Вроджена пневмонія у новонароджених

Гостра інфекційно-запальна патологія легеневих структур, виявлена ​​в перші 72 години життя дитини – це вроджена пневмонія у новонароджених. Зараження хвороботворними мікроорганізмами відбувається, як правило, ще при внутрішньоутробному розвитку. І в даний час патологія має високий відсоток летальності, а тому необхідно своєчасне виявлення і відповідне лікування.

Вроджена пневмонія у новонароджених

Етіологія і патогенез

Етіологічно фахівцями виділяються наступні форми ураження легеневої тканини:

  • проникнення збудника від матері до малюка через плацентарний бар’єр – транспланцентарная пневмонія;
  • проникнення хвороботворних мікроорганізмів з навколоплідних вод – антенатальні пневмонії;
  • переміщення збудника їз родових шляхів матері в легеневі структури плода – інтранатальний варіант патології;
  • якщо інфікування дитини сталося після його появи на світ, але в момент перебування в стаціонарі пологового відділення або в палаті неонатальних патологій, то це постнатальная пневмонія.

До часто виявлених збудників пневмонії у немовлят фахівці відносять – інфекційні агенти краснухи, герпесу, цитомегаловірусу, токсоплазмозу, стрептокока, гемофільної або туберкульозної палички, хламідії, гриби, клебсіели, стафілококи, протеї. Придбані поза лікарнею пневмонії формуються на тлі перенесеного ГРВІ.

Інфекційні агенти проникають в легеневі структури малюка гематогенним, крапельно-повітряним або бронхогенним шляхом. Провідним проявом в патогенезі патології, безумовно, є розлад дихальної діяльності. Виникають досить негативні стани – гіпоксемія, гіперкапнія, а також змішаний ацидоз.

Саме на цьому тлі найбільше страждають нервові структури новонародженого малюка – виражене гальмування, що виявляється в адинамії, вираженої апатії, м’язової гіпорефлексія і гіпотонії. Через це дихальна діяльність малюка страждає ще більше, в важких випадках спостерігається токсичний шок з проявами дихальної недостатності.

Причини і фактори, що впливають

Запалення в тканинах легенів у новонароджених може сформуватися в силу самих різних причин – від проникнення інфекційних агентів з інфікованих шляхів матері до занесення хвороботворних мікроорганізмів в момент перебування малюка в стаціонарі пологового будинку.

Основні причини внутрішньоутробного ураження слід шукати в стані здоров’я майбутньої матері. Як правило, негативному стану сприяють:

  • наявність хронічних вогнищ запалення – загострення пієлонефритів, тонзилітів, оофоріти, циститів;
  • перенесені гострі патології – вірусні та бактеріальні, особливу небезпеку становить грип, важка пневмонія в останні місяці виношування плоду;
  • значне пригнічення імунних бар’єрів вагітної жінки – на тлі прийому цитостатиків або медикаментів з підгрупи кортикостероїдів, хронічне отруєння токсичними речовинами на виробництві.

В особливу групу ризику по вродженій пневмонії віднесені малюки, що з’явилися на світ від матерів з ВІЛ-статусом, з важким алкогольним анамнезом.

Якщо збудник зміг проникнути через плаценту і викликати запальний осередок в легенях малюка – пневмонія реєструється в перші 72 години від його народження. Зараження може відбутися і в момент проходження плоду через родові шляхи жінки, якщо в них присутні у великій кількості хвороботворні мікроорганізми. В цьому випадку небезпеку становить вагініт, цервіцит, ендометрит, особливо в комбінації зі станом гарячки в момент родової діяльності.

Основні фактори, що привертають:

  • виражена недоношеність малюка;
  • наявність вроджених аномалій легеневих структур;
  • виявлена ​​внутрішньоутробна важка гіпоксія;
  • сформувався аспіраційний синдром;
  • пригнічення серцево-легеневої адаптації;
  • важкі кровотечі в момент пологів у жінки;
  • тривалий безводний період.

Профілактика та своєчасне усунення перерахованих вище негативних станів – основне завдання медичних працівників, які здійснюють нагляд за перебігом вагітності.

Симптоми вродженої пневмонії

Багато в чому залежить від того, коли і як відбулося зараження малюка. Однак, фахівці виділяють ряд загальних ознак, що вказують на вогнище запалення в легеневих структурах новонародженого:

  • стан асфіксії, що вимагає втручання реаніматологів та неонатологів;
  • істотно ослаблений крик малюка або його повна відсутність; виражений розлад дихальної діяльності – поверхневе, аритмічний, значно ослаблене, з боку нагадує пхикання;
  • коливання параметрів температури – зі стрибками до 40 градусів і нижче 35 градусів, що становить безпосередню загрозу життю тільки що народженого на світ малюка;
  • основні рефлекси або значно знижені, або і зовсім можуть бути відсутніми, наприклад, смоктальний, дихальний рефлекс, аж до годування через зонд і перекладу на ШВЛ (штучну вентиляцію легень);
  • виражений розлад процесів травлення – малюк часто відригує з’їденою їжею, що провокує неухильну втрату ваги, аж до кахексії;
  • порушення діяльності легенів веде до розладу з боку серцево-судинної системи – це особливо помітно за станом шкіри і слизових: вони надто бліді, з синюшно-ціанотичним відтінком, можуть формуватися різні порушення серцевого ритму.

У разі якщо зараження відбулося в момент пологів, або перебування малюка в пологовому будинку, симптоматика пневмонії буде дещо іншою:

  1. зміна забарвлення шкіри – з рожевого в першу добу до землисто-сірого через 2-3 дні, і з синюшним відтінком в міру погіршення ситуації, наростає і ціаноз в області носогубного трикутника;
  2. різні порушення з боку центральної нервової системи – малюк надмірно збуджений або занадто млявий, апатичний;
  3. у дитини після активної смоктальній діяльності в першу добу, раптом різко знижується апетит або його не має – це дуже насторожує молоду матір, а також фахівця, який спостерігає дитину в стаціонарі пологового будинку, при спробах нагодувати малюка, він рясно відригує, може виникнути пронос;
  4. зміна ритму дихальної діяльності, глибини – вона все більше поверхнева, нагадує стогони, в легенях вислуховуються різні хрипи, «булькання»;
  5. підйом температури у доношеного новонародженого малюка спостерігається в останню чергу, часом, до досить значних цифр.

Уважне ставлення до найменших змін в поведінці дитини, оцінка його рефлексів і темпів розвитку – основне завдання неонотологов. Їх спільна діяльність з матір’ю малюка – умова своєчасного виявлення ознак пневмонії.

Діагностика

Основу адекватної диференціальної діагностики патології у новонароджених складають крім уважного відстеження перебігу вагітності на всіх етапах внутрішньоутробного розвитку малюка – ретельний збір анамнезу та оцінка клінічних симптомів.

Підтвердженням можливого діагнозу служать – проведення рентгенографії, дослідження мокротиння, різні аналізи крові. Диференціальна діагностика проводиться з такими патологіями, як пневмопатія, пороки і аномалії легеневих структур і серця, а також можлива аспірація.

При наявних сумнівах, фахівець стаціонару пологового будинку порекомендує консультацію пульмонолога, алерголога. Вчасно виставлений адекватний діагноз – половина успіху на шляху до одужання малюка.

Лікування

При дотриманні ряду умов: швидке виставлення правильного діагнозу, прийняття своєчасних лікувальних заходів, належний догляд за новонародженим, шанси на повне одужання високі.

Лікувальні заходи проводяться тільки в стаціонарних умовах, оскільки малюк потребує цілодобового лікарського контролю. Пневмонія у новонароджених – підступна патологія, з швидким формуванням важких ускладнень, аж до повної зупинки дихання.

Принципи лікування:

  • дотримання дієтотерапії – по можливості, грудне вигодовування, з частим прикладанням до грудей, відповідне догодовування;
  • одяг не повинен обмежувати і здавлювати грудну клітку малюка, а тому, туге сповивання під забороною, перевагу краще віддати кофточкам і повзункам;
  • щоб попередити застій в легеневих структурах – необхідно часто міняти положення тіла малюка: матуся перевертає малюка з боку на бік, як мінімум раз в 45-60 хвилин;
  • за потребою малюкові може бути призначена оксигенотерапія, аеротерапія;
  • видалення застояного мокротиння проводиться за допомогою спеціальної апаратури;
  • з медикаментів рекомендуються: протинабрякові засоби, антибіотикотерапія, як правило, препаратами з широким спектром впливу;
  • вітамінотерапія;
  • імуномодулюючі засоби сприяють підвищенню захисних сил дитячого організму;
  • корекція рівноваги в кишечнику – ліки з великим об’ємом лакто-і біфідобактерій;
  • відмінно зарекомендували себе масажі і гірчичники – при відсутності підвищеної температури;
  • з фізіопроцедур допустимо УФО-випромінювання.

Всі перераховані вище заходи, початі в ранні терміни, дають швидкий результат – малюк справляється з хворобою в стислі терміни, без важких ускладнень.

Заходи профілактики

Широко відома істина – будь-яку хворобу легше попередити, ніж потім боротися з її проявами та ускладненнями. І навіть при внутрішньоутробному знаходженні дитини можна зробити ряд заходів для попередження вродженої пневмонії.

Щоб не відбулося інфікування плода, жінці ще на етапі планування вагітності рекомендується пройти всебічне обстеження – виявити і усунути вогнища інфекції. До останніх можна віднести і банальний карієс, і молочницю, і вагініт.

Медичні же співробітники, які здійснюють спостереження за перебігом вагітності, проводять відповідні процедури, спрямовані на профілактику внутрішньоутробної асфіксії плоду. А після появи малюка на світ – всіляко захищають його незміцнілий організм від агресивної атаки всіляких мікроорганізмів.

Особливо високий ризик формування пневмонії у недоношених малюків. До них проявляється особлива увага, пильне спостереження за всіма параметрами життєдіяльності.

Якщо ретельно дотримуватися всіх рекомендацій фахівця – пневмонія новонародженому малюкові не загрожуватиме.

Вікторія Стоянова

Лікар-лаборант, спеціалізація - клінічна лабораторна діагностика.

HealthDay.in.ua