Кір переноситься дітьми зазвичай легше, ніж дорослими, але навіть сьогодні рівень летальності та тяжких ускладнень залишається високим. Саме тому графік щеплень від кору — не формальність, а практичний інструмент захисту. Численні медичні дослідження показують: своєчасна імунізація населення виявляється ефективнішою за будь-яку противірусну терапію, а в більшості випадків вакцинація — єдиний дієвий спосіб запобігти коровій інфекції.
Хто належить до групи ризику
Епідеміологи наголошують: низький рівень захворюваності на кір в Україні — це насамперед заслуга вакцинації населення. Згідно з Національним календарем щеплень, проти кору кожен житель країни щеплюється двічі: у 12 місяців і в 6–7 років.
Відповідно, до групи ризику потрапляють люди, які не були вчасно щеплені. Причини бувають різні: дитина жила у віддаленому населеному пункті з низькою доступністю медичної допомоги, або після першого щеплення ревакцинацію в 6 років не провели.
Варто відвідати лікаря й переконатися в наявності імунітету проти кору також людям старше 18 років, які не пам’ятають, чи хворіли вони в дитинстві, і тим, у кого немає сертифіката щеплень або є високий ризик зараження — наприклад, після переїзду в ендемічний щодо кору регіон.
Навіть якщо вакцина була введена лише одноразово, її потрібно повторити: у такому разі опірність організму багаторазово підвищується.
Ще одна категорія з високим ризиком зараження — любителі закордонних поїздок в екзотичні країни. Не в усіх державах календар імунізації дотримується так ретельно, як в Україні, тому перед такою поїздкою рекомендується своєчасно пройти відповідну вакцинацію.
Графік щеплень та шляхи введення корової вакцини
Терміни заходів щодо підвищення імунних бар’єрів залежать від того, про яку саме вакцинацію йдеться.
Якщо це планові щеплення, перше введення вакцини здійснюється у віці 12–15 місяців. Ревакцинація — повторне відвідування процедурного кабінету з метою підвищення протикорового імунітету — рекомендується у віці 6–7 років.
Багатьох цікавить, скільки разів доведеться відвідати кабінет щеплення, щоб отримати належний бар’єр від кору в крові. У плановому порядку процедура виконується дворазово, з наступною ревакцинацією кожні 10 років життя людини. Однак трапляються ситуації, коли від цього календаря доводиться відхилятися:
- Якщо дитина народилася від мами, в крові якої відсутні готові антитіла до вірусу, їй роблять додаткове щеплення в 8 місяців, а потім повторюють його між 14 і 16 місяцями. Далі — згідно з національним календарем щеплень.
- Якщо серед кровних родичів, особливо тих, хто проживає в одному житловому приміщенні, хтось заразився на кір, відповідне щеплення роблять усім контактним особам віком до 40 років. До групи ризику обов’язково входять малюки, які не встигли пройти первинну вакцинацію та ревакцинацію, а також діти без документального підтвердження щеплення.
- У регіонах із напруженою ситуацією щодо захворюваності на кір з максимальною обережністю щеплюють навіть шестимісячних малюків.
- За екстреними показаннями щеплення роблять усім — навіть особам із підтвердженою інформацією про попередню вакцинацію. Це можливо під час епідемії кору.
Скільки разів у житті роблять щеплення від кору
У фахівців немає однозначної відповіді на питання, скільки разів у житті доведеться ставити щеплення від кору. Відомі випадки, коли високі імунні бар’єри зберігалися протягом 25–30 років, а в інших людей — не більше 10–12 років.
Основна мета вакцинації дитячого та дорослого населення — запобігти епідемії кору та виникненню тяжких ускладнень. Наразі медичні працівники орієнтуються на календар щеплень.
Перше введення вакцини від кору рекомендується у віці 1 року — до цього дитину повноцінно захищають антитіла матері. Далі, як правило, ревакцинація проводиться у віці 6–7 років за відсутності протипоказань.
Раніше нещеплені діти або люди з невідомим коровим статусом проходять щеплення до 15–17 років. При цьому не принципово, скільки календарних років людині: вакцинація від кору здійснюється дворазово з часовим інтервалом не менше 2,5–3 місяці. Така схема дійсна для дорослих до 35 років.
Згідно з Національним календарем щеплень, в осередках спалаху інфекції обов’язковій вакцинації підлягають особи:
- які раніше не хворіли;
- зовсім не вакциновані;
- з невідомим щеплювальним статусом;
- з одноразово виконаним протикоровим щепленням.
У такій ситуації вакцинація здійснюється за епідемічними показаннями без зазначених обмежень за віком.
Прописані в Календарі профілактичних щеплень 35 років зовсім не означають, що люди старшого віку залишаються без захисту. Держава оплачує планову вакцинацію саме до зазначених 35 років. Надалі громадяни, які бажають пройти обстеження й підвищити параметри імунітету, роблять це за власний рахунок. Безкоштовна вакцинація в такому разі передбачена лише в несприятливих умовах за епідемічними показаннями.
Документація для проведення щеплення
У XXI столітті жодна медична маніпуляція, зокрема й вакцинація, не проводиться без оформлення відповідної документації.
Аналіз ситуації показує: відмовлятися від цієї процедури небажано. Адже передбачити, як складеться життя дитини і в якій країні їй доведеться рости, неможливо. Скільки б батьки не опікали дитину, краще, щоб у неї був належний імунний статус — і проти кору зокрема.
Після огляду дитини педіатром і до постановки вакцини необхідно підписати батьківську згоду на проведення процедури. Якщо з якихось причин згоди не було або батьки категорично відмовляються від вакцинації, ними оформлюється письмова відмова у двох примірниках. Один бланк підклеюється в карту дитини, другий — у журнал звітності медичної організації про вакцинацію населення.
Постійні й тимчасові протипоказання до вакцинації
Перед постановкою щеплення від корової інфекції фахівець обов’язково аналізує загальний стан здоров’я пацієнта, щоб виявити можливі протипоказання.
На сьогодні прийнято виділяти такі тимчасові розлади, що перешкоджають вакцинації:
- гостре інфекційне захворювання або загострення хронічної соматичної патології;
- у жінок — період вагітності та лактації.
До постійних протипоказань до щеплення від кору Міністерство охорони здоров’я відносить:
- тяжкі алергічні реакції на підгрупи аміноглікозидів;
- індивідуальну непереносимість курячого білка (багато вакцин виготовляють саме з його використанням);
- стан первинного імунодефіциту;
- підтверджені апаратними й лабораторними дослідженнями злоякісні новоутворення;
- тяжкі ускладнення на попереднє введення вакцини — гіпертермія понад 40 градусів, набряклість і гіперемія тканин.
При цьому особливо наголошується: ВІЛ-інфекція може не бути абсолютним або відносним протипоказанням до вакцинації, тому це питання потрібно обговорювати з імунологом.
Скільки триває період медичного відводу від вакцинації проти кору, має вирішувати тільки фахівець — з урахуванням усіх особливостей організму пацієнта, переносимості ним лікарських засобів та параметрів імунного статусу.
Можливі реакції організму на щеплення
Для підвищення результативності імунопрофілактики на сьогодні використовується жива ослаблена вакцина. Саме цей момент лякає багатьох батьків, які чули про негативну переносимість.
Уважно проаналізувавши можливі наслідки, більшість доходить висновку, що користі від дотримання Національного календаря профілактичних щеплень значно більше. До того ж до небажаних моментів можна заздалегідь підготуватися, якщо про них знати:
- Місцеві реакції можуть турбувати пацієнта не більше 1–2 діб — характеризуються набряком тканин і гіперемією в місці введення вакцини.
- Серед загальних небажаних проявів указують ринорею, гіперемію ротоглотки, легке непродуктивне покашлювання, можливий кон’юнктивіт із запальним ураженням слизової очей.
- Рідше можуть турбувати загальне нездужання, зниження апетиту, поява короподібних висипань і легкі кровотечі з носа.
- Ще один небажаний прояв — стійка гіпертермія: температура тримається в межах 37,2–37,5 градуса до 5–7 діб.
Зазначені реакції формуються безпосередньо після постановки вакцини, проте перебігають у досить легкій формі й не потребують медичного втручання. Найчастіше вони виникають після введення першої дози вакцини, а наступні викликають наслідки значно рідше.
Але може скластися ситуація, коли в дитини не сформувався достатньо високий імунітет до вірусних агентів кору, тому вона легко заражається й потім хворіє. Негативна симптоматика виникає у віддалений проміжок від моменту вакцинації і є вже не ускладненням, а повноцінним захворюванням.
Види протикорової вакцини
Пацієнти на сьогодні можуть вибрати один з кількох варіантів протикорової вакцини. Вибір препарату, як і рішення про медичний відвід чи перенесення щеплення, залишається за лікарем: він враховує вік, стан здоров’я, алергологічний анамнез і наявність протипоказань. Самостійно підбирати вакцину або змінювати встановлені терміни не варто — краще обговорити це з педіатром чи сімейним лікарем, який веде пацієнта.
