Кір належить до інфекцій, які майже неможливо «перерости» без наслідків: вірус передається повітряно-крапельним шляхом і за відсутності специфічного імунітету зараження після контакту з хворим стається майже в 100% випадків. Саме тому питання, скільки років діє щеплення від кору, має цілком практичний сенс — від відповіді залежить, чи захищена конкретна дитина або дорослий сьогодні.
Як проявляється кір
Перші симптоми з’являються зазвичай через 1–2 тижні після зараження. Температура різко підвищується, іноді вище 40 °C. Хворий не може дивитися на світло, голос стає осиплим, говорити важко. Приєднується сухий кашель без виділень, а також ознаки кон’юнктивіту — набряклість повік і почервоніння слизової оболонки ока.
Найхарактерніша ознака — висип у вигляді плям, який з’являється через 3–4 дні після перших симптомів. Стан пацієнта зазвичай стабілізується на 4–5 день після появи перших елементів висипу: температура повертається до норми, плями бліднуть і лущаться, решта симптомів поступово слабшає.
Чим небезпечний кір
Кір — гостре вірусне захворювання з надзвичайно високою контагіозністю. Найуразливіші діти до 5 років: саме в цьому віці кір є однією з найчастіших причин смерті дітей дошкільного віку. Планова вакцинація та ревакцинація суттєво знизили захворюваність, але діти, чиї батьки відмовилися від щеплення, залишаються в групі ризику.
Навіть повне одужання не гарантує, що хвороба минула безслідно, адже ускладнення можуть проявитися пізніше. Серед можливих уражень:
- круп — звуження гортані;
- ураження нервової системи, зокрема підгострий склерозуючий паненцефаліт.
Тяжкий перебіг і ускладнення трапляються не лише в дітей до 5 років, а й у людей з імунодефіцитом.
Чи можуть захворіти щеплені діти
Іноді абсолютний імунітет не формується, і ризик захворіти залишається, хоч і мінімальний. Навіть якщо щеплена дитина заражається, кір зазвичай перебігає без виражених симптомів, а ускладнення бувають украй рідко. Симптоми в такому разі можуть з’явитися й через 3 тижні після контакту зі збудником: температура не сягає високих показників, висип нетиповий і швидко минає.
Імовірність зараження значною мірою залежить від того, як давно зроблено щеплення. З роками специфічний імунітет поступово слабшає і зрештою майже перестає діяти — саме тому так важлива ревакцинація.
Графік щеплень і принцип дії вакцини
Завдяки імунізації кількість смертей від кору знизилася більш ніж на 70%. Уже після першого введення вакцини специфічний захист виробляється у 85–95% дітей, а після ревакцинації імунітет мають практично 100% щеплених.
Вакцина від кору містить ослаблений збудник. Потрапляючи в організм, він активує захисну систему, яка атакує вірус, знищує його й «запам’ятовує». Так формується імунітет, але з часом він слабшає.
Дослідники помітили, що одноразове щеплення живою вакциною стабільно знижує захворюваність, однак через 6–7 років почали реєструвати випадки кору серед раніше щеплених дітей — причому хвороба перебігала так само, як у невакцинованих. Це й стало підставою для запровадження ревакцинації.
Сьогодні активну імунізацію проводять на другому році життя, а оптимальний вік для ревакцинації — 5–6 років, тобто перед вступом до школи. Точно сказати, скільки років діє щеплення від кору в конкретної людини, не може ніхто: це залежить від індивідуальних особливостей організму, стану імунітету та інших чинників.
Екстрена профілактика після контакту
Крім планової вакцинації, існує екстрена — введення людського імуноглобуліну тим, хто контактував із хворим. Важливо, щоб постконтактна профілактика була проведена не пізніше ніж через 6 днів після можливого зараження. Якщо людина вже щеплена і з моменту останнього введення вакцини минуло менше 5 років, використовувати імуноглобулін не потрібно.
Сумісність корової вакцини з іншими щепленнями
Щеплення від кору поєднується практично з усіма іншими вакцинами. Найчастіше одночасно проводять планову імунізацію проти кору, епідемічного паротиту та краснухи.
Ревакцинація нерідко припадає на період проведення проби Манту. У цьому немає нічого страшного: перевірятися на туберкульоз рекомендується до введення вакцини або через 1–2 місяці після нього. В екстрених випадках обидві процедури можна проводити й без великого часового проміжку.
Як підготуватися до щеплення
Прийти й зробити щеплення «просто так», у будь-який день, не можна. Спочатку потрібно відвідати лікаря, який проведе огляд і випише направлення на аналізи. Це потрібно, щоб виявити можливі захворювання: якщо імунітет знижений, реакція на введення навіть ослабленого вірусу може бути непередбачуваною. На момент вакцинації пацієнт має бути здоровим.
Специфічної підготовки діти зазвичай не потребують. Виняток — малюки, схильні до алергічних реакцій: їм перед імунізацією можуть призначити курс антигістамінних препаратів.
Протипоказання до вакцинації
Протипоказання бувають тимчасовими й постійними. Тимчасові стани можна скоригувати за допомогою лікування або фізіотерапевтичних процедур:
- гостре захворювання;
- загострення хронічної хвороби.
Є випадки, коли вакцинація категорично протипоказана і жодні ліки цього не змінять:
- тяжкі алергічні реакції на неоміцин або білок яєць — компоненти щеплення;
- первинний або вторинний імунодефіцит;
- злоякісні утворення або хвороби крові;
- тяжкі ускладнення після попередніх введень вакцини.
Реакція організму на щеплення
Думка, що введення живого вірусу неминуче призводить до ускладнень, перебільшена: серйозні наслідки трапляються вкрай рідко. Натомість різні фізіологічні реакції організму виникають приблизно у 80% випадків. Їх поділяють на місцеві та загальні.
До місцевих належать свербіж у місці ін’єкції, набряклість і почервоніння. Зазвичай такі симптоми минають протягом двох днів.
Загальна клінічна картина нагадує симптоми кору: кашель, набряклість повік, почервоніння горла, кон’юнктивіт. Деякі пацієнти скаржаться на загальну слабкість, швидку втомлюваність, носові кровотечі, іноді з’являється висип. Може підвищуватися температура — часто не одразу, а протягом 6 днів після щеплення.
Важливо: що менша дитина, то вищий ризик таких реакцій. Малюкові в рік перенести щеплення важче, ніж у 1,5 року. Виділяють три ступені тяжкості проявів:
| Ступінь | Температура | Загальний стан |
|---|---|---|
| Легкий | до 37,5 °C | Симптоми інтоксикації відсутні або слабко виражені |
| Середній | до 38,5 °C | Приєднуються кашель, набряклість повік, почервоніння горла; стан порушений незначно |
| Тяжкий | високі показники | Виражені кашель, висип, слабкість, почервоніння горла, але симптоми швидко минають |
Можливі ускладнення після щеплення
Передбачити реакцію організму наперед не завжди вдається. Іноді активна імунізація спричиняє ускладнення — найчастіше через недотримання протипоказань, порушення умов зберігання вакцини або помилки під час ін’єкції.
- Анафілактичний шок, набряк Квінке, кропив’янка — алергічні реакції на білкові частинки у складі вакцини.
- Судоми — зазвичай не пов’язані з компонентами вакцини й виникають на тлі високої температури.
- Гломерулонефрит — розвивається внаслідок надмірної сенсибілізації організму.
- Тромбоцитопенія — зменшення кількості тромбоцитів у крові; перебігає без клінічних проявів і не завдає шкоди.
- Запальний процес в оболонках мозку (поствакційний енцефаліт).
Дізнавшись про можливі ускладнення, батьки часто сумніваються, чи варто взагалі щеплювати дитину. Варто: сам кір може спричинити ті самі ускладнення, але вони бувають значно тяжчими й виникають частіше.
Коротко про головне
- Планове щеплення роблять на другому році життя, ревакцинацію — у 5–6 років.
- Імунітет після вакцинації не довічний: з роками він слабшає, тому ревакцинація обов’язкова.
- Точний термін дії захисту індивідуальний і залежить від стану імунної системи.
- Після контакту з хворим екстрена профілактика імуноглобуліном ефективна лише протягом 6 днів.
- Перед щепленням потрібен огляд лікаря; за наявності гострих станів або протипоказань вакцинацію переносять.
Ця стаття має інформаційний характер і не замінює консультації лікаря. Рішення про щеплення, його терміни та можливі протипоказання варто обговорювати з сімейним лікарем або педіатром, який знає історію здоров’я конкретної людини.
