Чи не забагато знайдеться інших рослин, яким було б присвячено стільки пісень, віршів і легенд, як березі. Знайома вона всім з дитинства. Росте разом із сосною, ялиною, осикою, дубом у змішаних лісах. Зустрічаються і чисті березняки. У них завжди світло і красиво. Цінною лікарською сировиною є березові бруньки, які заготовляють тільки у двох видів берези – бородавчастої і пухнастої. У першого виду гілки зазвичай обвислі, тому її називають ще плакучою березою, а молоді пагони покриті смолистими залозками – бородавочками.
Пухнаста береза відрізняється від плакучої коротшими, не обвислими гілками, а її пагони без бородавочок і покриті м’якими волосками. Бруньки збирають із січня по березень, до моменту їх розпускання. Гілки з молодими пагонами бруньок зрізаються і сушаться протягом 3-4 тижнів. Бажано, щоб процес сушіння проходив на відкритому повітрі, але не виключається і варіант сушіння в закритому – але обов’язково прохолодному і досить провітрюваному приміщенні. Після таких повітряних процедур бруньки вимолочують і очищають від непотрібних домішок. Така сировина придатна до використання протягом двох років.
Іноді на стовбурах деяких беріз з’являються тверді чорні нарости з численними неглибокими тріщинами, які поступово збільшуються в розмірах. Це цілющий березовий гриб – чага (інша назва – губка). Заготовляють його протягом усього року, але дуже вдалий час – це пізня осінь або зима, коли листя не заважає знаходити гриб на дереві. При зборі залишають лише корисну зовнішню і тверду середню частини наросту. Сушать чагу в сушарках з температурою до 60 °С. Терміни зберігання цієї сировини – два роки.
Додаткову інформацію про корисні властивості березового листя Ви зможете дізнатися з невеликого відео:
Лікувальні властивості берези. Приготування ліків
У бруньках і листі берези містяться флавоноїди, дубильні речовини, ефірні масла, каротин, вітамін С, нікотинова кислота, мікроелементи.
Березові бруньки застосовують як сечогінний і дезінфікуючий засіб, а також як допоміжний засіб при лікуванні недуг верхніх дихальних шляхів (всередину і для полоскання горла). Надалі сировину, заготовлену з бруньок берези, використовують, як правило, у вигляді настою. При виготовленні настою дотримуються пропорції – неповна столова ложка на повну склянку води. Спершу бруньки трохи подрібнюють, подрібнивши, висипають в емальовану ємність, заливають окропом, закривають кришкою і гріють на паровій бані протягом 15 хвилин. Залишається лише охолодити лікувальну настоянку при кімнатній температурі. Охолодивши, пропустити крізь кілька шарів марлі в посудину для зберігання. Для підвищення сечогінного ефекту в готовий настій додають на кінчику ножа соду.
При гострому запаленні нирок (нефриті і пієлонефритах) березові бруньки вживати не варто, у зв’язку з можливим подразненням ниркової тканини ефірними маслами і смолистими речовинами.
Чагу застосовують при деяких шлунково-кишкових хворобах, зокрема при виразці шлунка, анацидних гастритах, а також у терапії новоутворень. Зовсім вилікувати рак чагою не можна, але вона зменшує біль і покращує самопочуття хворого.
В аптеках можна придбати готовий густий екстракт чаги «Бефунгін» або приготувати настій самому.
Промиті під проточною водою шматочки диво-гриба замочують у холодній, попередньо прокип’яченій воді протягом 4-5 годин. При замочуванні води не повинно бути занадто багато, так як в подальшому вона теж буде задіяна в самому рецепті. Наступний крок – подрібнення. Можна скористатися теркою або м’ясорубкою. Після подрібнення масу заливаємо кип’яченою водою, дотримуючись пропорції: одна порція подрібненої маси на п’ять порцій води, температура якої не повинна перевищувати 50 °С, інакше корисні речовини втрачають активність.
Настоювати потрібно протягом двох діб, після чого процідити, залишки віджати, настій змішати з рідиною, в якій спочатку замочували промиті шматочки гриба. Зберігання готового продукту обмежується кількома днями. Три-чотири дні – термін, відведений для вживання цілющого настою. Протягом дня пити тричі по цілій склянці, за півгодини до трапези.
У разі, коли велика кількість рідини протипоказана, концентрацію настою можна підвищити в два рази, використовуючи пропорцію п’ять до двох. Дозу на один прийом слід зменшити вдвічі – до половини склянки.
Під час прийому чаги корисна молочно-рослинна дієта. М’ясні продукти та жири в раціоні обмежують, а копченості, ковбаси, гострі приправи виключають зовсім. Курс лікування від трьох до п’яти місяців з перервами на тиждень.
Гриб, що росте на березі, не єдиний у своєму роді мешканець. З лікувальною чагою сусідить даремний для людини, але необхідний для самого дерева гриб – березова губка. Відрізнити їх можна за формою, так правильний гриб має симетричну, круглясту форму, а помилковий – копитоподібну, ближче до овалу, звернену площиною вниз і має бархатисту поверхню. Він непридатний для заготівлі.
Рецептура народної медицини активно використовує і молоде листя берези. З нього готується настій, який застосовують як сечо-, жовчо- і потогінний засіб. Дуже ефективний при лікуванні ревматизму, сечокислого діатезу, серцевих набряків, захворювань печінки і жовчного міхура, при виділенні білка з сечею. Настій можна готувати не тільки зі свіжого, живого листя берізки, лікувальні властивості зберігаються і у висушеному листі.
Коліти, здуття кишечника, отруєння токсичними речовинами, надлишкова кислотність шлункового соку – від цих недуг прекрасно виручає приготований порошок з дрібно перетертого березового вугілля. У разі необхідності використання цього лікарського порошку рекомендації такі: одна чайна ложечка, три рази протягом дня, просто запиваючи водою.
