Лейкоз або, інакше, білокрів’я є хворобою крові злоякісного характеру. Він характеризується появою і розростанням мутованих клітин крові.
Передбачається поділ лейкозу на види за особливостями перебігу — на хронічний і гострий. Лейкози, класифікація яких обширна, мають схожу симптоматику з деякими особливостями, властивими кожному виду.
Гострий лімфобластний лейкоз
Такий тип лейкозу зустрічається як у дорослих, так і в дітей, причому серед останніх він більш поширений. Подібний діагноз означає, що в кровотворній системі відбувається злоякісний процес. Зародження захворювання відбувається в кістковому мозку і характеризується утворенням безлічі лейкоцитів.
Причиною розвитку захворювання вважаються хромосомні порушення спадкового або набутого характеру. Визначальними чинниками, що провокують таку патологію, є іонізуюча радіація і хімічні мутагени.
Гострий лімфобластний лейкоз характеризується поетапним перебігом:
- предлейкоз;
- гострий лейкоз;
- ремісія;
- рецидив;
- термінальна стадія.
Виражена симптоматика починає проявлятися в гострий період захворювання. Патологію можна запідозрити за збільшеним розміром печінки і селезінки, а також лімфовузлів. У дорослих пацієнтів спостерігаються інтоксикаційні симптоми, анорексія, збільшення шийних, пахвових і пахових лімфовузлів. Слизові оболонки і шкіра стають блідими.
Такому лейкозу властивий геморагічний синдром, що виявляється у виникненні підшкірних крововиливів різного розміру і форми. Крім того, з’являються носові та шлунково-кишкові кровотечі. У рідкісних випадках на шкірі і слизових утворюються осередки некротичних змін.
Лікування здійснюється переважно високодозовою хіміотерапією. Застосовувані препарати припиняють зростання ракових клітин. Після цього проводиться трансплантація стовбурових клітин.
Прогноз захворювання залежить від того, на якій стадії воно було діагностовано, загального стану організму та імунітету. Фахівці зазначають, що хвороба краще піддається лікуванню в дітей, ніж у дорослих.
Гострий мієлобластний лейкоз
Така форма гострого лейкозу характеризується хаотичним зростанням мієлобластів — незрілих клітин крові. Місцем їх скупчення стає кістковий мозок, внутрішні органи і периферична кров. Це призводить до тяжких порушень функціонування багатьох систем організму. Захворювання розвивається під впливом різних вірусів і хімічних речовин, які викликають мутацію материнської клітини крові. Провідну дію справляє іонізуюча радіація.
Ця онкологічна патологія супроводжується такими симптомами, як:
- фебрильна і піретична температура тіла (38–40 °C);
- м’язовий і головний біль;
- підвищена пітливість;
- дрібні крововиливи під шкірою;
- підвищена кровоточивість ясен;
- безпричинна поява синців;
- носові і маткові кровотечі;
- анемія;
- прискорене серцебиття і відчуття нестачі повітря після фізичного навантаження;
- загальна слабкість і запаморочення.
У міру збільшення кількості мієлобластних клітин набрякають лімфатичні вузли, збільшується розмір печінки і селезінки, з’являється біль у суглобах. Усе це призводить до прискореного виснаження таких життєво важливих органів, як легені, серце і нирки.
Лікування мієлобластного лейкозу проводиться за такими напрямами:
- переливання крові;
- антибактеріальна терапія;
- хіміотерапія;
- пересадка кісткового мозку.
Переливання проводиться з метою відновлення деяких елементів крові, тромбоцитів і еритроцитів. Гемотрансфузії підлягають: еритроцити, каріоплазма і тромбоцитарний концентрат.
Антибактеріальна терапія необхідна для запобігання інфекційним ускладненням, що виникають після хіміотерапії, оскільки вона провокує зниження імунітету.
Хронічний лімфобластний лейкоз
Хронічна форма лейкозу лімфобластного типу має відмінну картину від гострого перебігу. До неї схильні люди старше 50 років. Захворювання має тривалий перебіг. Як і при гострій формі лімфобластного лейкозу, розвиваються розлади кровотворення з тією лише різницею, що спостерігається повільне розростання пухлини і в крові присутні клони повноцінних клітин. Вони мають таку ж структуру, як і здорові, але своїх функцій не виконують.
Головною ознакою хронічного лімфобластного лейкозу є збільшення лімфатичних вузлів і селезінки. Відзначається біль у лівому підребер’ї. Приблизно 25% випадків захворювання виявляється випадково після здачі аналізу крові з іншого приводу. Лейкоз визначається за надмірно підвищеною кількістю лейкоцитів на тлі різкого зниження еритроцитів.
Хронічний мієлобластний лейкоз
Класифікація лейкозів в окрему форму виділяє хронічний мієлобластний тип захворювання. Він характеризується активним розмноженням і зростанням недозрілих клітин крові. Причиною розвитку стає хромосомна аномалія.
Хронічний мієлолейкоз відрізняється від інших видів недокрів’я підвищенням вмісту гранулоцитів у крові. Це особливий різновид лейкоцитів, що утворюються в червоній речовині кісткового мозку. Не дозріваючи до повноцінного стану, вони надходять у кров у великій кількості і тим самим витісняють інші види лейкоцитів. Мієлобластний хронічний лейкоз відрізняється такими симптомами, як:
- зниження пам’яті та уваги;
- задишка і запаморочення;
- головні болі;
- порушення зору.
Ювенільний мієломоноцитарний і волосатоклітинний лімфоцитарний лейкоз
Класифікація лейкозів передбачає поділ захворювання на ювенальний мієломоноцитарний і волосатоклітинний лімфоцитарний типи. Ці види лейкозів зустрічаються у представників різних вікових груп. Мієломоноцитарний у більшості випадків діагностується в дітей, які не досягли 3 років. Хворіють в основному хлопчики. У всіх пацієнтів виявляється виражене одночасне збільшення розміру печінки і селезінки. Симптоми патології неспецифічні і проявляються в наступному:
- підвищена стомлюваність;
- зниження рівня гемоглобіну;
- блідість;
- кровоточивість ясен;
- невідповідність ваги віковим нормам.
Захворювання діагностується за результатами аналізу крові. Про нього будуть свідчити моноцитоз і лейкоцитоз, наявність бластних клітин у кількості до 20%.
Ювенальний мієломоноцитарний лейкоз належить до числа тяжко виліковних онкологічних захворювань. До повної ремісії призводить тільки трансплантація кісткового мозку. Перед операцією проводиться хіміотерапія. Не рекомендується затягувати трансплантацію після постановки діагнозу.
Волосатоклітинний лейкоз зустрічається рідко і частіше діагностується у представників чоловічої статі старше 50 років. Хоча хвороба і відрізняється повільним перебігом, вікові зміни нерідко призводять до негативних наслідків.
Ця форма лейкозу характеризується порушенням системи кровотворення — в кістковому мозку формується надмірна кількість лімфоцитів. Тому всі прояви пов’язані з цим процесом. Поряд зі збільшенням розміру селезінки виділяють такі симптоми:
- схильність до кровоточивості;
- анемія, викликана зниженням еритроцитів;
- схильність до інфекційних захворювань.
Захворювання підтверджується аналізом крові. Лікування проводиться декількома способами і залежить від вираженості злоякісного процесу, стадії захворювання та показників щодо кількості лейкозних клітин у кістковому мозку. Кращими вважаються пересадка кісткового мозку і трансплантація стовбурових клітин.
