Біль у спині, скутість у шиї, хрускіт у суглобах — з цими скаргами люди нерідко приходять саме до мануального терапевта, а не до звичайного лікаря. Мануальна терапія — це альтернативний метод лікування захворювань опорно-рухового апарату, в основі якого лежить м’який тактильний вплив руками на тканини, кровоносні судини, біологічно активні точки та нервові закінчення.
Сенс такого впливу — запустити процеси самовідновлення організму, активуючи його приховані резерви. Фахівець з відповідними навичками може виправити патологічні порушення, зокрема ті, що пов’язані з дегенерацією хрящової тканини на тлі порушеного кровопостачання.
Метод практикують у багатьох країнах, а позитивні результати підтверджують рентгенографічні та томографічні знімки. Пацієнти часто відзначають зменшення болю вже після кількох сеансів. Водночас у людей виникає чимало запитань: як саме працює цей вплив, кому він підходить, як знайти кваліфікованого фахівця і які документи підтверджують його право працювати.
Як працює мануальний вплив на організм
Під час сеансу спочатку знімається блокада хребетного стовпа, пов’язана з нервово-м’язовою напругою запального характеру. Далі за рахунок релаксації певних м’язових груп досягається посилення капілярного кровопостачання. Стимуляція інших груп м’язового каркаса спини дозволяє зафіксувати відновлену конфігурацію хребта та підсилити дифузне живлення хрящової тканини міжхребцевого диска.
Саме цей механізм вважається базовим принципом початку успішного відновлення цілісності хребетного стовпа. Тобто робота йде не лише з симптомом, а з причиною: спочатку знімається надмірне напруження, потім відновлюється живлення тканин, і лише після цього закріплюється правильне положення структур.
Хто такий лікар мануальної терапії
Мануальним терапевтом може працювати лише дипломований випускник спеціалізованого вищого навчального закладу — медичного інституту, університету або академії. Відповідно, перший документ, який має бути в лікаря, — це диплом про вищу професійну освіту. Без нього людина не має права займатися такою професійною діяльністю.
Але самого диплома недостатньо. Фахівець мануальної терапії не може відбутися без курсів професійної підготовки: потрібне спеціальне навчання для освоєння методик, технік і прийомів мануального впливу на тіло людини. Тому варто цікавитися наявністю сертифіката, який підтверджує проходження таких курсів.
Наступний момент — досвід і професіоналізм. Вони взаємопов’язані: не буває високого рівня професіоналізму без достатнього досвіду практичної роботи. Підтвердити свій досвід лікар може за допомогою різних ліцензій і дозвільних документів. Чим раніше в них зазначена дата видачі, тим більший потенційно практичний досвід має фахівець.
За спеціалізацією лікар мануальної терапії може бути ортопедом, неврологом, невропатологом, хірургом або навіть терапевтом. Базова освіта має вирішальне значення: чим глибше фахівець вивчав опорно-руховий апарат і нервову систему в навчальному закладі, тим більше шансів на успішне застосування цих знань у практиці.
Які документи варто перевірити
- Диплом про вищу медичну освіту — без нього професійна діяльність неможлива.
- Сертифікат про проходження курсів спеціальної підготовки з мануальних методик.
- Ліцензії та дозвільні документи, за датами яких можна оцінити тривалість практики.
При яких станах застосовують мануальну терапію
Фахівець надає допомогу при багатьох патологічних процесах. Основний вплив спрямований на м’язові структури. Наприклад, якщо м’язи тиснуть на стінки кровоносних судин, мануальний вплив дозволяє позбавити пацієнта від супутніх проявів. Так само допомагають при больовому синдромі, пов’язаному з компресією м’язової тканини на нервові закінчення.
Крім цього, метод застосовують при викривленнях хребетного стовпа, зміщенні тіл хребців, руйнуванні міжхребцевих дисків. Під час курсу відновлюється дифузне живлення хрящової тканини, поліпшується біомеханіка, зміцнюються зв’язковий і м’язовий апарат. У деяких випадках можливе повне відновлення хрящового міжхребцевого диска навіть при великих розмірах грижового випинання пульпозного ядра.
Історія становлення і розвитку мануальної терапії
Становлення цієї методики займає досить тривалий період. Історія мануальної терапії сягає корінням у стародавній Китай, хоча методики хіропрактики згадуються й у давніх манускриптах, пов’язаних із цивілізаціями стародавнього Єгипту та Месопотамії. Нині активно діючими центрами постійного розвитку цього напряму медицини є деякі регіони Індії.
Традиційно вважається, що в давнину навичками мануального впливу володіли мисливці, які змушені були самостійно надавати собі першу допомогу при ударах, вивихах, розтягненнях та інших травмах. Поступовий збір методичної бази включав різні прийоми й практики, які передавалися в окремих родах і збагачувалися знаннями з медицини, анатомії, фізіології та патогенезу. Мануальна терапія розвивалася паралельно з офіційною медициною, яка давала все нові знання про будову тіла людини.
Перші фахівці в цій галузі носили звання костоправів. Про них писав у своїх трактатах Гіппократ, називаючи використовувані методики рахіотерапією. Він описує прийоми витягнення хребетного стовпа за допомогою нехитрих пристосувань, окремі прийоми масажу та остеопатії.
Всесвітнє поширення методик почалося наприкінці дев’ятнадцятого століття. Мануальна терапія розділилася на два відокремлені напрями — остеопатію та хіропрактику. Їхні методики дещо різнилися, але загалом фахівці використовували спільні прийоми впливу на тіло людини, і всі практики були тісно прив’язані до досягнень офіційної медицини. У середині минулого століття мануальна терапія стала частиною методів лікування опорно-рухового апарату, які можуть призначатися пацієнтам. Частину методик і прийомів запозичила офіційна медицина: фізіотерапія, масаж і лікувальна фізкультура багато в чому є спадщиною мануальної терапії.
В Україні цей напрям офіційно визнаний. Перший симпозіум фахівців відбувся 1989 року, а через рік була організована асоціація лікарів, які присвятили свою професійну діяльність цій галузі. З початку 1997 року мануальна терапія є офіційно визнаною, а всі фахівці, які працюють у ній, — дипломованими та сертифікованими.
Сучасні методи мануальної терапії
Набір методів мануальної терапії досить широкий. Сучасна медицина пропонує комплексний підхід до лікування різних захворювань: впливати потрібно на причину патологічної зміни, усунути негативний фактор і запустити процес відновлення тканин.
Під час первинного огляду фахівець ставить діагноз і призначає індивідуальний курс. Набір спеціальних методик мануального впливу для корекції патологічного стану залежить від захворювання та стану пацієнта. Одні методики спрямовані на відновлення нормальних розмірів суглобової щілини (при артрозах і деформаціях головок кісток, що входять у суглобове зчленування). Інші прийоми використовують для відновлення нормального положення тіл хребців. Треті — для поліпшення кровопостачання тканин груп м’язів каркаса спини.
У клініках, які працюють тривалий час, є власні авторські розробки, але всі вони ґрунтуються на базових методиках мануального впливу. Основні з них:
- міофасціальна підшкірна рефлексія;
- артро-вертебральний вплив;
- краніосакральна та краніальна методика мануального точкового впливу;
- вісцеральний активний метод.
Міофасціальний вплив
Міофасціальний вплив дає можливість відновити рефлекторну діяльність основних неврогенних зон. Підшкірний вплив на фасції м’язових структур прискорює кровотік і рух лімфи, стимулює тонус судинної стінки. Методика дозволяє швидко купірувати біль — головний і м’язовий, усувати набряки, знімати запалення компенсаторного походження, щоб зменшити тиск на пошкоджені міжхребцеві диски.
Артро-вертебральна терапія
Артро-вертебральну терапію застосовують у лікуванні дегенеративних руйнівних захворювань суглобів. Лікар може здійснювати тракційні впливи та подальший інтенсивний масаж. Методика відрізняється досить високим рівнем болючості, але відразу після сеансу досягається корекція больового синдрому за рахунок усунення підвищеного тиску на нервові закінчення. Крім цього, починається відновлення висоти хрящового шару, що покриває головки кісток, які входять у суглобову порожнину.
Застосування артро-вертебральної терапії при остеохондрозі дає швидке позбавлення від больового синдрому та запускає механізм довільного відновлення пошкоджених хрящових тканин.
Краніосакральні та краніальні методики
При захворюваннях структур головного мозку потрібне застосування краніосакральної або краніальної методик впливу. У роботу беруть область м’язів шиї та комірцевої зони, основу черепа, суглобові поверхні. У результаті поліпшується церебральне кровопостачання, усуваються головні болі та запаморочення, підвищується розумова працездатність і загальне самопочуття. Пацієнти відзначають значне поліпшення стану та підвищення настрою.
Вісцеральний мануальний вплив
Вісцеральний мануальний вплив використовують у терапії внутрішніх органів грудної та черевної порожнини. Також можна позитивно впливати на органи малого таза — передміхурову залозу, матку та її придатки, сечовий міхур. Після індивідуально розробленого курсу можливе повне одужання при більшості захворювань кишечника, шлунка, підшлункової залози та жовчного міхура.
Прийоми і техніки мануальної терапії
У роботі фахівці використовують різні прийоми, кожен з яких спрямований на певний вплив. Основні техніки дозволяють лікувати захворювання опорно-рухового апарату, внутрішніх органів і нервової системи:
- мобілізація за допомогою поштовхових маніпуляційних технік — спрямована на усунення підвивихів, екзостозів, дислокації дисків хребта;
- ритмічна мануальна мобілізація може бути розтягувальною, обертальною або здавлювальною — це абсолютно безболісний прийом;
- позиційна мобілізація поєднує положення тіла пацієнта з точковим впливом на конкретну зону.
Вибір техніки завжди визначає лікар — залежно від діагнозу, стану тканин і реакції пацієнта на попередні сеанси. Саме тому самолікування тут неприпустиме: прийоми, які виглядають простими, вимагають точного знання анатомії та розуміння, як відреагує організм.
