Гепатит — це інфекційне захворювання, яке дифузно вражає тканини печінки. За соціальною значущістю його ставлять поряд з онкологічними хворобами та ВІЛ-інфекцією: збудник потрапляє в організм, і в гепатоцитах запускається запальний процес. Наслідки бувають різними — від цирозу й печінкової недостатності до летального результату. Саме тому було розроблено вакцину, яка запобігає захворюванню. Водночас багато батьків сумніваються, чи варто її робити, і побоюються небажаних ефектів.
Від якого гепатиту можна зробити щеплення
Сьогодні існують препарати для профілактики двох вірусних форм — А і В. Гепатит А передається переважно побутовим шляхом, коли людина не дотримується гігієнічних заходів. Гепатит В поширюється через кров.
Важливо розуміти, що гепатити — не хвороба якоїсь окремої соціальної групи. Інфікування може статися навіть за цілком благополучного способу життя, адже заразної частки дуже мало — достатньо краплі біоматеріалу. Вірус зберігається навіть у висохлій крові протягом 10–14 діб. При цьому гепатит А менш небезпечний для людини, ніж тип В, і не дає таких ускладнень.
Щеплення проти гепатиту В в Україні проводять не лише людям із групи ризику, а й усім іншим, оскільки патологія дуже поширена. Вакцинація допомагає зупинити подальше поширення інфекції та зменшити кількість пізніх і тяжких ускладнень — зокрема цирозу й ракових новоутворень.
Що сприяє зараженню
Вірус може потрапити в організм різними шляхами — від переливання компонентів крові до незахищених статевих контактів. Підвищують імовірність зараження такі фактори:
- мікропошкодження на шкірі та слизових оболонках;
- щоденні тісні побутові контакти з носієм інфекції;
- стан імунодефіциту;
- безладні статеві контакти;
- шкідливі звички, зокрема наркотична залежність із парентеральним введенням речовин;
- косметичні процедури в неспеціалізованих закладах.
Частину цих факторів цілком можна виключити, але ризик зараження все одно залишається. Тому фахівці рекомендують робити щеплення від гепатиту.
Чи обов’язково вакцинуватися
За законом кожна людина має право на захист у тій мірі, яку обирає сама: будь-яке медичне втручання, зокрема щеплення від гепатиту, є особистою й добровільною справою. Рішення про вакцинацію або відмову від неї людина ухвалює самостійно. За новонародженого відповідальність несуть батьки.
Медичний персонал закладу може лише надати рекомендацію щодо необхідності щеплення для дитини чи дорослого. Водночас є контингент людей, включених до групи ризику з гепатиту, — їм триразове введення вакцини показане обов’язково. Це працівники закладів охорони здоров’я, соціальні працівники, а також педагоги й вихователі — тобто всі, хто за службовим обов’язком може контактувати з біологічними рідинами.
Дискусії про потребу щеплень не вщухають. Противників таких медичних процедур чимало, але багато з них не мають спеціальної освіти або не стикалися з тяжкими ускладненнями хвороби, яких цілком можна було уникнути, якби людина вчасно отримала відповідну дозу вакцини — не лише щеплення від гепатиту В немовлятам, а й ревакцинацію в дорослому віці.
Ведуть суперечки й лікарі, але дещо щодо іншого: чи вакцинувати всіх дітей за єдиним Національним календарем щеплень, чи припустимо складати індивідуальну схему з огляду на стан здоров’я конкретної дитини. При цьому сумнівів у тому, що користь від вакцинації загалом багаторазово перевищує можливу шкоду, немає.
У яких ситуаціях діти стикаються із зараженою кров’ю
Поширена батьківська помилка — вважати, що їхня дитина не має жодної можливості зіткнутися з біоматеріалом, зараженим вірусом, а отже, різні щеплення їй не потрібні. Така позиція хибна.
Дитинство — найбільш травматична пора життя. Дитина щодня контактує з великою кількістю людей, бігає, отримує садна, а для зараження достатньо лише краплі біоматеріалу. До того ж малюки цікаві, а використані шприци часом трапляються буквально в пісочниці у дворі. Одного випадкового уколу цілком достатньо, щоб вірус потрапив в організм.
Ще один варіант — необхідність переливання крові немовляті, наприклад, при резус-конфліктах. Дітям до року також іноді доводиться проходити різні медичні процедури: лікування або видалення зубів, зашивання ран.
Батькам залишається захищати дитину всіма доступними способами, зокрема проведенням відповідних щеплень згідно із загальноприйнятим графіком вакцинації.
Існуючі схеми введення вакцин
За звичайних умов — нормально протікалих пологів, відсутності медичних протипоказань і непередбачених обставин — стандартний графік протиепатитних щеплень для дитини виглядає так:
- першу дозу препарату вводять новонародженому протягом 10–12 годин його життя; у документації це фіксують як щеплення від гепатиту В у пологовому будинку;
- друге щеплення роблять у місяць;
- ще два введення препарату — у 6, а потім у 12 місяців життя немовляти.
Лише чотириразове введення розчину з ослабленими вірусними агентами гепатиту забезпечує повноцінний імунний захист дитини аж до досягнення нею 18 років. Далі ревакцинацію проводять кожні 10 років або за наявними на той момент показаннями.
Інші графіки
Стандартна схема — не єдина. Залежно від обставин лікар може запропонувати інший порядок введення вакцини:
- якщо малюк народився від матері, інфікованої гепатитом, і є носієм вірусу, схема буде такою: перша доза в 10–12 годин життя після пологів, далі — 12 місяців;
- дітям на гемодіалізі щеплення ставлять у моменти, коли процедура не проводиться, однак перерва між введенням двох перших доз не повинна перевищувати місяць, решта — відповідно до показань;
- якщо нещеплену дитину виявили після тринадцяти років, вакцинацію проводять за схемою 0–1–6 місяців;
- людині, яка вирушає у відрядження або на роботу в епідеміологічно неблагополучний щодо гепатиту район, потрібен прискорений курс — введення на 1, 7 і 21 день. Ревакцинацію обов’язково проводять через рік від моменту введення останньої дози препарату.
Від щеплення від гепатиту В новонародженим фахівці можуть відмовитися лише тоді, коли стан здоров’я малюка змушує побоюватися тяжких ускладнень. У такому разі вибудовують індивідуальну схему імунізації.
Застосовувані вакцини і як підготуватися до вакцинації
У лікувальних закладах можуть використовувати не лише вітчизняні вакцини, а й імпортні аналоги. Обов’язкова умова — засіб має пройти офіційну сертифікацію й реєстрацію. За бажанням батьки можуть самостійно придбати вакцину, яку потім введуть їхній дитині.
Доступні безкоштовні вакцини:
- рекомбінантна дріжджова;
- комбінована Бубо-кок.
Фахівці вже переконалися в їхній безпеці та високій ефективності.
Спеціальної підготовки до введення вакцини не потрібно. Батькам варто лише уважно відстежувати стан малюка за кілька діб до візиту до поліклініки: як він спить, як їсть, чи не було підйому температури, розладів травлення. Педіатр безпосередньо в день імунізації проводить фізикальне обстеження і дає допуск на введення вакцини.
Методика проведення та протипоказання
Виробники в інструкції до розчину з вакциною обов’язково зазначають, що введення має бути лише внутрішньом’язовим, оскільки до складу входить гідроксид алюмінію. Тільки за такого способу доставки ослаблених вірусних агентів починається активне вироблення захисних сил організму.
Згідно з останніми рекомендаціями фахівців, ділянка, куди роблять щеплення від гепатиту, — це верхня третина стегна. Дітям старше трьох років, а також дорослим — м’язова маса верхньої третини плеча. Введення в товщу сідничної складки небажане: жирова клітковина знижуватиме ефективність препарату, до того ж високий ризик травми великих судин і нервового волокна, що проходять у цій ділянці.
Щеплення від гепатиту В новонародженим протипоказане в таких випадках:
- гострий період патології або загострення хронічного захворювання;
- маса тіла малюка два кілограми і менше;
- після проведення фармакотерапії найсильнішими медикаментами;
- імунодефіцитні стани, наприклад ВІЛ;
- індивідуальна непереносимість компонентів препарату;
- злоякісні новоутворення.
Якщо батьки категорично проти щеплення від гепатиту в 1 місяць, у них беруть відмову у письмовій формі, у двох примірниках.
Можливі небажані реакції та ускладнення
Як і в будь-якого фармакологічного засобу, у протиепатитної вакцини можуть спостерігатися побічні дії. Однак відгуки фахівців і батьків здебільшого позитивні, а поствакцинальні стани протікають задовільно.
Реакція на щеплення від гепатиту В у вигляді локального ущільнення, набряклості тканин і легкої гіперемії — варіант норми. Вона не потребує лікувальних заходів і минає самостійно через 2–3 доби.
У рідкісних випадках введення щеплення від гепатиту В дає побічні реакції у вигляді анафілактичного шоку або набряку Квінке. У такому разі від ревакцинації необхідно відмовитися.
Ускладнення після вакцинації, як правило, не виникають, якщо процедуру виконують згідно з усіма наявними стандартами, правилами асептики й антисептики.
