз, коли в результаті загибелі великої кількості клітин швидко розвивається печінкова недостатність.
Симптоми лікарського гепатиту такі ж, як і при багатьох захворюваннях печінки:
постійна нудота, гіркота в роті, відрижка, блювання, зменшення апетиту, порушення випорожнення, втрата ваги;
жовтяничне забарвлення шкіри і слизових;
тяжкість у правому підребер’ї;
збільшення печінки і селезінки (гепатоспленомегалія);
потемніння сечі;
сильне свербіння шкіри.
Через схожість симптоматики гепатитів різної етіології без додаткових методів обстеження ідентифікувати лікарський гепатит неможливо.
Діагностика
Діагностика причини запалення печінки не становить труднощів, якщо пацієнт повідомляє лікаря про препарати, які він приймає. Лабораторні дослідження допомагають виявити порушення роботи печінки, при цьому виявляють:
Підвищення в крові трансаміназ АСТ і АЛТ — внутрішньоклітинних ферментів, які виходять у кров при руйнуванні клітин печінки. Причому ступінь підвищення свідчить про тяжкість ураження.
Підвищення білірубіну — продукту розпаду еритроцитів, який знешкоджується в печінці і надає сечі та калу відповідного забарвлення. При загибелі гепатоцитів концентрація білірубіну в крові підвищується, шкіра забарвлюється в жовтий колір, сеча стає кольору темного пива, а кал світлішає.
Порушення в роботі згортання, оскільки в печінці синтезуються деякі фактори згортання крові.
Ультразвукове дослідження печінки виявляє збільшення печінки, проте не дозволяє судити про його природу.
Корисно знати: Як і для чого потрібно ставити щеплення від гепатиту новонародженим
Головною метою діагностики є виключення таких небезпечних захворювань, як вірусні гепатити і злоякісне ураження печінки.
Принципи лікування
Лікування лікарського гепатиту має складатися з комплексу заходів, тільки так можна досягти швидких результатів.
Якщо діагноз лікарського гепатиту не залишає сумнівів, то в першу чергу необхідно припинити прийом препаратів, які викликають запалення печінки. Як правило, незабаром після скасування відзначається поліпшення стану пацієнта. Однак якщо ці препарати життєво необхідні пацієнту (наприклад, цитостатики), необхідно шукати альтернативні методи лікування або призначити більш безпечні препарати.
Далі необхідно провести дезінтоксикаційну терапію і вивести з організму залишки продуктів розпаду лікарських речовин. У легких випадках можна обійтися застосуванням сорбентів усередину. Найпопулярнішими засобами є активоване вугілля, полісорб, ентеросгель.
При більш важкому перебігу вдаються до методів екстракорпоральної детоксикації (очищення поза тілом). Існує кілька способів, лікар вирішує в кожному конкретному випадку, якому методові віддати перевагу:
Інфузійна терапія — передбачає масивні внутрішньовенні вливання та призначення сечогінних. Цей метод називається форсований діурез. Виведення ліків здійснюється природним шляхом через нирки. Також можливе додаткове призначення розчинів, що зв’язують шкідливі речовини.
Плазмоферез — процедура очищення крові, під час якої спеціальною системою забирається частина крові пацієнта і за допомогою центрифуги розділяється на формені елементи і плазму (рідку частину крові), що містить токсичні речовини. Далі плазму видаляють, а формені елементи повертають у кров’яне русло. Для досягнення стійкого ефекту рекомендується провести курс процедур.
Гемодіаліз — теж метод очищення крові, при якому очищення організму від токсичних речовин здійснюється через спеціальну мембрану з вибірковою проникністю.
Неможливо лікувати лікарський гепатит без призначення гепатопротекторів. Це група препаратів, яка спрямована на відновлення клітин печінки. Найбільш часто використовуються:
есенціальні фосфоліпіди (Ессенціале) — речовини, що входять до складу мембран клітин печінки;
препарати на основі амінокислоти адеметіоніну (Гептрал), що сприяє синтезу власних фосфоліпідів;
урсодезоксихолева кислота (Урсосан, Урсофальк) здатна стабілізувати мембрани клітин печінки, роблячи їх більш стійкими до дії факторів.
Корисно знати: Види інфекційного гепатиту
Дієта і питний режим
Для ефективного лікування не обійтися без спеціального режиму харчування. У першу чергу потрібно уникати надходження таких речовин:
щавлевої кислоти (какао, кава, шоколад);
ефірних олій (часник, цибуля);
пуринових основ (наваристі бульйони);
холестерину (субпродукти, яєчний жовток).
За радянських часів ученим Певзнером була розроблена спеціальна система харчування, спрямована на лікування певних захворювань. Для хвороб печінки відведена дієта №5. Її основні принципи:
їжа повинна бути приготовлена на пару;
м’ясо і риба повинні бути нежирних сортів;
слід віддати перевагу нежирним кисломолочним продуктам, обмеживши їх надходження 200 г на добу;
як джерело вуглеводів використовувати різні крупи у вигляді каш, а також усі можливі овочі.
Крім дієти, лікар може призначити сульфатні мінеральні води, які нормалізують процеси жовчовиділення і виводять з організму зайвий холестерин. Вода з високим вмістом магнію посилює знешкоджувальну функцію печінки. Призначають мінеральні води 3 рази на день по одній склянці перед їдою.
Прогноз і профілактика
При відміні препарату, що викликав запалення, і адекватному лікуванні та дієті прогноз сприятливий — функції печінки повністю відновлюються.
Якщо пацієнта чекає лікування свідомо гепатотоксичними препаратами, то слід паралельно призначити гепатопротектори, щоб знизити агресивну дію на печінку.
