Біль з певною локалізацією може бути загальним критерієм для більшості різних патологій тій чи іншій області тіла. Тому в діагностиці захворювань важливо враховувати не тільки скарги пацієнта, але і дані об’єктивного огляду, лабораторних та функціональних методів дослідження.
Розглянемо причини і клінічні прояви захворювань, які супроводжуються больовими відчуттями в лівому боці на рівні талії спереду у жінок і чоловіків:
- Хронічний гастрит.
- Виразкова хвороба.
- Патологія селезінки.
- Неспецифічний виразковий коліт.
- Хронічний панкреатит.
Хронічний гастрит
Етіологічним фактором захворювання може виступати інфікованість епітеліальної оболонки шлунка спиралевидною бактерією Helicobacter Pylori, незбалансоване харчування з переважанням в раціоні смажених, гострих або жирних страв, газованих напоїв і фаст-фуду. Хронічні стресові ситуації, куріння, зловживання алкоголем, прийом деяких лікарських препаратів (зокрема, стероїдів або НПЗП) також можуть спровокувати виникнення хронічного запалення в стінці шлунка.
Ізольовано або в сукупності ці причини порушують баланс між факторами захисту та агресії (якими вони і виступають) в порожнині шлунка (ферменти, якісний і кількісний склад слизу і т.д.). Таким чином, тривале запалення внутрішньої оболонки шлунка називається хронічним гастритом.
Клінічні прояви
Захворювання характеризується появою таких типових симптомів, які дозволяють відразу запідозрити хронічний гастрит:
- Печія – поява дискомфорту і відчуття печіння в області за грудиною. Може посилюватися при нахилі вперед або в горизонтальному положенні, коли відбувається закид кислого шлункового соку в нижні відділи стравоходу.
- Больові відчуття в області шлунка, а саме в епігастральній ділянці і в верхніх відділах лівої половини живота. Найчастіше носять ниючий або спастичний характер і виникають через 20-40 хвилин після прийому їжі, що залежить від локалізації запального процесу.
- Відзначається неприємний запах з порожнини рота і часта виражена відрижка, що виникає після їжі.
- Нудота практично завжди супроводжує патологічні зміни в шлунку, в окремих випадках можливе приєднання блювоти.
- Живіт роздутий, болючий у верхніх відділах. Також змінюються властивості випорожнення, найчастіше в бік запорів.
Діагностика і підхід в терапії
Діагностика грунтується на зборі скарг, об’єктивному огляді хворого (хворобливість живота в проекції шлунка, густо обкладений язик, різкий запах з рота) і даних фіброезофагогастродуоденоскопії (ФЕГДС). Лікування передбачає дотримання дієти (стіл № 1), прийом антацидних препаратів і при необхідності – проведення ерадикаційної хелікобактерної терапії поряд антибіотиків.
Виразкова хвороба
Виразкова хвороба характеризується утворенням глибокого дефекту (виразки) в стінці шлунка або 12-палої кишки. Вона може протікати як ізольовано, так і на тлі хронічного запалення цих органів. Головний етіопатогенетичний фактор – це Helicobacter Pylori, яка олужує середу навколо себе, тим самим травмуючи слизову оболонку шлунка або дванадцятипалої кишки. Значно рідше причиною захворювання виступає прийом ульцерогенна медикаментів (аспірин, преднізолон, диклофенак і т.д.) і хронічний стрес.
Симптоми
Типовий перебіг виразкової хвороби має такі клінічні прояви:
- Часто виникає печія.
- Періодична нудота, яка може супроводжуватися блювотою вмістом шлунку.
- Швидке насичення їжею і пізні сильні болі у верхніх відділах живота ниючого або тупого характеру.
- Голодні нічні болі в області шлунка, які дещо зменшуються після вживання їжі.
- Поява діареї або навпаки – запорів з метеоризмом.
Обстеження і принципи лікування
Діагноз підтверджується за допомогою ФЕГДС (виявлення глибокого дефекту слизової – виразки і виділення культури H.Pylori) і уреазного дихального тесту, значно рідше допомогти в діагностиці може ультразвукове дослідження шлунка. Терапія направлена на ерадикацію бактерій, тому призначається така комбінація препаратів (амоксицилін + кларитроміцин або метронідазол + інгібітор протонної помпи – омепразол). Додатково приймають препарати вісмуту і антацидні засоби, в обов’язковому порядку необхідно дотримуватися суворої дієти. Тривалість лікування становить не менше 30 днів.
Патологія селезінки
Селезінка, будучи паренхіматозним органом, виконує імунну функцію і депонує в собі старі клітини крові. Тому ряд аутоімунних, інфекційних і неспецифічних захворювань можуть викликати збільшення її розмірів.
Деякі хвороби, що протікають з ліенальним синдромом:
- Мікросфероцитарна гемолітична анемія Мінковського-Шоффара.
- Амілоїдоз.
- Інфекційний мононуклеоз, ієрсиніоз або псевдотуберкульоз, малярія.
- Хронічна печінкова недостатність.
- Лімфо і мієлолейкози.
Клініка
Збільшена в розмірах селезінка розтягує власну капсулу, тим самим сприяючи появі больового синдрому. Найчастіше, біль локалізується в середніх відділах лівої половини живота, носить тупий або тягнучий характер і може віддавати в руку або поперек. У деяких випадках селезінка здавлює навколишні її структури: частина ободової кишки або шлунок, що може проявлятися в порушення пасажу харчової грудки.
Така селезінка має стоншену паренхиму, тому будь-яке травмування (стрибки на ноги з невеликої висоти, падіння на живіт і т.д.) може ускладнитися її розривом. Відразу ж після травми або через кілька годин з’являється гострий біль в бічному фланку живота зліва, в результаті чого хворий приймає вимушене положення (сидячи, з наведеної до ніг грудьми). Розрив капсули або тканини селезінки супроводжується симптомами внутрішньої кровотечі: слабкістю, миготінням мушок перед очима, блідістю шкірних покривів, падінням рівня кров’яного тиску і тахікардією.
Діагностика та способи лікування
Золотий стандарт діагностики патологій селезінки – ультразвукове дослідження або комп’ютерна томографія. Специфічного лікування збільшеної селезінки не існує, вся терапія спрямована на корекцію і компенсацію основного захворювання. У разі розвитку ускладнень – тактика тільки хірургічна (повне видалення органу).
Неспецифічний виразковий коліт
В основі захворювання лежить імунна аутоагресія організму проти власної слизової оболонки товстої кишки. В результаті чого в ній формується хронічне запалення і з’являються виразкові дефекти. Виразковий коліт характеризується наявністю періодів загострення, ремісії і позакишкових проявів (реактивні артрити, Ангулярний хейліт, шкірна еритема і т.д.).
На момент загострення характерні такі симптоми:
- Часті рідкі випорожнення (до 8-10 раз на добу, при важкому перебігу – значно більше).
- Поява домішків крові та слизу в калі.
- Зниження маси тіла.
- Виражені больові відчуття. При ураженні селезінкового кута ободової кишки, біль в більшій мірі буде локалізуватися в верхньому лівому квадранті живота.
- Загострюються артрити дрібних суглобів, шкірні висипання.
Методи обстеження і терапії
Діагностують хворобу за допомогою контрастної ірригографії або колоноскопії, копроцітограмми і тесту калу на приховану кров. Лікування передбачає використання сульфасалазину, препаратів лактулози і системних глюкокортикоїдів. Масивні виразкові ураження і перфорація стінки кишки вимагають оперативного втручання.
Хронічний панкреатит
Тривале запальне ураження залозистої тканини підшлункової залози називається хронічним панкреатитом. Хворобу провокують такі чинники: алкоголізм, нераціональне харчування, вірусні або бактеріальні інфекції, утворення аутоантитіл і травми органа.
Клініка панкреатиту:
- Інтенсивні болі в лівому боці на рівні талії або за типом оперізуючі, які з’являються безпосередньо після прийому їжі.
- Смердючий, рідкий і жирний кал з домішкою неперетравленої клітковини і харчових волокон.
- Схуднення.
- Нудота, яка періодично змінюється блювотою.
- Може спостерігатися здуття живота і печія.
Стандарти діагностики та лікування
Після підтвердження діагнозу за допомогою УЗД або КТ, біохімічного аналізу крові (високий рівень амілази) і копроцітограмми (стеаторея, амілорея і т.д.) призначається сувора дієта з виключенням смажених, гострих і жирних страв, газованої води, алкоголю та хлібобулочних виробів. У медикаментозному лікуванні використовують замісну ферментну терапію (Креон, Панкреатин), гепатопротектори, протизапальні засоби і при необхідності – інфузійні методи з внутрішньовенним введенням інгібіторів протеолізу.
