Причини появи інфаркту селезінки і методи його лікування

Інфаркт селезінки — захворювання, що характеризується некрозом тканин органу внаслідок гострої ішемії. Дана патологія найчастіше розвивається вторинно на тлі судинної патології. Селезінка є складовою частиною імунної системи, а також бере участь в обмінних процесах і кровотворенні. Інфаркт діагностується переважно у літніх і старих людей.

Причини

При виникненні інфаркту селезінки причина криється в недостатньому кровопостачанні органу, в результаті чого клітини не отримують кисень і гинуть. Факторами ризику розвитку захворювання є:

1. Закупорка артерій тромбом.
2. Порушення згортання крові.
3. Антифосфоліпідний синдром.
4. Тромбоемболія (потрапляння згустку крові з током крові в магістральну артерію).
5. Хвороби крові (гострий і хронічний лейкоз, лімфома і хвороба Ходжкіна).
6. Анемія на тлі гемолізу.
7. Зміна плинності (реології) крові.
8. Прийом пероральних протизаплідних засобів.
9. Нераціональний прийом антианемических препаратів (Еритропоетину).
10. Зниження швидкості кровотоку в результаті зменшення серцевого викиду. Причинами можуть бути інфаркт міокарда, серцева недостатність, ендокардит і вади клапанів.
11. Системна патологія (вовчак, васкуліт, ендартеріїт).
12. Переломи кісток та травми органів черевної порожнини.
13. Синдром тривалого здавлювання.
14. Інфекції (висипний тиф, малярія, сепсис).
15. Інфекційно-токсичний шок.
16. Хвороби селезінки (великі кісти, перекручення).
17. Судинна патологія (атеросклероз, запалення артерій).
18. Медичні втручання.

Різновиди і симптоми

Розрізняють ішемічний (білий) та геморагічний (червоний) інфаркти. У першому випадку некроз тканин виникає внаслідок спазму або закупорки артерій. Тривала киснева недостатність призводить до ураження паренхіми органу та формування патологічного ділянки. При цьому тканина селезінки набуває блідо-жовтого забарвлення.

Геморагічна форма відрізняється тим, що інфаркт розвивається внаслідок пошкодження судини (селезінкової артерії). Кров не надходить в клітини і просочує селезінку. Тканину органу при цьому червона з зонами некрозу та інфільтрації.

При інфаркті селезінки симптоми визначаються розміром ділянки ішемії. Ознаками захворювання є:

1. Нездужання.
2. Слабкість.
3. Біль або важкість у лівому підребер'ї. Вона постійна, різної інтенсивності та не пов'язана з прийомом їжі. При великому некрозі гостра біль, яка віддає в поперекову область, лопатку і грудну клітину.
4. Послаблення стільця. У більш важких випадках можливий запор.
5. Здуття живота.
6. Нудота.
7. Блювота.
8. Прискорене серцебиття (більше 80 ударів в хвилину).
9. Ознаки інтоксикації у вигляді підвищення температури та пітливість.
10. Біль у підребер'ї зліва.
11. Синці в області розташування органу. Спостерігаються при внутрішньому кровотечі.

У разі приєднання інфекції з'являється симптоматика сепсису, перитоніту і абсцесів. При відсутності своєчасної допомоги розвиваються такі ускладнення:

• інфекційно-токсичний шок;
• запалення передньої черевної стінки;
• формування гнійників і кіст;
• кровотеча.

Летальність досягає 1%.

Лікування

При інфаркті селезінки лікування слід починати після діагностики. Знадобляться:

• пальпація;
• вислуховування легень і серця;
• опитування;
• загальні клінічні аналізи;
• біохімічний аналіз крові;
• МРТ (найбільш точний метод дослідження);
• комп'ютерна томографія;
• УЗД;
• дуплексне сканування судин;
• коагулограма.

Захворювання лікується медикаментозно або хірургічно. Відновити функціональну тканина при некрозі неможливо. Комплексна терапія включає:

1. Екстрену госпіталізацію.
2. Постільний режим.
3. Спокій.
4. Прикладання холоду (міхура з льодом).
5. Застосування медикаментів (анестетиків, імуномодуляторів, спазмолітиків, антиагрегантів, антикоагулянтів, НПЗЗ). При розвитку інфекційних ускладнень призначаються антибіотики (Сумамед, Цефтріаксон, Зофлокс). При тромбозі в перші години можуть застосовуватися фибринолитики (Стрептокіназа). Для розрідження крові призначається Гепарин або Варфарин. Вони протипоказані при кровотечах. Якщо причиною інфаркту послужив атеросклероз, то показані статини (Липримар, Симвор).
6. Усунення факторів ризику.
7. Операцію. Проводиться резекція (видалення частини органа) або спленектомія (видалення всієї селезінки). Широко застосовуються лапароскопічні операції. Пацієнти без селезінки можуть вести повноцінне життя, так як цей орган не є життєво важливим.

Після операції знадобляться:

• носіння бандажа (вимагається при відкритій операції);
• дотримання дієти;
• лікувальна гімнастика;
• фізіопроцедури;
• санаторно-курортне лікування;
• прийом медикаментів.

При незначній зоні ураження і своєчасному лікуванні прогноз сприятливий.