Грибкова пневмонія — це запальне захворювання легень, збудником якого є гриби різних штамів, що вражають паренхіму легеневої тканини. Сьогодні ця форма захворювання набула широкого поширення і зустрічається повсюдно. Поговоримо про лікування грибкової пневмонії, її симптоматику і способи діагностики.
Етіологія грибкових пневмоній
При грибковій пневмонії нижні дихальні шляхи уражаються різними штамами грибів, які мають властивість колонізуватися у відділах респіраторного тракту. Деякі з цих грибів належать до класу умовно-патогенних мікроорганізмів, які в нормі присутні у здорових людей у незначній кількості і хвороби не викликають. І лише в результаті зниження імунітету вони інтенсивно розмножуються і здатні викликати важкі захворювання.
До таких умовно-патогенних грибів належать кандиди. Пневмомікози здатні викликати цвілеві гриби роду Aspergillus, пневмоцисти, дріжджоподібні гриби роду Candida, а також гриби роду Blastomyces, Histoplasma, Coccidioides.
Ураження легень грибками може бути викликане декількома штамами збудника і мати симптоми мікст-інфекції. Можливе поєднання різних штамів грибів — це так звана мікс-інфекція. Лікування захворювання в цьому випадку ускладнене. Прикладом може слугувати одночасне ураження пліснявими і дріжджоподібними грибами. Клінічна картина в цьому випадку буде відрізнятися порівняно з ураженням одним видом грибка.
Виділяється також поєднана мікст-інфекція ураження легень при пневмомікозі. У цьому варіанті збудниками є гриби певного штаму та інші мікроорганізми, наприклад, аспергіли і грамнегативні або грампозитивні мікроорганізми. Клінічна картина захворювання в цьому випадку складніша.
Сюди можна віднести торакальний псевдомікоз, етіологічним фактором якого є анаеробні бактерії. При цьому захворюванні утворюються інфекційні гранульоми, які проростають у навколишні тканини і призводять до утворення гнійних свищів.
Епідеміологія
Залежно від шляхів передачі грибкова пневмонія класифікується на екзогенні та ендогенні захворювання. При екзогенних пневмоніях збудник потрапляє в дихальну систему людини з навколишнього середовища, в основному це відбувається при вдиханні повітря, забрудненого спорами гриба (повітряно-крапельний шлях зараження). Такий грибок може рости в ґрунті, бути присутнім у домашньому і виробничому пилу, у вологих приміщеннях, на гнилій деревині, на брудному медичному інструментарії, устаткуванні тощо.
При ендогенних грибкових пневмоніях збудники захворювання потрапляють у дихальну систему з вогнищ мікозу, наявних в організмі хворого: при поширеному ураженні — лімфогенно або гематогенно, а при обмеженому ураженні — аспіраційно, наприклад, при кандидозних ураженнях верхніх дихальних шляхів.
Патогенез
Грибкова пневмонія може виникати при первинному або самостійному ураженні легень. Наприклад, в умовах різко зниженого імунітету і наявності інших факторів ризику. А також як ускладнення наявного іншого захворювання, гострого респіраторного захворювання зокрема. Тільки в умовах зниження специфічної і неспецифічної резистентності організму і в результаті цього розвитку імунодефіцитного стану організму можлива реалізація патогенної дії грибів.
У цих умовах гриби заселяються на слизові верхніх і нижніх дихальних шляхів, активно розмножуються і викликають у відповідь запальну реакцію в слизових оболонках дихальних шляхів. У результаті цієї запальної реакції відбувається міграція великої кількості лейкоцитів в осередок ураження і посилене утворення серозного слизу. Лікування в цьому випадку має бути максимально швидким, що дозволить уникнути появи хронічної форми хвороби.
При загостренні в уражених легенях можуть з’являтися порожнини (зони розпаду), іноді з абсцедуванням. У цих порожнинах скупчуються колонії грибка. Проявляється це клінічною картиною захворювання. Легенева тканина в стадії одужання замінюється грануляційною тканиною. Хворі на злоякісні новоутворення тривалий час отримують хіміотерапію глюкокортикоїдами та імунодепресантами, а також променеву терапію. У результаті різко знижується імунний захист організму, і часто виникають грибкові захворювання, зокрема грибкова пневмонія.
До грибкового ураження легень як ускладнення схильні хворі з такими захворюваннями:
- ІСП,
- важкі анемії (апластична),
- цукровий діабет,
- туберкульоз,
- стан після штучної вентиляції легень (ШВЛ) і трансплантації органів,
- агранулоцитоз.
Дисбіоз респіраторного тракту в результаті тривалого лікування антибіотиками є фактором ризику для розвитку грибкових захворювань, зокрема грибкової пневмонії.
Клініка захворювання
Грибкова пневмонія належить до тяжких запалень легень через специфіку збудника і невиражений перебіг, у результаті чого лікування часом затягується, що позначається на термінах і результатах лікування. У початковій стадії захворювання клінічна картина характеризується незначними і часом нетиповими для пневмоній симптомами — з’являється слабкість, субфебрильна температура, ломота в усьому тілі, сухий дратівливий кашель.
При прогресуванні процесу в легенях з’являються зміни в легеневій тканині у вигляді порожнин і абсцесів, їх розривів, поширення грибка і виділення великої кількості мікотоксину. Клінічна картина значно важчає і стає більш характерною для пневмомікозів.
Основними симптомами грибкової пневмонії є:
- Важкий глибокий кашель з відходженням слизисто-гнійної мокроти.
- Можливе кровохаркання.
- Біль у грудній клітці, що підсилюється при глибокому вдиху і кашлі.
- З’являється задишка в спокої.
- Характерний біль у м’язах, підвищення температури тіла, інтенсивна слабкість, головний біль.
Якщо відбувається одноразове масивне ураження легеневої тканини екзогенними грибками, то процес набуває гострого перебігу. У ослаблених хворих і при неодноразовому інфікуванні невеликими дозами грибка захворювання набуває характеру хронічного перебігу. Змішані форми таких захворювань протікають важче за моноінфекцію.
Клінічна картина і перебіг хвороби при ураженні різними збудниками мають свої характерні відмінні риси. Пневмонія при ураженні аспергілами включає три форми перебігу: важку блискавичну, гостру і хронічну.
При цьому захворюванні в запальний процес втягується також плевра і регіональні лімфатичні вузли, характерні специфічні гранульоми з нагноєнням і абсцесом. Кашель болісний з виділенням рясної гнійної мокроти, а також з домішкою крові, задишка, напади задухи, озноб, нічне потовиділення. Загальний стан хворого важкий. З ускладнень можемо відзначити ексудативний плеврит з проростанням грибка в плевральну порожнину, що призводить до появи легеневої недостатності.
Хронічного перебігу пневмонія набуває при нашаруванні грибкового ураження на наявне інше захворювання легень, при якому на перший план виходить клініка основного захворювання. Локальна форма має менш важкий перебіг і може протікати навіть безсимптомно. Для неї характерна колонізація аспергілами вже наявних порожнин у легенях, і абсцес набуває хронічного характеру.
Для кандидозної пневмонії характерне двостороннє ураження, нормальна температура, убога мокрота, пітливість, біль у грудях.
При пневмоцистній пневмонії відзначається стерта клінічна картина, поступове наростання симптомів, тривалий сухий кашель. Рентгенологічна картина і об’єктивні дані вкрай мізерні. Перебіг захворювання тривалий, можливі ускладнення — суперінфекція і спонтанний пневмоторакс.
Діагностика пневмомікозів
Для точного встановлення діагнозу проводять мікробіологічне дослідження мокротиння на вид збудника і одночасно на чутливість збудника до антибіотиків або інших лікарських засобів. При діагностиці аналізуються дані анамнезу захворювання, скарги хворого, клінічна картина з аускультацією і перкусією легень, результати лабораторних аналізів (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі), інструментальних (спірографія) і рентгенологічних (рентгенографія грудної клітини) досліджень. Можливі також серологічні дослідження.
Лікування та прогноз
Лікування грибкової пневмонії проводиться виключно в стаціонарних умовах. Призначається терапія:
- етіологічна (протигрибкові препарати — Флуконазол, Амфотеріцин В, Інтраконазол та інші),
- симптоматична (знеболювальні, жарознижувальні, відхаркувальні, десенсибілізуючі лікарські препарати, гормони),
- імуностимулювальна (імуностимулятори, препарати кальцію, полівітаміни).
Якщо є поєднана грибково-бактеріальна інфекція, призначають лікування антибіотиками коротким курсом. При нагноєнні і абсцесі виконують оперативне втручання.
При своєчасній діагностиці, адекватному і повному лікуванні, своєчасному оперативному втручанні за показаннями прогноз сприятливий. При наявності запущених ускладнень можливий летальний результат і отримання інвалідності.
