Вроджена пневмонія у новонароджених

Гостра інфекційно-запальна патологія легеневих структур, виявлена в перші 72 години життя дитини, — це вроджена пневмонія у новонароджених. Зараження хвороботворними мікроорганізмами відбувається, як правило, ще при внутрішньоутробному розвитку. І нині патологія має високий відсоток летальності, а тому необхідне своєчасне виявлення і відповідне лікування.

Етіологія і патогенез

Етіологічно фахівці виділяють такі форми ураження легеневої тканини:

• проникнення збудника від матері до малюка через плацентарний бар’єр — трансплацентарна пневмонія;
• проникнення хвороботворних мікроорганізмів з навколоплідних вод — антенатальні пневмонії;
• переміщення збудника з родових шляхів матері в легеневі структури плода — інтранатальний варіант патології;
• якщо інфікування дитини сталося після її появи на світ, але в момент перебування в стаціонарі пологового відділення або в палаті неонатальних патологій, то це постнатальна пневмонія.

До часто виявлених збудників пневмонії у немовлят фахівці відносять інфекційні агенти краснухи, герпесу, цитомегаловірусу, токсоплазмозу, стрептокока, гемофільної або туберкульозної палички, хламідії, гриби, клебсієли, стафілококи, протеї. Придбані поза лікарнею пневмонії формуються на тлі перенесеного ГРВІ.

Інфекційні агенти проникають у легеневі структури малюка гематогенним, крапельно-повітряним або бронхогенним шляхом. Провідним проявом у патогенезі патології, безумовно, є розлад дихальної діяльності. Виникають досить негативні стани — гіпоксемія, гіперкапнія, а також змішаний ацидоз.

Саме на цьому тлі найбільше страждають нервові структури новонародженого малюка — виражене гальмування, що виявляється в адинамії, вираженій апатії, м’язовій гіпорефлексії та гіпотонії. Через це дихальна діяльність малюка страждає ще більше, у важких випадках спостерігається токсичний шок з проявами дихальної недостатності.

Причини і фактори, що впливають

Запалення в тканинах легенів у новонароджених може сформуватися в силу найрізноманітніших причин — від проникнення інфекційних агентів з інфікованих шляхів матері до занесення хвороботворних мікроорганізмів у момент перебування малюка в стаціонарі пологового будинку.

Основні причини внутрішньоутробного ураження слід шукати в стані здоров’я майбутньої матері. Як правило, негативному стану сприяють:

• наявність хронічних вогнищ запалення — загострення пієлонефритів, тонзилітів, оофоритів, циститів;
• перенесені гострі патології — вірусні та бактеріальні; особливу небезпеку становить грип, важка пневмонія в останні місяці виношування плоду;
• значне пригнічення імунних бар’єрів вагітної жінки — на тлі прийому цитостатиків або медикаментів з підгрупи кортикостероїдів, хронічне отруєння токсичними речовинами на виробництві.

В особливу групу ризику щодо вродженої пневмонії віднесені малюки, що з’явилися на світ від матерів з ВІЛ-статусом, з важким алкогольним анамнезом.

Якщо збудник зміг проникнути через плаценту і викликати запальний осередок у легенях малюка — пневмонія реєструється в перші 72 години від його народження. Зараження може відбутися і в момент проходження плоду через родові шляхи жінки, якщо в них присутні у великій кількості хвороботворні мікроорганізми. У цьому випадку небезпеку становить вагініт, цервіцит, ендометрит, особливо в комбінації зі станом гарячки в момент родової діяльності.

Основні фактори, що привертають:

• виражена недоношеність малюка;
• наявність вроджених аномалій легеневих структур;
• виявлена в внутрішньоутробна важка гіпоксія;
• сформований аспіраційний синдром;
• пригнічення серцево-легеневої адаптації;
• важкі кровотечі в момент пологів у жінки;
• тривалий безводний період.

Профілактика та своєчасне усунення перерахованих вище негативних станів — основне завдання медичних працівників, які здійснюють нагляд за перебігом вагітності.

Симптоми вродженої пневмонії

Багато в чому залежить від того, коли і як відбулося зараження малюка. Однак фахівці виділяють низку загальних ознак, що вказують на вогнище запалення в легеневих структурах новонародженого:

• стан асфіксії, що вимагає втручання реаніматологів та неонатологів;
• істотно ослаблений крик малюка або його повна відсутність; виражений розлад дихальної діяльності — поверхневе, аритмічне, значно ослаблене, з боку нагадує пхикання;
• коливання параметрів температури — зі стрибками до 40 градусів і нижче 35 градусів, що становить безпосередню загрозу життю тільки-но народженого малюка;
• основні рефлекси або значно знижені, або й зовсім можуть бути відсутніми, наприклад смоктальний, дихальний рефлекс, аж до годування через зонд і перекладу на ШВЛ (штучну вентиляцію легень);
• виражений розлад процесів травлення — малюк часто відригує з’їденою їжею, що провокує неухильну втрату ваги, аж до кахексії;
• порушення діяльності легенів веде до розладу з боку серцево-судинної системи — це особливо помітно за станом шкіри і слизових: вони надто бліді, з синюшно-ціанотичним відтінком, можуть формуватися різні порушення серцевого ритму.

У разі якщо зараження відбулося в момент пологів або перебування малюка в пологовому будинку, симптоматика пневмонії буде дещо іншою:

1. зміна забарвлення шкіри — з рожевого в першу добу до землисто-сірого через 2-3 дні, і з синюшним відтінком у міру погіршення ситуації, наростає і ціаноз в області носогубного трикутника;
2. різні порушення з боку центральної нервової системи — малюк надмірно збуджений або занадто млявий, апатичний;
3. у дитини після активної смоктальної діяльності в першу добу раптом різко знижується апетит або його немає — це дуже насторожує молоду матір, а також фахівця, який спостерігає дитину в стаціонарі пологового будинку; при спробах нагодувати малюка він рясно відригує, може виникнути пронос;
4. зміна ритму дихальної діяльності, глибини — вона все більше поверхнева, нагадує стогони, в легенях вислуховуються різні хрипи, «булькання»;
5. підйом температури у доношеного новонародженого малюка спостерігається в останню чергу, часом до досить значних цифр.

Уважне ставлення до найменших змін у поведінці дитини, оцінка її рефлексів і темпів розвитку — основне завдання неонатологів. Їхня спільна діяльність з матір’ю малюка — умова своєчасного виявлення ознак пневмонії.

Діагностика

Основу адекватної диференціальної діагностики патології у новонароджених складають, крім уважного відстеження перебігу вагітності на всіх етапах внутрішньоутробного розвитку малюка, ретельний збір анамнезу та оцінка клінічних симптомів.

Підтвердженням можливого діагнозу служать проведення рентгенографії, дослідження мокротиння, різні аналізи крові. Диференціальна діагностика проводиться з такими патологіями, як пневмопатія, пороки і аномалії легеневих структур і серця, а також можлива аспірація.

При наявних сумнівах фахівець стаціонару пологового будинку порекомендує консультацію пульмонолога, алерголога. Вчасно виставлений адекватний діагноз — половина успіху на шляху до одужання малюка.

Лікування

При дотриманні низки умов: швидке виставлення правильного діагнозу, прийняття своєчасних лікувальних заходів, належний догляд за новонародженим, шанси на повне одужання високі.

Лікувальні заходи проводяться тільки в стаціонарних умовах, оскільки малюк потребує цілодобового лікарського контролю. Пневмонія у новонароджених — підступна патологія, зі швидким формуванням важких ускладнень, аж до повної зупинки дихання.

Принципи лікування:

• дотримання дієтотерапії — по можливості, грудне вигодовування, з частим прикладанням до грудей, відповідне догодовування;
• одяг не повинен обмежувати і здавлювати грудну клітку малюка, а тому туге сповивання під забороною, перевагу краще віддати кофточкам і повзункам;
• щоб попередити застій у легеневих структурах — необхідно часто міняти положення тіла малюка: матуся перевертає малюка з боку на бік, як мінімум раз на 45-60 хвилин;
• за потребою малюкові може бути призначена оксигенотерапія, аеротерапія;
• видалення застояного мокротиння проводиться за допомогою спеціальної апаратури;
• з медикаментів рекомендуються: протинабрякові засоби, антибіотикотерапія, як правило, препаратами з широким спектром впливу;
• вітамінотерапія;
• імуномодулюючі засоби сприяють підвищенню захисних сил дитячого організму;
• корекція рівноваги в кишечнику — ліки з великим об’ємом лакто- і біфідобактерій;
• відмінно зарекомендували себе масажі і гірчичники — при відсутності підвищеної температури;
• з фізіопроцедур допустимо УФО-випромінювання.

Всі перераховані вище заходи, початі в ранні терміни, дають швидкий результат — малюк справляється з хворобою в стислі терміни, без важких ускладнень.

Заходи профілактики

Широко відома істина — будь-яку хворобу легше попередити, ніж потім боротися з її проявами та ускладненнями. І навіть при внутрішньоутробному знаходженні дитини можна зробити низку заходів для попередження вродженої пневмонії.

Щоб не відбулося інфікування плода, жінці ще на етапі планування вагітності рекомендується пройти всебічне обстеження — виявити і усунути вогнища інфекції. До останніх можна віднести і банальний карієс, і молочницю, і вагініт.

Медичні ж співробітники, які здійснюють спостереження за перебігом вагітності, проводять відповідні процедури, спрямовані на профілактику внутрішньоутробної асфіксії плоду. А після появи малюка на світ — всіляко захищають його незміцнілий організм від агресивної атаки всіляких мікроорганізмів.

Особливо високий ризик формування пневмонії у недоношених малюків. До них проявляється особлива увага, пильне спостереження за всіма параметрами життєдіяльності.

Якщо ретельно дотримуватися всіх рекомендацій фахівця — пневмонія новонародженому малюкові не загрожуватиме.