Біль у лівому боці на рівні талії

Біль з певною локалізацією може бути загальним критерієм для більшості різних патологій тієї чи іншої області тіла. Тому в діагностиці захворювань важливо враховувати не тільки скарги пацієнта, але й дані об’єктивного огляду, лабораторних та функціональних методів дослідження.

Розглянемо причини і клінічні прояви захворювань, які супроводжуються больовими відчуттями в лівому боці на рівні талії спереду у жінок і чоловіків:

1. Хронічний гастрит.
2. Виразкова хвороба.
3. Патологія селезінки.
4. Неспецифічний виразковий коліт.
5. Хронічний панкреатит.

Хронічний гастрит

Етіологічним фактором захворювання може виступати інфікованість епітеліальної оболонки шлунка спіралеподібною бактерією Helicobacter Pylori, незбалансоване харчування з переважанням у раціоні смажених, гострих або жирних страв, газованих напоїв і фаст-фуду. Хронічні стресові ситуації, куріння, зловживання алкоголем, прийом деяких лікарських препаратів (зокрема стероїдів або НПЗП) також можуть спровокувати виникнення хронічного запалення в стінці шлунка.

Ізольовано або в сукупності ці причини порушують баланс між факторами захисту та агресії (якими вони і виступають) у порожнині шлунка (ферменти, якісний і кількісний склад слизу тощо). Таким чином, тривале запалення внутрішньої оболонки шлунка називається хронічним гастритом.

Клінічні прояви

Захворювання характеризується появою таких типових симптомів, які дозволяють відразу запідозрити хронічний гастрит:

• Печія — поява дискомфорту і відчуття печіння в області за грудиною. Може посилюватися при нахилі вперед або в горизонтальному положенні, коли відбувається закид кислого шлункового соку в нижні відділи стравоходу.
• Больові відчуття в області шлунка, а саме в епігастральній ділянці і в верхніх відділах лівої половини живота. Найчастіше носять ниючий або спастичний характер і виникають через 20-40 хвилин після прийому їжі, що залежить від локалізації запального процесу.
• Відзначається неприємний запах з порожнини рота і часта виражена відрижка, що виникає після їжі.
• Нудота практично завжди супроводжує патологічні зміни в шлунку, в окремих випадках можливе приєднання блювоти.
• Живіт роздутий, болючий у верхніх відділах. Також змінюються властивості випорожнення, найчастіше в бік запорів.

Діагностика і підхід у терапії

Діагностика ґрунтується на зборі скарг, об’єктивному огляді хворого (хворобливість живота в проекції шлунка, густо обкладений язик, різкий запах з рота) і даних фіброезофагогастродуоденоскопії (ФЕГДС). Лікування передбачає дотримання дієти (стіл № 1), прийом антацидних препаратів і за необхідності — проведення ерадикаційної хелікобактерної терапії разом з антибіотиками.

Виразкова хвороба

Виразкова хвороба характеризується утворенням глибокого дефекту (виразки) в стінці шлунка або 12-палої кишки. Вона може протікати як ізольовано, так і на тлі хронічного запалення цих органів. Головний етіопатогенетичний фактор — це Helicobacter Pylori, яка олужнює середовище навколо себе, тим самим травмуючи слизову оболонку шлунка або дванадцятипалої кишки. Значно рідше причиною захворювання виступає прийом ульцерогенних медикаментів (аспірин, преднізолон, диклофенак тощо) і хронічний стрес.

Симптоми

Типовий перебіг виразкової хвороби має такі клінічні прояви:

• Часто виникає печія.
• Періодична нудота, яка може супроводжуватися блювотою вмістом шлунку.
• Швидке насичення їжею і пізні сильні болі у верхніх відділах живота ниючого або тупого характеру.
• Голодні нічні болі в області шлунка, які дещо зменшуються після вживання їжі.
• Поява діареї або навпаки — запорів з метеоризмом.

Обстеження і принципи лікування

Діагноз підтверджується за допомогою ФЕГДС (виявлення глибокого дефекту слизової — виразки і виділення культури H.Pylori) і уреазного дихального тесту, значно рідше допомогти в діагностиці може ультразвукове дослідження шлунка. Терапія спрямована на ерадикацію бактерій, тому призначається така комбінація препаратів (амоксицилін + кларитроміцин або метронідазол + інгібітор протонної помпи — омепразол). Додатково приймають препарати вісмуту і антацидні засоби, в обов’язковому порядку необхідно дотримуватися суворої дієти. Тривалість лікування становить не менше 30 днів.

Патологія селезінки

Селезінка, будучи паренхіматозним органом, виконує імунну функцію і депонує в собі старі клітини крові. Тому ряд аутоімунних, інфекційних і неспецифічних захворювань можуть викликати збільшення її розмірів.

Деякі хвороби, що протікають з лієнальним синдромом:

• Мікросфероцитарна гемолітична анемія Мінковського-Шоффара.
• Амілоїдоз.
• Інфекційний мононуклеоз, ієрсиніоз або псевдотуберкульоз, малярія.
• Хронічна печінкова недостатність.
• Лімфо- і мієлолейкози.

Клініка

Збільшена в розмірах селезінка розтягує власну капсулу, тим самим сприяючи появі больового синдрому. Найчастіше біль локалізується в середніх відділах лівої половини живота, носить тупий або тягнучий характер і може віддавати в руку або поперек. У деяких випадках селезінка здавлює навколишні її структури: частину ободової кишки або шлунок, що може проявлятися в порушенні пасажу харчової грудки.

Така селезінка має стоншену паренхіму, тому будь-яке травмування (стрибки на ноги з невеликої висоти, падіння на живіт тощо) може ускладнитися її розривом. Відразу ж після травми або через кілька годин з’являється гострий біль у бічному фланку живота зліва, в результаті чого хворий приймає вимушене положення (сидячи, з наведеними до ніг грудьми). Розрив капсули або тканини селезінки супроводжується симптомами внутрішньої кровотечі: слабкістю, миготінням мушок перед очима, блідістю шкірних покривів, падінням рівня кров’яного тиску і тахікардією.

Діагностика та способи лікування

Золотий стандарт діагностики патологій селезінки — ультразвукове дослідження або комп’ютерна томографія. Специфічного лікування збільшеної селезінки не існує, вся терапія спрямована на корекцію і компенсацію основного захворювання. У разі розвитку ускладнень тактика тільки хірургічна (повне видалення органу).

Неспецифічний виразковий коліт

В основі захворювання лежить імунна аутоагресія організму проти власної слизової оболонки товстої кишки. В результаті в ній формується хронічне запалення і з’являються виразкові дефекти. Виразковий коліт характеризується наявністю періодів загострення, ремісії і позакишкових проявів (реактивні артрити, ангулярний хейліт, шкірна еритема тощо).

На момент загострення характерні такі симптоми:

• Часті рідкі випорожнення (до 8-10 раз на добу, при важкому перебігу — значно більше).
• Поява домішків крові та слизу в калі.
• Зниження маси тіла.
• Виражені больові відчуття. При ураженні селезінкового кута ободової кишки біль більшою мірою буде локалізуватися у верхньому лівому квадранті живота.
• Загострюються артрити дрібних суглобів, шкірні висипання.

Методи обстеження і терапії

Діагностують хворобу за допомогою контрастної іригографії або колоноскопії, копроцитограми і тесту калу на приховану кров. Лікування передбачає використання сульфасалазину, препаратів лактулози і системних глюкокортикоїдів. Масивні виразкові ураження і перфорація стінки кишки вимагають оперативного втручання.

Хронічний панкреатит

Тривале запальне ураження залозистої тканини підшлункової залози називається хронічним панкреатитом. Хворобу провокують такі чинники: алкоголізм, нераціональне харчування, вірусні або бактеріальні інфекції, утворення аутоантитіл і травми органа.

Клініка панкреатиту:

• Інтенсивні болі в лівому боці на рівні талії або за типом оперізувальні, які з’являються безпосередньо після прийому їжі.
• Смердючий, рідкий і жирний кал з домішкою неперетравленої клітковини і харчових волокон.
• Схуднення.
• Нудота, яка періодично змінюється блювотою.
• Може спостерігатися здуття живота і печія.

Стандарти діагностики та лікування

Після підтвердження діагнозу за допомогою УЗД або КТ, біохімічного аналізу крові (високий рівень амілази) і копроцитограми (стеаторея, амілорея тощо) призначається сувора дієта з виключенням смажених, гострих і жирних страв, газованої води, алкоголю та хлібобулочних виробів. У медикаментозному лікуванні використовують замісну ферментну терапію (Креон, Панкреатин), гепатопротектори, протизапальні засоби і за необхідності — інфузійні методи з внутрішньовенним введенням інгібіторів протеолізу.