Холестаз – це стан, за якого порушується утворення або виведення жовчі з печінки в кишечник. Жовч необхідна для перетравлення жирів і виведення непотрібних речовин, зокрема білірубіну – пігменту, що утворюється під час розпаду гемоглобіну. Якщо жовч не виводиться, білірубін накопичується в крові та викликає жовтяницю.
Як нагадує видання Дніпро вечірній, важливо розуміти, що холестаз – це не самостійне захворювання, а синдром, який супроводжує різні патології печінки та жовчних шляхів. Найчастіше він зустрічається у чоловіків віком понад 40 років, у жінок може виникати під час вагітності, у дітей – рідко.
Види холестазу
За перебігом холестаз буває гострим (з яскравою клінічною картиною) та хронічним (з менш вираженими симптомами).
За локалізацією виділяють такі форми:
- внутрішньопечінковий – пошкоджені клітини печінки або дрібні протоки;
- позапечінковий – закупорка великих проток каменем, пухлиною або рубцями.
За обсягом порушення розрізняють парціальний, дисоційований або тотальний холестаз.
Основні причини
До холестазу можуть призводити:
- спадкова схильність;
- різні інфекції печінки;
- зловживання алкоголем, прийом токсичних ліків;
- вплив отруйних речовин;
- цироз, склерозуючий холангіт, метастази пухлин;
- жовчнокам’яна хвороба, поліпи, панкреатит, пухлини підшлункової залози.
У жінок також зустрічається внутрішньопечінковий холестаз вагітних, пов’язаний зі зміною обміну речовин.
Симптоми холестазу
Клінічні прояви пов’язані із застоєм жовчі та нестачею її надходження в кишечник і найчастіше бувають такими:
- дискомфорт чи біль у правому підребер’ї;
- свербіж шкіри (підсилюється ввечері, а також після гарячого душу);
- темна сеча і світлий, знебарвлений кал;
- втома, дратівливість, безсоння.
Важливо! Тривалий холестаз порушує всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K). Це додатково призводить до кровоточивості, болю в кістках, проблем із зором у сутінках.
Діагностика
Для постановки діагнозу лікар оцінює скарги та призначає наступні дослідження:
- біохімія крові, яка зазвичай показує зростання рівня білірубіну (загального, прямого, непрямого), а також підвищення ферментів печінки (АлАТ, АсАТ), ліпідів;
- загальний аналіз крові та сечі (виявляються лейкоцитоз, жовчні пігменти);
- УЗД печінки та жовчного міхура для виявлення каменів і структурних змін;
- холангіографія, МРТ або ПЕТ-сканування – для уточнення обструкції;
- у складних випадках – біопсія печінки.
Важливо! Так чи інакше, головним лабораторним маркером холестазу завжди є підвищення рівня білірубіну.
Лікування
Тактика терапії залежить від причини холестазу.
Консервативне лікування включає:
- дієту з обмеженням тваринних жирів;
- препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК), гепатопротектори, противірусні чи антибактеріальні засоби;
- антигістамінні препарати при свербінні шкіри;
- вітаміни (насамперед жиророзчинні – для компенсації їх дефіциту, який виникає при холестазі).
Хірургічне лікування застосовують переважно при позапечінкових формах холестазу та вираженій обструкції. Це:
- дренування проток, холецистектомія (видалення жовчного міхура);
- реконструктивні операції на жовчних шляхах.
Важливо пам’ятати!
Холестаз не зникає самостійно. Але своєчасна діагностика та лікування допомагають уникнути серйозних ускладнень – цирозу, печінкової недостатності, тяжких обмінних порушень. Тому за появи перших симптомів варто звернутися до гастроентеролога або гепатолога та пройти обстеження.
