Коклюш — бактеріальна інфекція, яка розвивається циклічно й супроводжується тривалими нападами кашлю. Для дітей перших місяців життя вона особливо небезпечна: саме в цьому віці зростає ризик летального результату. Вакцинація залишається головним способом захисту, тому варто розібратися, коли її проводять, які препарати використовують і як реагувати на можливі реакції.
Як передається коклюш і хто в зоні ризику
Механізм передачі — повітряно-крапельний. Заразитися можна від хворої людини. Активне виділення збудника відбувається протягом семи діб від моменту формування захворювання. Коли коклюш прогресує і з’являється спазматичний кашель, вірулентність збудника значно зменшується.
Важливо вміти відрізнити бронхіт від коклюшу — це допомагає вчасно розпочати лікування. Окремий нюанс: коклюш не має трансплацентарного імунітету, тому випадки захворювання трапляються навіть у дітей першого місяця життя. Найчастіше хворіють діти віком від 3 до 6 років.
Перебіг захворювання дуже тривалий, а терапія переважно симптоматична: антибактеріальні препарати (наприклад, Клацид) ефективні лише на початкових етапах хвороби. Саме тому для формування імунної стійкості дітям перших трьох місяців життя проводять вакцинацію не лише від коклюшу, а й від дифтерії, правця та поліомієліту.
Види вакцин: цільноклітинні та безклітинні
Специфічна профілактика коклюшу полягає у введенні цільноклітинних вакцин, до складу яких входять усі компоненти мікробної клітини. Розвиток медичної галузі дозволив створити й безклітинні вакцини: їхня особливість — відсутність ліпополісахаридних фракцій, які зазвичай стають причиною алергічних реакцій. До складу безклітинної вакцини входить така сама кількість дифтерійного та правцевого анатоксинів, як і в АКДС, проте ризик побічних реакцій знижується.
До цільноклітинних вакцин належать:
- АКДС;
- Тетракок.
До безклітинних вакцин відносять:
- Інфанрікс;
- Пентаксим.
План вакцинації
Згідно із затвердженим планом щеплень, вакцинація проти дифтерії, кашлюку, правця та поліомієліту має починатися з тримісячного віку. Ранній початок потрібен, щоб створити повноцінний імунітет до часу, коли розшириться коло спілкування малюка.
Через рік проводять ще одне щеплення проти коклюшу, дифтерії, правця та поліомієліту — ревакцинацію. Надалі щеплень проти кашлюку дітям і дорослим не здійснюють.
Бувають ситуації, коли графік щеплень порушується. Нічого страшного в цьому немає, але варто пам’ятати про кілька правил:
- вакцинація від кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту проводиться в три етапи;
- перерва між щепленнями має становити не менше 1,5 місяця;
- ревакцинація проводиться через рік з моменту останнього щеплення.
Ще один нюанс: якщо дитині на момент ревакцинації виповнюється чотири роки, вводиться адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин. Якщо ж дитину вакцинували препаратом Інфанрікс, це правило не поширюється — ревакцинацію проводять тією ж вакциною.
Що робити при порушеному графіку
Пропущені щеплення не означають, що курс потрібно починати заново. Достатньо дотриматися інтервалів: три етапи вакцинації, пауза не менше 1,5 місяця між ними та ревакцинація через рік після останнього введення. Якщо дитина наближається до чотирирічного віку, лікар може замінити препарат на дифтерійно-правцевий анатоксин — це нормальна практика, а не помилка.
Проведення щеплення і підготовка до нього
Щоб зменшити ризик ускладнень і реакцій, рекомендується за сім днів до і протягом тижня після вакцинації не давати дитині нових продуктів і медикаментозних засобів. Причина проста: якщо виникне алергічна реакція, буде важко встановити її походження.
У день проведення щеплення «дифтерія, коклюш, правець» дитину обов’язково оглядає лікар і проводить термометрію. У мами запитують, чи не було за останні два тижні вірусних хвороб і порушень загального стану. Особливої уваги потребує питання про наявність алергії на лікарські препарати. Якщо щеплення вже були в анамнезі, з’ясовують, як дитина їх переносила.
При підвищенні температури тіла, нежиті, кашлі, запальних процесах шкіри або прорізуванні зубів щеплення переносять, адже в такому разі проводиться терапія для усунення цих проявів. Діти дошкільного віку часто хворіють, тому, починаючи з дворічного віку, їм вводиться вакцина Пневмо 23.
Якщо відхилень не виявлено, лікар дає дозвіл на вакцинацію. Введення вакцини відбувається внутрішньом’язово. Раніше препарат вводили в сідницю, у наш час від цього відмовилися. Вакцину вводять у передню зовнішню частину стегна дитини. Дітям, які досягли півтора року, — у верхню третину плеча.
Реакції на щеплення
Реакція на щеплення — фізіологічне явище, і її не потрібно плутати з можливими ускладненнями. Спостереження показали, що частіше реакції з’являються на вакцини АКДС і Тетракок. У медичній практиці прийнято розрізняти реакції за типом і ступенем тяжкості.
Місцеві реакції
До них відносять появу гіперемії та припухлості в місці введення уколу; їхні розміри до 8 см вважаються нормою. Серед медичних працівників існує думка, що ці процеси навпаки створюють позитивний ефект, адже до ділянки уколу надходить велика кількість лімфоцитів, які відповідають за формування імунної відповіді.
При формуванні місцевих реакцій не потрібно проводити жодних маніпуляцій — вони можуть призвести до переродження нормальної поствакцинальної реакції в абсцес.
Загальні реакції
Це реагування всього організму на введення вакцини. Їхня поява спостерігається через кілька годин після щеплення і проявляється нездужанням, зникненням апетиту та підвищенням температури. Реакції також поділяють на три ступені залежно від тяжкості перебігу.
Якщо температура тіла піднімалася до 40 градусів протягом двох діб, це вважається підставою для відмови від вакцинації АКДС. У майбутньому імунізація має проводитися вакциною АДС або АДС-М.
Дії при появі реакції на щеплення
Підвищення температури у відповідь на введення вакцини — нормальне явище, однак якщо вона підвищується, її потрібно збивати: у формуванні імунної відповіді така температура не бере участі.
У батьків може виникнути питання, за яких показників потрібно вживати заходів. Якщо в дитини в анамнезі є схильність до судом або порушення неврологічного характеру, температуру збивають після досягнення позначки 37,5. В усіх інших випадках — якщо показники перевищують 38,5 градусів. Для цього рекомендують давати дитині якомога більше пиття і обтирати її вологим рушником. Якщо температура продовжує підвищуватися, застосовують жарознижувальний засіб. Повторно приймати ліки можна не раніше ніж через 6–8 годин.
Існує поширена думка про ефективність профілактичного прийому цих препаратів, тобто застосування їх після щеплення без наявності ознак підвищення температури, щоб усунути ризик її підйому. Ці дії неправильні, і робити цього не слід.
Якщо температура не збивається або підвищується далі, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою.
Якщо підйом температури відбувся через три доби і поєднується з кашлем чи нежитем, найімовірніше це інфекція, початок якої збігся з проведеним щепленням.
Для усунення ризику формування реакцій рекомендують за кілька днів до щеплення почати давати дитині антигістамінні препарати, наприклад Супрастин, Феністил або Зіртек.
Ускладнення після вакцинації
Ускладнення на введення вакцини від кашлюку, дифтерії та правця поділяють на місцеві та загальні.
До місцевих відносять:
- появу інфільтрату щільної консистенції розміром більше 8 см;
- поширену гіперемію та біль у місці уколу.
У більшості випадків ці патологічні явища зникають самостійно через 2–3 доби.
Загальні ускладнення втягують у патологічний процес весь організм. До них належать:
- Алергічні реакції. Вони можуть проявлятися у вигляді кропивниці, набряку Квінке та анафілактичного шоку. Їхні прояви з’являються досить швидко — вже через 20–30 хвилин після щеплення.
- Судоми. Вони бувають афебрильні, поява яких супроводжується ураженням нервової системи, про яке не було відомо, та фебрильні, провокуючим фактором яких вважається висока температура тіла. Фебрильні судоми частіше трапляються в перші 24 години після щеплення.
- Монотонний крик. Це ускладнення характеризується безперервним плачем, який може тривати до трьох годин. Виникає воно через кілька годин після щеплення і не потребує медичного втручання, оскільки проходить самостійно.
- Підвищення температури тіла до показників 40 градусів і вище.
У більшості випадків поява ускладнень спостерігається в результаті введення вакцини АКДС або Тетракок. Вакцина проти коклюшу, дифтерії та правця Інфанрікс або вакцина від коклюшу, дифтерії, правця та поліомієліту Пентаксим призводить до формування ускладнень рідко.
Якщо ускладнення спровоковане введенням вакцини АКДС, наступні етапи вакцинації здійснюють анатоксинами без коклюшного компонента. Пояснюється це тим, що саме він має високий рівень реактогенності. Звичайно, вакцинація вважатиметься незавершеною, однак імунітет до коклюшу все одно формуватиметься, хоч і не в повному обсязі, що все ж краще, ніж нічого.
Коротко про головне
Вакцинація від кашлюку — найголовніший метод специфічної профілактики захворювання. Вибір робити її чи ні залишається за батьками, але варто зважати на просте співвідношення: реакції на щеплення переносяться легше, ніж сам коклюш і його можливі ускладнення.
