Гематокрит (Ht) показує, яку частину загального обсягу крові займають формені елементи — насамперед еритроцити. Результат записують у відсотках, бо це найзручніша форма подання. Показник побічно відображає в’язкість крові та співвідношення її рідкої частини (плазми) і клітин, тому його враховують, коли оцінюють реологічні властивості крові.
Яким буває гематокрит у нормі
Для кожної людини величина гематокриту зазвичай досить стала, але вона відрізняється залежно від статі й віку. Орієнтовні значення для дорослих такі:
- жінки — близько 47 %;
- чоловіки — близько 54 %.
Різниця має фізіологічне пояснення: у чоловіків уміст еритроцитів зазвичай вищий, ніж у жінок.
У дітей норми інші, адже організм росте, і система крові теж змінюється. Співвідношення формених елементів і плазми не залишається постійним:
- при народженні — 44–62 %;
- перші три місяці життя — 30–40 %;
- до року — близько 36 %;
- від 1 до 10 років — близько 37 %.
Отже, високий гематокрит (понад 44 %) є нормальним лише для дитини віком до трьох місяців. Далі фізіологічний рівень стає навіть нижчим, ніж у дорослих. Це варто пам’ятати, оцінюючи дитячий аналіз: те, що для дорослого є пороговим значенням, для дитини не завжди норма. Перевищення зазначених величин означає підвищення в’язкості крові та зростання ризику тромбоутворення.
Коли підвищений гематокрит не свідчить про хворобу
У низці ситуацій високий гематокрит — не наслідок патологічного процесу, а нормальна реакція організму на певний чинник. Така зміна складу крові є фізіологічною, не потребує лікування, зазвичай короткочасна і згодом минає сама.
Підвищення гематокриту можливе в таких випадках:
- Сильне зневоднення. Плазма виходить із кров’яного русла, тому відсоткова частка формених елементів зростає. Так буває при сильному блюванні, діареї, перегріванні, підвищеному потовиділенні.
- Період новонародженості. Підвищений гематокрит зберігається протягом перших трьох місяців життя.
- Цукровий діабет. При тривалому перебігу захворювання розвивається хронічна гіпоксія — недостатнє постачання тканин киснем. У відповідь кістковий мозок активніше утворює еритроцити, щоб доставити тканинам додатковий кисень, і так компенсує кисневий дефіцит.
- Куріння. Механізм той самий, що й при діабеті: тканини отримують менше кисню, тому організм збільшує вміст еритроцитів у кровоносному руслі, а гематокрит зростає.
- Перебування в горах. На великій висоті повітря розріджене, і з кожним вдихом у легені надходить менше кисню, ніж зазвичай. Дефіцит компенсується так само — збільшенням кількості еритроцитів.
- Інтенсивні тренування. У спортсменів підвищення гематокриту іноді виникає через навантаження на дихальну систему — біг, лижі, велосипед. Організм відповідає компенсаторним зростанням кількості еритроцитів.
Патологічні причини підвищення гематокриту
За походженням усі патології, що спричиняють підвищення гематокриту, поділяють на три групи:
- захворювання, за яких зменшується обсяг плазми крові;
- хвороби, за яких вироблення еритроцитів стимулюється через виділення еритропоетину;
- злоякісні новоутворення крові, що супроводжуються посиленим утворенням клітин і виходом їх у кровоносне русло.
Зменшення обсягу плазми
До першої групи належать такі стани:
- перитоніт — запальне ураження очеревини, що покриває внутрішні органи живота;
- сильні опіки — від 10 % глибоких або від 15 % поверхневих;
- обструкція дихальних шляхів, пов’язана з емфіземою або хронічним бронхітом;
- наявність у пацієнта хронічної серцевої недостатності;
- асцит — скупчення рідини в черевній порожнині;
- пізній токсикоз при вагітності;
- інсулінозалежний цукровий діабет.
Стимуляція вироблення еритропоетину
Другу групу формують патології, за яких посилюється продукція еритропоетину:
- хронічна ішемія нирок, що виникає при гідронефрозі, полікістозі, різних типах пухлин, травматичному шоці органа;
- анемії, в тому числі залізо-, фолієво- і В12-дефіцитні;
- еритремія, що розвинулася внаслідок порушення роботи червоного кісткового мозку.
Підвищена продукція еритропоетину, а за нею й підвищення гематокриту, може бути спричинена тривалим прийманням деяких лікарських засобів. Найчастіше її провокують глюкокортикостероїди — гормональні препарати з широким спектром побічних ефектів, серед яких є і вплив на кровотворення.
Симптоми підвищеного гематокриту
Коли гематокрит підвищений, можуть з’явитися симптоми, що дозволяють запідозрити зростання в’язкості крові та пов’язані з ним ускладнення. Через те що велика кількість еритроцитів приносить у тканини занадто багато кисню, формується так званий синдром гіпероксії. Пацієнт скаржиться на:
- легку дезорієнтацію;
- оніміння, поколювання в кінцівках, особливо в пальцях;
- порушення дихання — відчуття нестачі повітря (задишка).
Найнебезпечніше такий стан переносять вагітні жінки. У цьому разі потрібно якнайшвидше нормалізувати вміст еритроцитів за допомогою відповідного лікування. Саме тому слід звернутися до лікаря: лише він встановить причину порушення й визначить ефективні методи терапії. Інформація в цій статті має загальноосвітній характер і не замінює консультації фахівця.
Чим небезпечне підвищення гематокриту
Найбільша загроза при високому гематокриті — підвищений ризик тромбоутворення в судинах. Через зростання в’язкості кров рухається повільніше, формені елементи злипаються між собою, і утворюються згустки — тромби. Вони можуть мігрувати судинами й закупорювати дрібні артерії та капіляри. У тканинах, які вони кровопостачають, починається гостра ішемія, здатна призвести до тяжких наслідків.
Як лікують підвищений гематокрит
Виявивши підвищений гематокрит, потрібно невідкладно розпочати його корекцію. Пацієнтові призначають інфузійну терапію — внутрішньовенне введення великих обсягів кровозамінних препаратів, наприклад реополіглюкіну в обсязі 500 мл. Ці засоби є аналогами природної плазми людини: вони розводять формені елементи, їхня концентрація знижується, гематокрит падає, а разом із ним зменшується і в’язкість крові.
Для профілактики тромбозу застосовують антиагреганти. Вони перешкоджають злипанню формених елементів і гальмують згортання крові. Найчастіше з цією метою використовують аспірин і курантил.
Після відновлення нормальних реологічних властивостей крові проводять етіологічну терапію — лікування, спрямоване на усунення причини підвищення гематокриту. Для кожного із захворювань, перелічених вище, існує своя специфічна терапія, яку призначають після встановлення діагнозу.
Коли звертатися до лікаря
Підвищений гематокрит — серйозне порушення в системі крові, яке загрожує ускладненнями, зокрема появою тромбів. Тому важливо не відкладати з’ясування причини. Привід для візиту до лікаря — не лише відхилення в аналізі, а й такі ознаки:
- оніміння чи поколювання в пальцях і кінцівках;
- відчуття нестачі повітря;
- легка дезорієнтація, незвична для вас;
- підвищений гематокрит під час вагітності.
До візиту варто підготувати результати попередніх аналізів, перелік ліків, які ви приймаєте, та відомості про хронічні захворювання. Це допоможе лікарю швидше окреслити коло ймовірних причин. Самолікування тут неприйнятне: і інфузійна терапія, і антиагреганти потребують призначення та контролю фахівця.
