Безпосередню загрозу здоров’ю і життю людей становлять хвороби дихальної системи мікробного походження, зокрема дисемінований туберкульоз легень.
Своєчасній профілактиці таких захворювань медичні працівники приділяють особливу увагу.
Характеристика хвороби
Формування в легеневих структурах численних вогнищ специфічного, спровокованого мікобактерією запалення через гематогенне або лімфогенне їх поширення — це туберкульозна інфекція. Саме така форма мається на увазі під дисемінованим туберкульозом легень.
Патологія, як правило, виникає гостро або ж переходить у хронічний варіант перебігу. Виражені прояви загальної інтоксикації — з епізодами гіпертермії, продуктивним кашлем, кровохарканням.
У фтизіатрії на частку захворювання припадає до 8–15% виявлених випадків. У педіатрії зустрічається рідко. Схильні частіше люди літньої вікової категорії, а також зі статусом імунодефіциту.
Класифікація
Фахівці дотримуються зручної для себе класифікації дисемінованого туберкульозу легень. Як правило, орієнтуючись на шлях поширення патології, а також її форму і перебіг:
За виявленим шляхом поширення:
- гематогенний;
- лімфогенний;
- лімфобронхогенний.
За характером перебігу:
- гострий;
- підгострий;
- хронічний варіант перебігу.
За поширеністю патологічного процесу:
- обмежений;
- поширений.
За кількістю виявлених вогнищ:
- одиничний;
- множинний.
За розміром патологічного вогнища:
- дрібновогнищевий;
- великовогнищевий.
За варіантом перебігу:
- Тифоїдна — з частими пропасними станами і різко вираженою загальною інтоксикацією;
- легеневий — з важким дихальним розладом;
- менінгеальний — з проявами менінгіту, менінгоенцефаліту.
Завдяки вищенаведеній класифікації диференціальна діагностика дисемінованого туберкульозу істотно полегшується. Фахівці отримують можливість підібрати оптимальну тактику лікування.
Патогенез і морфологія захворювання
Клініка дисемінованого туберкульозу легень може сформуватися як самостійна форма або ж бути ускладненням будь-якої іншої форми тубінфікування.
У подібних випадках патологічний процес може бути поширений різними шляхами — від гематогенного до лімфогенного. Для цього достатньо лише 3 умови:
- наявність в організмі людини активного перебігу туберкульозу будь-якого органу або його залишкового вогнища;
- мікобактеріемія — вихід у кров’яне русло токсинів мікобактерій з ендогенного джерела;
- імунологічна неспроможність, а також сенсибілізований стан судинних сплетінь і легеневих структур, що сприяє виходу мікобактерій з кров’яного русла, з подальшою їх фіксацією в тканині легенів.
Формування дисемінованого туберкульозу безпосередньо взаємопов’язане саме з наявністю мікобактеріемії, що більш характерно для первинної форми патології в момент розсіювання мікобактерій. При вторинних варіантах захворювання інфекційні агенти проникають у кров’яне русло з погано пролікованих або загострених тубвогнищ. При цьому утворюються лімфангіти, лімфоїдні інфільтрації, формується лімфостаз. Потрібна диференціальна діагностика туберкульозу.
Основні причини та підгрупи ризику
Формування дисемінованої форми легеневих уражень взаємопов’язане з поширенням мікроорганізмів по кровоносних або лімфатичних структурах з первинного вогнища — внутрішньогрудних лімфовузлів, кісткових структур або сечостатевої системи.
Розсіюванню інфекційних агентів сприяє наявність інших соматичних патологій, наприклад, перенесений кір, грип, ВІЛ, а також алергічні реакції та імунодефіцити різного генезу. Зловживання алкогольною, тютюновою продукцією, авітамінози і наркоманія також сприяють ослабленню захисних сил людини, що полегшує поширення мікобактерій.
До негативних факторів можна віднести:
- гіперінсоляції;
- часті переохолодження;
- наявність ендокринних патологій, наприклад, діабет;
- гормональні коливання — період виношування плоду, клімакс.
До групи підвищеного ризику щодо туберкульозу належать особи, змушені перебувати в тісному контакті з хворими на відкриту форму патології, які з кашлем, розмовою виділяють у навколишнє середовище величезну кількість мікобактерій. Малюки, яким не була поставлена вакцина БЦЖ, також схильні до захворювання.
Шляхи та ризики зараження
Оскільки патологія віднесена фахівцями до переважно антропонозних легеневих захворювань, то шляхи передачі інфекції можуть бути різні:
- переважний — крапельно-повітряний, особливо небезпечний тісний виробничий або сімейний контакт, у місцях з великою скупченістю людей;
- можлива передача мікобактерій і побутовим шляхом — через користування загальним посудом, постільною білизною, рушниками, іншими предметами побуту;
- рідше виявляється харчовий шлях зараження — при вживанні продуктів, засіяних мікобактеріями;
- на цей момент внутрішньоутробний шлях інфікування — від хворої матері до її дитини, практично не реєструється.
Дисемінований туберкульоз легень у фазі інфільтрації виявляється в запущених випадках. До третини виявлених випадків вдається простежити взаємозв’язок його виникнення з попереднім тісним спілкуванням людини з уже хворим на цю інфекцію.
Сприятливі до цього фактори:
- надмірна тривалість близького контакту з безпосереднім носієм туберкульозної палички;
- концентрація інфекційних агентів у навколишньому просторі — поодинокі палички не здатні спровокувати зараження;
- висота імунних бар’єрів людини — стан імунодефіциту значно погіршує прогноз.
Ретельний збір анамнезу, історія хвороби з обов’язковою фіксацією отриманої інформації допомагає фахівцеві виявити, а потім і усунути сприятливі негативні фактори.
Симптоми гострої форми захворювання
Початок, як правило, гострий — симптоматика яскрава, що нагадує пневмонію. Туберкульоз у дисемінованому варіанті перебігу характеризується наявністю в легеневих структурах безлічі дрібновогнищевих горбків — візуально нагадують на рентгенографічних знімках зерна проса.
У пацієнта на початковому етапі формування патології змінюється структура капілярів — в них спостерігається руйнування колагену, стінки стають легко проникними. Це і сприяє проникненню інфекційних агентів з кровотоку в легеневу тканину.
Симптоматика буде наступною:
- різкий стрибок параметрів температури понад 39.5–40 градусів;
- виражена інтоксикація — слабкість, повний занепад сил, висока стомлюваність;
- почастішання пульсу: понад 90–100 в хвилину;
- істотне зниження апетиту — пацієнт зовсім відмовляється від прийому їжі;
- синюшність тканин віддалених районів тіла — кінчиків пальців, вушних раковин, губ;
- візуально помітна жовтушність шкіри;
- диспепсичні прояви — нудота до блювоти;
- інтенсивні больові імпульси в голові;
- виснажливий кашель — з відділенням слизистої мокроти, в якій можуть спостерігатися прожилки крові, нальоти гною.
При виявленні подібних клінічних проявів пацієнт негайно поміщається в умови спеціалізованого стаціонару.
Симптоматика підгострої форми захворювання
При поширенні інфекційного процесу — ураження мікобактеріями вен і артерій, з вогнищами, що досягають в діаметрі 1 см, прогноз патології набуває більш несприятливого відтінку.
Підгострий дисемінований туберкульоз легень розташовується переважно в тих сегментах, де знаходиться безліч капілярних і лімфатичних елементів. За своєю природою осередки проліферативні, без яскравого запалення, проте здатні призвести до ураження вісцерального листка плеври.
Симптоматика цієї форми захворювання має схожість з клінічними проявами інших патологій, тому диференціюють її за результатами рентгенографії і посіву мокротиння. Основні прояви:
- нехарактерна раніше надмірна втомлюваність, слабкість;
- часті підйоми температури до 38 градусів і вище;
- малопродуктивний кашель, з утрудненим виведенням мокроти;
- мало виражені симптоми інтоксикації.
Своєчасне звернення до фахівця і проведення адекватного лікування сприяє запобіганню формування серйозних ускладнень.
Симптоми хронічного туберкульозу
Хронізація патологічного процесу відбувається в разі, якщо пацієнт в силу ряду причин не завершив рекомендоване йому фахівцем лікування. Мікобактерії отримують можливість з потоком крові і лімфи переміститися в інші області легеневих структур. Підсумком стає поява безлічі нових вогнищ ураження. Як правило, атаці піддаються обидві легені.
Ускладнюють ситуацію й інші наслідки — сформувалася емфізема, фіброз, плевральні рубці. При цьому хронічний дисемінований туберкульоз легень може жодним чином тривалий час себе не проявляти. Часто його виявляють за результатами обстеження органів грудної клітини, виконаного з іншими цілями.
Основні симптоми:
- надмірна, раніше нехарактерна стомлюваність;
- невмотивоване зниження апетиту;
- значна втрата ваги при достатньому харчуванні;
- часті больові імпульси в різних областях тіла;
- безпричинні коливання температури;
- кашель.
При виявленні у себе будь-якого з перерахованих вище симптомів рекомендується негайно провести консультацію фахівця і повний спектр діагностичного дослідження.
Діагностика
При яскравих клінічних проявах виставити попередній діагноз не складає особливих труднощів для висококваліфікованого фахівця. Однак проведення певного переліку діагностичних процедур все ж необхідне.
Підтвердити попередній діагноз дисемінованого туберкульозу можуть:
- різні аналізи крові — гемограма показує лейкопенію, лімфопенію, еозінопенію, нейтрофільоз, а також тромбоцитопенія і значне збільшення ШОЕ;
- змиви з бронхів;
- дослідження мокротиння на мікобактерії;
- люмбальна пункція потрібна при менінгіальній формі патології;
- рентгенографія — самий легкодоступний і широко застосовуваний діагностичний метод;
- КТ, МРТ — сучасні, але менш доступні діагностичні процедури;
- бронхоскопія — дозволяє виявити туберкульозні горбки на тканинах;
- біопсія тканин, наприклад, при трансбрахіальному обстеженні допомагає переконатися саме в туберкульозній природі захворювання.
Диференціальна діагностика інфільтративного туберкульозу легенів проводиться з наступними патологіями: саркоїдоз, лімфогранулематоз, пневмоконіоз, а також пневмомікоз, колагеноз, або альвеолитом, карциноматозі.
Тактика лікування
Лікувальні процедури в разі підтвердження діагнозу дисемінованого ураження мікобактерією повинні проводитися тільки в умовах спеціалізованого стаціонару — щоб попередити можливе зараження контактних осіб.
Патологія вимагає комплексного підходу до лікувальної тактики, принципи якої такі:
- медикаментозна терапія протитуберкульозними препаратами — підбираються фахівцем в індивідуальному порядку, виходячи з клінічної картини патології, поворотної категорії пацієнта, його сприйнятливості до проведеного лікування;
- вітамінотерапія;
- при тяжкому перебігу — підключаються кортикостероїди, а також імуномодулятори.
У деяких випадках — при збереженні великих порожнин розпаду тканин, вдаються до хірургічного втручання. Після припинення основного лікувального курсу пацієнт обов’язково перебуває на диспансерному обліку у фтизіатра. Йому проводяться динамічні обстеження, профілактичні курси терапії.
Профілактичні заходи
- своєчасне звернення за медичною допомогою;
- регулярне проведення диспансерних медичних оглядів, з обов’язковим флюорографічних знімком легень;
- своєчасна вакцинація дітей БЦЖ;
- щорічне проведення курсів вітамінотерапії, загартовування організму.
Уважне ставлення до власного здоров’я — це головна профілактика подібних захворювань.
