Нежить, який не минає в дитини протягом тижня-двох, називають затяжним. Це не варіант норми, а стан, який потребує з’ясування причини й лікування. Якщо у дитини не проходить нежить, батьки зазвичай губляться: одні продовжують давати краплі, інші чекають, що «саме мине». Ні те, ні інше не допомагає, якщо причина риніту вже змінилася.
Що таке затяжний нежить
Звичайний нежить, або гострий риніт, розвивається, коли у верхні дихальні шляхи потрапляють вірусні збудники. Спровокувати його можуть також механічні травми та алергени. При адекватному лікуванні гострий риніт у дітей минає приблизно за тиждень. Якщо запальний процес затягується, говорять про затяжний нежить. Такий стан може свідчити про ускладнення, хронізацію риніту або бути симптомом іншого захворювання.
Види затяжного нежитю у дітей
Затяжний риніт не є однорідним — від його типу залежить і тактика лікування.
- Звичайний затяжний нежить — виникає у дітей з ослабленим імунітетом, при порушенні анатомічної будови носової перегородки, запаленні аденоїдів, а також при неадекватному застосуванні назальних судинозвужувальних препаратів.
- Бактеріальний затяжний нежить — ускладнення гострого риніту. Розвивається, коли до вірусної інфекції приєднуються бактеріальні збудники. Характеризується рясними слизисто-гнійними виділеннями з носових ходів жовто-зеленого кольору.
- Алергічний затяжний нежить — розвивається при тривалому контакті з алергеном і не супроводжується типовими симптомами застуди.
- Затяжний нежить при прорізуванні зубів — за уявленнями фахівців, не є наслідком ослаблення імунітету. При прорізуванні зубів у яснах активується кровообіг, а оскільки існує тісний зв’язок між кровопостачанням слизової оболонки ясен і носової порожнини, через активацію роботи миготливого епітелію збільшується продукція слизу. Помірний нежить у дітей при прорізуванні зубів є варіантом фізіологічної норми.
Причини затяжного нежитю у дітей
Найчастіші причини, які варто виключити, якщо нежить у дитини триває довго:
- неадекватне лікування гострого риніту або його повна відсутність;
- ослаблення імунітету;
- часті простудні захворювання верхніх дихальних шляхів;
- інфекції бактеріальної природи;
- викривлення носової перегородки, збільшення нижніх носових раковин, поліпи носа, пухлини та інші вроджені аномалії;
- аденоїди й синусит;
- постійне переохолодження організму;
- наявність прихованих інфекцій (хламідіоз, мікоплазмоз та ін.).
Іноді у дітей розвивається затяжний вазомоторний нежить, для якого характерні рясні прозорі виділення з носа й чхання. Спровокувати такий стан можуть сильні запахи, пил, сигаретний дим і хлор — наприклад, у дітей, які займаються плаванням.
У клінічній практиці розрізняють також густаторний нежить — виділення слизового секрету з носа при вживанні гострої їжі — і рефлекторний риніт, тобто фізіологічний стан із нападами чхання та ринореєю (закінченням слизу з носа) при яскравому світлі.
При неадекватному використанні судинозвужувальних препаратів місцевої дії та деяких інших лікарських засобів у дітей може розвинутися медикаментозний нежить.
Симптоми нежитю, що довго не проходить
Затяжним вважається нежить, який не проходить протягом 10 днів. У дитини спостерігається постійна закладеність носа й утруднене дихання, знижується або повністю зникає нюх. Найчастіше замість прозорих рідких слизових виділень з’являється густий в’язкий слизисто-гнійний секрет. Дитина скаржиться на головні болі, швидко втомлюється, стає млявою і сонливою. У деяких випадках виділення з носа стікають по носоглотці, подразнюють її задню стінку й викликають печіння та свербіж. Щоб уникнути негативних наслідків, такий стан потребує термінового лікарського втручання й обов’язкового лікування.
Діагностика затяжного нежитю
При затяжному нежиті в дитини діагноз ставлять на підставі даних епідеміологічного анамнезу, клінічної картини та риноскопії.
Лабораторні методи діагностики
При тяжкому перебігу риніту в дітей раннього віку, а також у разі госпіталізації дитини в стаціонар обов’язково проводять клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. Паралельно, за лікарськими показаннями, може бути призначена реакція імунофлуоресценції відбитків слизової оболонки носа для визначення вірусних антигенів або полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), яка дозволяє ідентифікувати широкий спектр збудників вірусної природи.
Методи етіологічної діагностики
Якщо повною мірою проведене рекомендоване лікування нежитю в дитини виявляється неефективним, може виникнути потреба ідентифікувати хламідійну або мікоплазменну інфекцію. Для цього призначають бактеріологічний посів виділень з порожнини носа або ПЛР мазків з носа й горла.
Інструментальні методи діагностики
Риноскопія — один із найінформативніших методів діагностики захворювань носової порожнини та приносових пазух. У клінічній практиці застосовують передню й задню риноскопію. У першому випадку для огляду носової перегородки, частини носоглотки, середньої та нижньої носових раковин використовують носове дзеркало й лобовий рефлектор. Задня риноскопія передбачає застосування шпателя й носоглоткового дзеркала: досліджують носоглотку, нижні носові раковини, задні краї носової перегородки та отвори євстахієвих труб. Іноді для огляду переднього відділу носової порожнини використовують вушну лійку — після попереднього закапування носа судинозвужувальним засобом, який знімає набряк слизової оболонки.
Ендоскопічна риноскопія — чутлива методика, яку призначають при підозрі на розвиток синуситу; вона передбачає використання жорсткого або гнучкого ендоскопа. Це досить дорогий метод діагностики, тому його проведення виправдане лише за крайньої необхідності.
Діафаноскопія (просвічування приносових пазух носа) — найпростіша діагностична методика, яку використовують при з’ясуванні причин затяжного нежитю. Під час процедури до верхньощелепної або лобової пазухи пацієнта в темній кімнаті прикладають потужне джерело світла. У нормі або при незначному потовщенні слизової оболонки повітроносна пазуха добре пропускає світло. Якщо ж розвивається запалення з сильним набряком і заповненням пазухи патологічною рідиною, відзначається затемнення. Нині це дослідження рекомендують проводити замість рентгенографії при підозрі на розвиток гострого синуситу.
Диференціальна діагностика
Потреба в диференціальній діагностиці виникає тоді, коли при нежиті, що триває довго, слід виключити неінфекційну природу захворювання: поліноз, вазомоторний або алергічний риніт, чужорідне тіло чи дифтерію носа.
Лікування затяжного нежитю у дитини
Тактику лікування визначають з урахуванням причини, що спровокувала розвиток цього стану.
Промивання порожнини носа
Обов’язковою методикою при лікуванні затяжного нежитю різної етіології є регулярне промивання порожнини носа дитини. Така гігієнічна процедура дозволяє вимити сторонні предмети, алергени, віруси й бактерії, а також позбутися від слизового патологічного секрету. Як засіб для промивання носа фахівці рекомендують використовувати розчини морської солі (Аква Маріс, Долфін, Салін та ін.) або трав’яні відвари календули, ромашки, шавлії чи звіробою.
Лікування вірусного й бактеріального нежитю
При лікуванні затяжного інфекційного нежитю в дітей використовують фітопрепарати комплексної дії, до складу яких входять цілющі ефірні олії (піносол, каметон та ін.). Такі засоби мають муколітичну, антисептичну й дезодорувальну дію та полегшують носове дихання.
Місцеві деконгестанти (судинозвужувальні препарати) слід застосовувати з великою обережністю, не довше ніж 5 днів: вони можуть викликати звикання й призвести до розвитку медикаментозного риніту. Для точнішого й правильного дозування фахівці радять використовувати ці назальні засоби у формі спреїв і аерозолів. Дітям молодше двох років судинозвужувальні препарати не призначають.
Рекомендуємо прочитати: Ефірні олії від нежиті
Обов’язковим складником лікування затяжного нежитю вірусного або бактеріального походження є трав’яні інгаляції, а також інгаляції холодного типу з використанням ефірних олій (ялиці, чайного дерева, мирта, ялівцю, анісу, чебрецю).
Лікування алергічного нежитю
Якщо затяжний нежить спричинений впливом алергену, для полегшення стану дитини необхідно насамперед усунути алерген. Це може бути шерсть тварин, пух і пір’я (у подушках і ковдрах), м’які іграшки та елементи декору з важких тканин. У кімнаті дитини потрібно щодня проводити вологе прибирання без застосування хімічних засобів, переглянути її раціон харчування, а за потреби — використовувати антигістамінні препарати після попередньої консультації з фахівцем.
Підтримка імунітету
Дітям з ослабленим імунітетом для підвищення опірності організму призначають полівітамінні комплекси та імуностимулятори, що мають антисептичні, антимікробні й протизапальні властивості. Також не слід забувати про загартовування дитини та щоденні прогулянки на свіжому повітрі.
Коли звертатися до лікаря
Якщо нежить у дитини триває понад 10 днів, супроводжується головним болем, втратою нюху, густими жовто-зеленими виділеннями або постійною закладеністю носа, самостійне лікування слід припинити й звернутися до лікаря. Тільки огляд і, за потреби, лабораторні чи інструментальні дослідження дозволяють встановити справжню причину затяжного риніту й підібрати відповідне лікування. Ця стаття має ознайомлювальний характер і не замінює консультацію педіатра чи отоларинголога.
