Оніміння пальців, слабкість у нозі, посмикування м’язів. З огляду не завжди ясно, де проблема: у нерві, у м’язі чи там, де нерв передає сигнал м’язу. Електроміографія (ЕМГ) допомагає це розрізнити. У каталозі https://finer.ua/catalog/elektromiografi компанія «Файнер Україна» зібрала електроміографи на 2, 4 і до 24 каналів.
Що таке електроміографія і що показує ЕМГ?
Електроміографія записує електричну активність м’язів. Нерви керують м’язами електричними сигналами, і м’яз, скорочуючись, теж дає активність, яку можна виміряти.
Здоровий м’яз у спокої електрично мовчить. Коли пацієнт злегка його напружує, на екрані з’являються потенціали окремих рухових одиниць, тобто груп волокон, якими керує одна нервова клітина. Що сильніше скорочення, то їх більше, і сплески зливаються в інтерференційну картину.
У направленнях часто пишуть «електронейроміографія», або ЕНМГ. Так називають комплекс із голкової, стимуляційної та поверхневої ЕМГ.
Коли призначають електроміографію?
Привід звичайний: слабкість м’язів, поколювання чи оніміння в руках, ногах або на обличчі, судоми, спазми, посмикування, параліч. Найбільше ЕМГ дає тоді, коли за оглядом важко сказати, винен нерв, м’яз чи нервово-м’язове з’єднання. Дослідження показує, які саме нерви й м’язи уражені.
Пошкоджений нерв проводить сигнал повільніше й слабше, і саме це шукають під час стимуляційної частини. Серед станів, які уточнюють цим методом, довідник Національної медичної бібліотеки США MedlinePlus називає синдром зап’ястного каналу, грижу диска, синдром Гієна-Барре, міастенію, м’язові дистрофії, хворобу Шарко-Марі-Тута та бічний аміотрофічний склероз.
Чим стимуляційна ЕМГ відрізняється від голкової?
Стимуляційна частина — це дослідження нервової провідності. На шкіру над нервом клеять стимулювальні електроди й подають слабкий імпульс, а записувальні електроди на м’язі ловлять відповідь. Пацієнт відчуває легке поколювання, схоже на статичну електрику.
Голкова ЕМГ оцінює сам м’яз. Тонкий електрод вводять у м’яз і записують активність спочатку в спокої, потім під час повільного напруження, за потреби переставляючи його в інші м’язи. Сигнал іде на екран хвилястими й гострими лініями і водночас у динамік, тож під час скорочення чути потріскування.
Якщо пацієнт проходить обидва дослідження, першою роблять стимуляційну частину. Поверхнева ЕМГ з плоскими електродами на шкірі безболісна, хоча дає загальнішу картину. Її, наприклад, застосовують у стоматології, щоб оцінити жувальні м’язи.
Які показники лікар бачить на електроміограмі?
Нерв стимулюють у кількох точках уздовж його ходу. З часу й виміряної відстані виходить швидкість проведення, а час на відрізку, найближчому до м’яза, називають дистальною латентністю. Чутливі нерви перевіряють так само.
Коли уражені великі мієлінізовані волокна, найбільше падає швидкість. Коли страждають тонкі волокна без мієліну, знижується амплітуда відповіді, а швидкість майже не змінюється. Повторна стимуляція перевіряє передачу з нерва на м’яз: при міастенії відповідь слабшає з кожним наступним імпульсом.
У голковій частині м’яз, що втратив зв’язок із нервом, дає посилену активність під час введення голки, фібриляції та фасцикуляції у спокої і менше рухових одиниць при скороченні. Уцілілі нервові волокна з часом розгалужуються, і з’являються гігантські потенціали. При хворобі самого м’яза амплітуда знижена, а інтерференційна картина лишається повною.
Яких помилок варто уникати під час ЕМГ?
Одна з технічних пасток — холодна кінцівка. Американська асоціація нейром’язової та електродіагностичної медицини (AANEM) попереджає, що охолодження подовжує латентності, сповільнює провідність і підвищує амплітуди. Так можна помилково побачити полінейропатію або тунельний синдром.
Температуру кінцівки міряють і контролюють протягом усього дослідження, для рук зазвичай вище 32 °C, для ніг вище 31 °C. Якщо шкіра охолола, кінцівку зігрівають, а не перераховують показники за формулою. Поправочні коефіцієнти виведено на здорових нервах, і при патології вони можуть не спрацювати.
Лосьйони, креми й парфуми, нанесені за день-два до візиту, теж змінюють результат. Якщо під час голкової частини стає дуже боляче, пацієнту варто сказати про це лікарю, бо сильний біль може вплинути на запис.
Як зібрати кабінет електроміографії?
Основа робочого місця — підсилювач із каналами запису, стимулятор, електроди для стимуляції та запису, голкові електроди, комп’ютер з програмою, монітор і динамік. Пацієнт сидить або лежить, тож потрібна кушетка, а для контролю температури знадобляться термометр і спосіб зігріти кінцівку.
Кількість каналів залежить від того, що робить кабінет. Двоканальний електроміограф Surpass розраховано на те, щоб міряти проведення імпульсу нервами й записувати роботу м’язів, стимулятори в ньому вбудовані в підсилювач. Чотириканальна Surpass LT є однією станцією для ЕМГ, ЕЕГ і викликаних потенціалів.
Surpass II працює до 24 каналів і дозволяє об’єднувати входи на спільний опорний сигнал, щоб змінювати схему відведень, не перепідключаючи електроди вручну. Дві менші системи модульні, тож конфігурацію можна розширити пізніше.
Що врахувати до обстеження і хто робить висновок?
Про кардіостимулятор чи імплантований дефібрилятор пацієнт має сказати заздалегідь, бо для таких випадків потрібні окремі заходи. Те саме з антикоагулянтами: після голки може бути більша кровотеча.
Графік сам діагнозу не ставить. Лікар зіставляє його зі скаргами, анамнезом і результатами інших обстежень.
Голкова частина триває від 30 до 60 хвилин, стимуляційна від 15 хвилин до понад години, залежно від того, скільки нервів і м’язів перевіряють. Кілька днів після обстеження м’язи можуть боліти, а на місцях уколів трапляються синці.
