Лімфогранулематоз у дітей — онкологічне захворювання, що вражає лімфатичну систему. Характеризується прогресуючим збільшенням лімфовузлів, не супроводжується больовими відчуттями. Захворювання може локалізуватися як в одному, так і в декількох відділах лімфатичної системи. Діагностується в дітей усіх вікових груп, часто виникає в підлітковому періоді. До факторів ризику відносять чоловічу стать.
Зміст
Причини
Точні причини виникнення лімфоми Ходжкіна в дітей не виявлено. Лікарі виділяють провокуючі фактори, що підвищують ризик розвитку злоякісної пухлини:
- тривала присутність в організмі туберкульозної палички (теорія не отримала офіційного підтвердження);
- вірусні інфекції (деякі фахівці вважають, що виникненню захворювання сприяє герпетична інфекція, викликана вірусами 7 і 8 типів);
- бактеріальні інфекції, що призводять до появи симптомів лімфогранулематозу в пацієнтів з підвищеною чутливістю імунної системи;
- тривалий вплив іонізуючого випромінювання як у період внутрішньоутробного розвитку, так і після народження;
- генетичні порушення, що сприяють появі патологічних змін у клітинах лімфоїдних тканин (призводять до прискорення поділу і продовження життєвого циклу клітин, через що вони перетворюються на ракові).
Симптоми та діагностика
Лімфогранулематоз у дітей має такі симптоми:
- Ураження лімфатичних вузлів. Вони збільшуються в розмірах і набувають щільно-еластичної консистенції. Зрощення вузлів з оточуючими тканинами не спостерігається. Розростання лімфоїдних тканин протікає безболісно. У міру розвитку захворювання рухливість лімфовузлів знижується, консистенція стає більш твердою.
- Ураження селезінки. Виявляється збільшення органу, підвищення температури, поява нападів лихоманки. Озноб і жар неможливо усунути стандартними лікарськими засобами. Лихоманка поєднується з посиленим потовиділенням, яке найбільш яскраво проявляється під час нічного сну.
- Шкірний свербіж. Інтенсивність цього прояву підвищується в міру розвитку лімфогранулематозу.
- Головний біль, набряклість і зниження рухливості суглобів. Ці ознаки характерні для початкових стадій хвороби.
- Метаболічні та травні розлади. Вага пацієнта знижується, з’являються скарги на загальну слабкість і відсутність апетиту.
- Часте виникнення інфекційних захворювань. Робота імунної системи порушується, що робить організм уразливим перед вірусами і бактеріями.
- Ознаки інтоксикації організму. На пізніх стадіях захворювання порушується робота всіх органів і систем.
- Виснаження організму. У термінальній стадії лімфогранулематоз перероджується в саркому, через що розвиваються кровотечі, які провокують тяжку анемію.
Для виявлення захворювання використовують:
- Клінічний аналіз крові. Відзначається виражена лімфоцитопенія, аж до повної відсутності лімфоцитів, нейтрофілія і еозинофілія. ШОЕ підвищується, рівень тромбоцитів на ранніх стадіях не відхиляється від норми.
- Рентгенологічне дослідження. Допомагає виявити збільшення лімфатичних вузлів грудної клітки.
- УЗД черевної порожнини. Використовується для виявлення абдомінальної форми захворювання, що вражає черевний відділ лімфатичної системи.
- Гістологічне дослідження. При лімфомі здорові лімфоїдні тканини заміщуються атиповими лейкоцитами і фібробластами. Ракові клітини відрізняються великими ядрами і збільшеним обсягом протоплазми. В уражених лімфовузлах виявляються вогнища некрозу.
Лікування
Для лікування дитячого лімфогранулематозу використовують:
- Хірургічні втручання. Операції ефективні лише на ранніх стадіях захворювання, коли в патологічний процес втягується тільки 1 лімфовузол.
- Променеву терапію. Опромінення може проводитися на будь-яких стадіях патологічного процесу. Метод ефективний при ураженні декількох відділів лімфатичної системи. Лікування справляє негативний вплив на організм дитини, викликаючи зміни в складі крові.
- Хіміотерапію. Для лікування лімфоми може використовуватися Новембіхін або Вінкристин. Препарати відрізняються більш низькою, порівняно з хіміотерапевтичними засобами попередніх поколінь, токсичністю.
- Лікування радіоактивним фосфором. Має велику кількість побічних ефектів, тому призначається лише на пізніх стадіях лімфогранулематозу.
- Гормональні препарати (Преднізолон). Підвищують ефективність хіміотерапії, відносяться до допоміжних методик.
- Переливання крові. Застосовується при вираженому зниженні рівня гемоглобіну. Не впливає на перебіг основного захворювання.
Вилікувати лімфому Ходжкіна повністю практично неможливо, терапія допомагає увійти в тривалий період ремісії.
