Для того щоб уникнути неприємних наслідків і жити без страху перед небезпечною хворобою, необхідно знати, як можна заразитися туберкульозом, в яких випадках людина може не тільки інфікуватися, але і захворіти.
Бацила Коха
Збудником туберкульозу є мікобактерія, паличка Коха. Це дуже стійка до зовнішніх чинників бактерія, покрита капсулою. Саме завдяки цій капсулі, бактерія може довго зберігатися в навколишньому середовищі навіть при високих і низьких температурах, а також перебувати тривалий час в організмі, не викликаючи жодних симптомів. Особливо довго вона може зберігатися в сухому і темному приміщенні і в пилу.
Наприклад, в пилу МБТ може існувати до 10-12 днів, при температурі -23º – до 7 років, а ось при впливі прямих сонячних променів гине протягом 4 годин. Розмножується шляхом простого поділу на дві клітини. При тривалому лікуванні протитуберкульозними препаратами може збільшуватися вірулентність бактерії, здатність рости і розмножуватися в організмі, тобто її лікарська стійкість.
Класифікація туберкульозу
За основними клінічними формами:
- Туберкульозна інтоксикація у дітей і підлітків.
- Туберкульоз органів дихання.
- Туберкульоз інших органів і систем.
За бактеріовиділенням:
- З виділенням мікобактерій туберкульозу (МБ +).
- Без виділення мікобактерій туберкульозу (МБ-).
Мікобактерія туберкульозу передається в основному від людини до людини, але може передаватися через їжу і кров. Важливо знати шляхи передачі інфекції:
- Повітряно-крапельний – бацила виділяється з диханням, кашлем, чханням. При кашлі радіус поширення становить 1,5-2 метра, при розмові розбризкуються крапельки слини і мокроти, великі краплі швидко осідають на підлогу, а маленькі знаходяться в підвішеному стані 1-1,5 години. У 90-95% випадків зараження винуватцем є повітряно-крапельний шлях.
- Осідаючи на підлогу, бацили змішуються з пилом, і також можуть потрапити в організм. Це повітряно-пиловий шлях поширення.
- Аліментарний – вживання продуктів від хворих тварин (частіше це молочні продукти), прийом їжі з інфікованою посуду. М’ясо в цьому плані менш небезпечно, оскільки перед вживанням піддається термічній обробці.
- Контактний – зараження може відбутися через слизові оболонки та пошкоджену шкіру.
- Внутрішньоутробний – найрідкісніший шлях. Інфікування відбувається від хворої матері до плоду.
Потенційні місця зараження
Кожна людина, напевно, хоч раз в житті задавався питанням, заразний чи вогнищевий туберкульоз легенів чи ні. Щоб визначити, як не заразитися туберкульозом, треба мати уявлення про можливі місця зараження і шляхи передачі захворювання.
Небезпечними в цьому відношенні місцями з присутністю хворого на активну форму туберкульозу легенів будуть лікарняна палата, група в дитячому саду або шкільний клас, тюремна камера або казарма в армії, а також спільна з такою людиною квартира. Хоча квартира може бути місцем інфікування не тільки при проживанні з хворою людиною, а й при заселенні нових мешканців туди, де людина померла від туберкульозу, якщо там не була проведена епідеміологічна обробка. Новий мешканець в даному випадку заражається повітряно-пиловим шляхом.
У повсякденному житті, не дивлячись на те, що мікобактерія потрапляє в організм найчастіше повітряно-крапельним шляхом, хворіють далеко не всі. Імунітет здорової людини розрахований на захист від будь-якого роду мікроорганізмів, в крові виділяються спеціальні клітини захисники, які знешкоджують, і знищують їх. Навіть якщо кілька бактерій залишаються в організмі, вони знаходяться під контролем імунітету, і ніяк себе не проявляють. Для людини цей процес проходить непомітно, без будь-яких клінічних симптомів.
Щоб захворіти, потрібен безпосередній контакт з хворим на туберкульоз цілодобово протягом 2 місяців. Якщо людина, з яким стався контакт, брав лікування хоча б протягом двох тижнів, або хворів колись в минулому, то ризик захворіти зводиться до нуля.
Фактори ризику
У разі якщо імунний захист організму послаблюється, туберкульоз стає заразним, а ті що знаходяться в організмі в сплячому стані мікобактерії починають свою життєдіяльність.
Фактори, що знижують імунітет:
- стрес;
- тривалі захворювання;
- ВІЛ інфекція;
- наркоманія, алкоголізм, куріння;
- похилий вік.
Діти і підлітки
Окремою категорією в класифікації туберкульозу є дитяча інтоксикація. Кожній дитині при народженні ставиться щеплення БЦЖ. Це протитуберкульозна вакцина, отримана з живої туберкульозної палички корови, яка настільки ослаблена, що не здатна викликати захворювання, але стимулює вироблення антитіл проти неї. Тобто дитячий організм, як би, знайомиться з даним захворюванням, і в подальшому при попаданні бацили вже наявні в крові захисні клітини борються з інфекцією.
Вважається, що БЦЖ, за умови ревакцинації в 7 років, діє до 15 років. Протягом усього дитячого віку проводиться щорічна проба Манту. Це реакція на інфікування мікобактеріями. Якщо реакція позитивна, це означає, що діти заражаються, але не хворіють. Такі діти проходять профілактичне лікування, навіть якщо у них немає клінічних проявів.
Розвиток захворювання
Інкубаційний період, тобто період розмноження бактерій після потрапляння в організм, що протікає безсимптомно, становить в середньому 6-8 тижнів. Спочатку захворювання проявляється неспецифічними ознаками запалення (підвищення температури, втрата ваги, слабкість, кашель). На цьому етапі встановити діагноз можна за допомогою туберкулінової проби.
Надалі з’являється дві специфічних ознаки: туберкульозний горбик і ускладнення запалення у вигляді некрозу. Вони відзначаються на рентгенологічному знімку в процесі флюорографії. Досліджується також мокрота на наявність мікобактерій. Якщо спостерігається позитивний результат, туберкульоз в цьому випадку заразний.
Взаємодія з хворою людиною
Щоб виявити, заразний чи туберкульоз легенів, необхідно досліджувати біологічні виділення на предмет вмісту мікобактерії. Якщо в мокроті виявляється бацила, то така особа вважається бактеріовидільником, і у нього відкрита форма. Це означає, що людина при кашлі, розмові, чханні, виділяє в навколишнє середовище небезпечні бактерії, і від нього можна заразитися туберкульозом.
Існує також поняття «закрита форма», при якій бактерії знаходяться всередині організму, але при цьому не виявляються в біологічних рідинах. Відповідно, небезпека зараження відсутня. Підступність цього виду полягає в тому, що встановити діагноз дуже важко, і захворювання може непомітно перейти у відкриту форму.
Заразність туберкульозу інших органів
З потоком крові і лімфи інфекція може проникнути в кістки, мозок, нирки, печінку та інші органи. В даному випадку теоретично людина не може бути заразним, так як бацили не виділяються в навколишнє середовище. Але на практиці хворий на туберкульоз будь-якого іншого органу має також і легеневу форму захворювання. У легенях може не бути інфекційного вогнища, але бактерії, проте, все одно там містяться, тому людина заразна так само, як і хворий з вогнищевим або інфільтративним туберкульозом легень.
Причини для звернення до лікаря і методи профілактики
Звернення до фтизіатра має сенс в таких ситуаціях:
- При близькому контакті з хворим на туберкульоз протягом тривалого часу. Наприклад, людям, які проживають в одній квартирі, що складається в близькому зв’язку (поцілунки, статеві відносини), близьким родичам хворого.
- При наявності важких захворювань, що викликають зниження імунітету, а також при тривалому лікуванні хімічними препаратами.
- Людям, що страждають на наркоманію, алкоголізм, хворим СНІД.
- Якщо стався контакт з хворим.
- При виявленні ознак інфікування або запалення. А саме, якщо тривалий час підвищується температура тіла в межах 37º, слабкість, стомлюваність, втрата ваги, збільшені лімфовузли, кашель, болі в грудях, кровохаркання.
Туберкульоз – це безсумнівно небезпечне захворювання, яке аж до наших днів забирає багато життів, але ситуація не безвихідна. Якщо кожен буде стежити за своїм здоров’ям, періодично проходячи профілактичні огляди, вести активний спосіб життя, займатися спортом, частіше бувати на свіжому повітрі, не мати шкідливих звичок, то і небезпека захворіти зведеться практично до нуля. Якщо все ж з’являються небезпечні симптоми, то своєчасне звернення дозволить вчасно розпочати лікування та запобігти розвитку захворювання і подальших ускладнень.
