Біль у нижній лівій частині живота в чоловіків нерідко поєднується з порушенням сечовипускання і змінами статевої функції. Такий збіг симптомів не випадковий: у малому тазі щільно сусідять передміхурова залоза, сечовий міхур, нижні відділи сечоводів, пряма кишкова петля й нерви попереково-крижового відділу. Тому тягнучий, різкий або гострий біль зліва може вказувати на патологію різних систем, і без обстеження визначити джерело неможливо.
Чому біль локалізується саме зліва
Ліва нижня ділянка живота — це зона, де проєктується сигмоподібна й низхідна ободова кишка, лівий сечовод із нижньою третиною нирки, а також відчувається відлуння подразнення від передміхурової залози та сім’яного канатика. Саме тому в чоловіків біль від простати часто відчувається внизу живота зліва — тут проєктується пряма кишка, з якою залоза межує ззаду.
Коли пацієнт описує характер болю, це вже підказка для лікаря. Тягнучий, ниючий біль частіше супроводжує хронічні запальні процеси. Різкий, нападоподібний — свідчить про гостру ситуацію: коліку, защемлення, гострий запальний процес. Постійний біль, що посилюється при рухах, може вказувати на м’язово-скелетне джерело.
Урологічні причини болю зліва
Найпоширеніша група причин — захворювання сечостатевої системи. Найчастіше це простатит, епідидиміт, орхіт, сечокам’яна хвороба, везикуліт, а в окремих випадках — злоякісні новоутворення сечового міхура чи простати.
Простатит
Передміхурова залоза лежить у глибині малого таза, спереду межує із сечовим міхуром, ззаду — з прямою кишкою. Через таку анатомію запалення швидко поширюється на сусідні структури: крижі, статевий член, передню поверхню стегон. Біль при простатиті найчастіше тягнучий, віддає в промежину й посилюється після сидіння.
Крім болю, простатит дає характерні симптоми:
- порушення сечовипускання аж до затримки сечі; при спробі спорожнити міхур з’являється біль;
- утруднена дефекація;
- у гострій стадії — ознаки інтоксикації: підвищення температури до 39,5 °C, загальне погіршення самопочуття.
Якщо в гострий період лікуватися неправильно, розвиваються ускладнення: запалення венозного сплетення і тканин навколо залози. У легших випадках гострий процес переходить у хронічну форму з частими рецидивами.
Запалення може початися після переохолодження ніг або тазової ділянки. Інфекція частіше потрапляє в простату з сечового міхура чи уретри при циститі, а також заноситься з потоком крові із сусідніх запалених органів — наприклад, з товстого кишечника. Так само інфекція проникає з віддалених вогнищ, зокрема з мигдаликів при хронічному тонзиліті. Серед збудників кишкова паличка виявляється приблизно в 86% випадків. Простатит розвивається й після зараження статевими інфекціями, зокрема бактеріями та грибами роду Candida.
Окрема група причин — застійні явища в малому тазі через сидячий спосіб життя або порушення функції статевих органів. Утримання від сексу, сексуальна непомірність і перерваний статевий акт також провокують розвиток хвороби. До факторів ризику належать вживання алкоголю, ожиріння, зниження імунітету, тривала їзда на мотоциклі чи автомобілі.
Сечокам’яна хвороба
Нефролітіаз, нирково-кам’яна або сечокам’яна хвороба, уролітіаз — це назви одного захворювання, при якому камені утворюються в нирках, сечоводах і сечовому міхурі. Найчастіше нефролітіаз діагностують у чоловіків віком від 20 до 50 років, а конкременти зазвичай виявляють в одній нирці або сечоводі.
Розміри каменів варіюють від піщинки до 12 см у діаметрі, а кількість може сягати кількох сотень. Саме тому в побуті хворобу називають «піском» або «сіллю» в нирках. Основна причина каменеутворення — порушення обміну речовин, через яке формуються нерозчинні солі: урати, оксалати, фосфати. Згодом із них утворюються камені.
Фактори ризику уролітіазу:
- недостатнє споживання рідини;
- спадкова схильність;
- захворювання сечостатевої системи — аденома простати, цистит, простатит, пієлонефрит.
У більшості пацієнтів дрібні камені та кристали просуваються сечоводом і виходять із сечею, і саме під час проходження піску виникає біль у животі. Типові ознаки хвороби:
- біль різної інтенсивності то стихає, то посилюється, але повністю не зникає;
- сильний напад ниркової коліки потребує лікарської допомоги; камінь, більший за ширину сечоводу, застрягає й викликає різкий біль унизу живота зліва або справа — саме там розташована нижня частина сечоводів;
- під час нападу з’являються нудота, блювота, болюче сечовипускання;
- еритроцити в сечі — типова ознака після нападу коліки; сеча набуває рожевого, червоного кольору або вигляду «м’ясних помиїв». В інших випадках гематурію виявляють мікроскопічно або тест-смужками.
Роками сечокам’яна хвороба може мати прихований перебіг і виявлятися випадково.
Епідидиміт
Епідидиміт — запалення придатка яєчка, при якому біль відчувається внизу живота зліва. Придаток розташований у верхній частині органа, і саме його канальцями виходить насіння. Інфекція зазвичай проникає сюди з потоком крові з простати. Серед збудників — синьогнійна й кишкова паличка, хламідії, гонокок. Епідидиміт розвивається при урогенітальному хламідіозі, туберкульозі та гонореї, а сприяють йому переохолодження, гіповітаміноз, встановлення катетера для сечовипускання.
Ознаки гострого епідидиміту:
- захворювання починається гостро, протягом 3–4 годин; гострий біль у мошонці віддає вниз живота при лівосторонньому процесі;
- підвищення температури до 38,0 °C;
- припухлість мошонки.
Хронічне запалення розвивається поступово: наростає біль у яєчку, з’являється пухлина мошонки. Гострий і хронічний епідидиміт піддається лікуванню антибіотиками. Якщо ж від лікування відмовитися, інфекція поширюється на сусідні органи й виникають ускладнення — орхіт (запалення яєчка з переходом на мошонку) та сепсис.
Діагноз уролог встановлює під час зовнішнього огляду та пальпації мошонки. Лікування зазвичай включає антибіотики (наприклад, Юнідокс Солютаб по 100 мг двічі на день або Офлоксацин по 200 мг двічі на день протягом двох тижнів), накладення на мошонку пов’язки з льодом для зменшення запалення й болю, ректальні свічки з диклофенаком.
Самолікування призводить до ускладнень або хронічного перебігу епідидиміту, а двостороннє запалення придатків яєчок стає причиною чоловічого безпліддя.
Уретрит
Уретрит — ще одне захворювання, при якому біль локалізується внизу живота зліва чи справа. Навіть при гострому перебігу температура зазвичай не підвищується. Різь і біль поширюється по всій довжині уретри: анатомічно її нижня частина спускається вниз живота зліва й справа, де й відчувається біль з одного або обох боків.
Характерні прояви уретриту:
- рясні слизові виділення з уретри вранці;
- каламутна сеча, іноді з крапельками крові в кінці сечовиділення;
- часті позиви до сечовипускання;
- почервоніння голівки статевого члена зі злиплими губками отвору сечовипускального каналу.
Поширена причина — статева інфекція, тому обстеження й лікування зазвичай проходять обидва партнери.
Хвороби органів травлення
Ліва нижня ділянка живота — це проєкція низхідної та сигмоподібної ободової кишки, тому біль зліва нерідко має кишкове походження. Запальні захворювання кишечника, дивертикуліт, синдром подразненого кишечника, порушення моторики й закреп дають тягнучий або переймистий біль, який полегшується після дефекації. Супутні ознаки — здуття, зміна частоти й характеру випорожнень, домішки слизу.
Відрізнити кишкове джерело від урологічного допомагає зв’язок болю з прийманням їжі та випорожненням: при урологічних проблемах такий зв’язок відсутній, натомість є симптоми з боку сечовипускання. Для виявлення причини може знадобитися консультація гастроентеролога.
Патологічні зміни в хребті
Біль унизу живота зліва може мати невісцеральне походження — тобто йти не від органа, а від хребта й нервових структур. Остеохондроз попереково-крижового відділу, протрузії та грижі дисків, м’язово-тонічний синдром дають біль, що віддає в живіт, промежину, стегно. Такий біль зазвичай пов’язаний з рухами, тривалим сидінням або незручною позою і не супроводжується порушенням сечовипускання чи змінами в аналізах сечі. У цьому разі доречна консультація невропатолога.
Як лікарі визначають причину
Діагностика починається з розпитування й огляду, а далі залежить від підозри. Урологічне обстеження зазвичай включає кілька методів:
- фізикальне дослідження через пряму кишку: уролог виявляє збільшену залозу, під час пальпації збирає секрет залози й сечу для обстеження;
- лабораторний аналіз: підвищена кількість лейкоцитів у сечі, а в простатичному соку додатково зниження числа лецитинових зерен;
- бактеріальний посів сечі й крові для визначення збудника (результат готовий приблизно через 5 днів);
- швидка діагностика секрету простати методом ПЛР: цей спосіб виявляє збудника незалежно від того, живий він чи загинув унаслідок лікування, тому аналіз може бути позитивним і після перенесеної раніше інфекції. Для визначення гострої чи хронічної стадії додатково роблять ІФА;
- у сумнівних випадках — трансректальне УЗД;
- за потреби оперативного втручання — високоточні методи: МРТ або КТ.
При підозрі на камені інструментальні методи застосовують після лабораторного виявлення в сечі крові, солей і лейкоцитів. УЗД залишається найдоступнішим, безпечним і достовірним способом виявити конкременти. У складних випадках або при підготовці до операції використовують МРТ чи КТ.
Як лікують основні причини
При простатиті після визначення збудника урологи призначають антибактеріальну терапію, знеболювальні та спазмолітичні препарати, в тому числі у вигляді ректальних свічок. Фізіотерапію — СВЧ-терапію або електрофорез із лікарськими речовинами — застосовують на стадії стихання гострого процесу. При затримці сечі виконують троакарну цистотомію.
При частих нападах сечокам’яної хвороби урологи використовують методи руйнування або видалення каменів:
- УВЛ (ударно-хвильова літотрипсія) — застосовують при каменях у нирках і верхніх відділах сечоводів; після руйнування уламки виходять природним шляхом;
- УРС (уретероскопія) — прилад із камерою вводять через сечовий міхур і просувають сечоводом до нирки; він оснащений інструментами для дроблення й вилучення каменів;
- черезшкірна нефролітотомія — ендоскопічний метод видалення великих каменів через невеликий прокол у ділянці нирки.
Під час помірного нападу болю в животі та попереку можливе амбулаторне лікування: знеболювальні й спазмолітичні засоби (наприклад, ібупрофен, баралгін), а для прискорення відходження каменів лікар може призначити тамсулозин або ніфедипін.
Коли звертатися до лікаря негайно
Частину станів не можна витримувати вдома. Негайна медична допомога потрібна, якщо:
- біль раптовий, дуже сильний і нападоподібний, супроводжується нудотою та блювотою;
- сеча набула рожевого або червоного кольору;
- сечовипускання повністю припинилося, живіт здутий і болючий;
- температура піднялася до 38 °C і вище, з’явився озноб;
- біль супроводжується вираженою слабкістю, запамороченням або втратою свідомості.
В інших випадках плановий візит до уролога, гастроентеролога або невропатолога залежить від того, які симптоми переважають. Урологія — перший крок, якщо є порушення сечовипускання, зміни в сечі, біль у мошонці чи промежині. Гастроентеролог — якщо біль пов’язаний з їжею та випорожненням. Невропатолог — якщо біль посилюється при рухах і віддає в ногу.
Що робити до візиту до лікаря
До огляду варто утриматися від знеболювальних, якщо біль терпимий: препарати згладжують клінічну картину й ускладнюють діагностику. Корисно пити достатньо води, якщо немає затримки сечі, уникати переохолодження, алкоголю та гострої їжі. Не варто гріти живіт: при запальних процесах тепло може погіршити стан, а при коліці — не дати полегшення.
Записатися на консультацію та пройти обстеження можна в медичному центрі, де є урологічне відділення й лабораторія. Раннє звернення дає змогу зупинити запалення до розвитку ускладнень і зберегти репродуктивне здоров’я.
