Питання «а раптом я вже інфікований?» виникає майже в кожного, хто дізнається, що колега, сусід або родич хворіє на туберкульоз. Лякає не сама бактерія, а невизначеність: чи заразна людина поруч, чи достатньо однієї поїздки в транспорті, чи потрібно негайно обстежуватися. Відповідь залежить від кількох конкретних речей — форми захворювання, тривалості контакту та стану власного імунітету.
Що являє собою збудник туберкульозу
Причиною хвороби є мікобактерія туберкульозу, яку часто називають паличкою Коха. Це бактерія, вкрита капсулою, і саме завдяки їй вона надзвичайно стійка до зовнішніх умов. Капсула дозволяє збуднику довго зберігатися в навколишньому середовищі при високих і низьких температурах, а також перебувати в організмі тривалий час, не викликаючи жодних симптомів.

Найдовше мікобактерія виживає в сухому темному приміщенні та в пилу. У пилу вона здатна існувати до 10–12 днів, при температурі −23 °C — до 7 років. Прямі сонячні промені знищують її приблизно за 4 години. Розмножується бактерія простим поділом на дві клітини.
Окремий і важливий нюанс: при тривалому лікуванні протитуберкульозними препаратами може зростати вірулентність бактерії — її здатність рости й розмножуватися в організмі, тобто формується лікарська стійкість. Саме тому лікування не можна переривати самостійно.
Класифікація туберкульозу
За основними клінічними формами виділяють:
- туберкульозну інтоксикацію в дітей і підлітків;
- туберкульоз органів дихання;
- туберкульоз інших органів і систем.
За бактеріовиділенням розрізняють дві принципово різні ситуації:
- з виділенням мікобактерій туберкульозу (МБ+);
- без виділення мікобактерій туберкульозу (МБ−).
Цей поділ має не академічне, а цілком практичне значення: від нього залежить, чи є людина джерелом інфекції для оточення.
Шляхи передачі інфекції
Мікобактерія передається переважно від людини до людини, але може передаватися також через їжу та кров. Основних шляхів кілька.

Повітряно-крапельний
Найпоширеніший варіант: бацила виділяється з диханням, кашлем, чханням. При кашлі радіус поширення становить 1,5–2 метри. Під час розмови розбризкуються крапельки слини й мокроти: великі краплі швидко осідають на підлогу, а дрібні залишаються в підвішеному стані 1–1,5 години. За оцінками, у 90–95 % випадків зараження відбувається саме повітряно-крапельним шляхом.
Повітряно-пиловий
Ось чому недостатньо просто відійти від людини, яка кашляє. Осідаючи на підлогу, бацили змішуються з пилом і згодом можуть потрапити в організм знову — вже разом із піднятим пилом. Сухе приміщення без провітрювання й вологого прибирання суттєво підвищує цей ризик.
Аліментарний
Зараження можливе при вживанні продуктів від хворих тварин — найчастіше це молочні продукти, а також при користуванні інфікованим посудом. М’ясо в цьому плані менш небезпечне, оскільки перед вживанням піддається термічній обробці.
Контактний та внутрішньоутробний
Контактний шлях означає зараження через слизові оболонки та пошкоджену шкіру. Внутрішньоутробний — найрідкісніший: інфікування відбувається від хворої матері до плоду.
Де найчастіше відбувається зараження
Потенційно небезпечні місця там, де поруч перебуває людина з активною формою туберкульозу легень: лікарняна палата, група в дитячому садку або шкільний клас, місця позбавлення волі, казарма, а також спільна квартира. Причому квартира може стати місцем інфікування не лише при проживанні з хворою людиною: якщо в помешканні, де людина померла від туберкульозу, не була проведена епідеміологічна обробка, новий мешканець може заразитися повітряно-пиловим шляхом.
Водночас у побуті, попри те що мікобактерія потрапляє в організм найчастіше повітряно-крапельним шляхом, хворіють далеко не всі. Імунітет здорової людини розрахований на захист від різного роду мікроорганізмів: у крові виділяються спеціальні клітини-захисники, які знешкоджують і знищують їх. Навіть якщо кілька бактерій залишаються в організмі, вони перебувають під контролем імунітету й ніяк себе не проявляють — процес минає непомітно, без клінічних симптомів.
Щоб захворіти, зазвичай потрібен безпосередній контакт з хворим цілодобово протягом приблизно 2 місяців. Якщо людина, з якою стався контакт, проходила лікування хоча б протягом двох тижнів або хворіла в минулому, ризик захворіти зводиться до нуля.
Фактори ризику
Коли імунний захист слабшає, туберкульоз стає заразним, а мікобактерії, що перебували в організмі в «сплячому» стані, починають свою життєдіяльність. Імунітет знижують:
- тривалі захворювання;
- наркоманія, алкоголізм, куріння;
- тривале лікування хімічними препаратами;
- ВІЛ-інфекція та СНІД.
До окремих категорій належать діти й підлітки, а також люди, які проживають у тісному контакті з хворим.
Діти, вакцинація та проба Манту
Окремою категорією в класифікації туберкульозу є дитяча інтоксикація. Кожній дитині при народженні ставлять щеплення БЦЖ — протитуберкульозну вакцину, отриману з живої туберкульозної палички корови, настільки ослабленої, що вона не здатна викликати захворювання, але стимулює вироблення антитіл. Дитячий організм як би знайомиться із захворюванням, і в подальшому при потраплянні бацили наявні в крові захисні клітини борються з інфекцією.

Вважається, що БЦЖ за умови ревакцинації в 7 років діє до 15 років. Протягом усього дитячого віку проводиться щорічна проба Манту — це реакція на інфікування мікобактеріями. Позитивна реакція означає, що діти заражаються, але не хворіють. Такі діти проходять профілактичне лікування, навіть якщо в них немає клінічних проявів.
Як розвивається захворювання
Інкубаційний період — час розмноження бактерій після потрапляння в організм, який протікає безсимптомно, — становить у середньому 6–8 тижнів. Спочатку захворювання проявляється неспецифічними ознаками запалення: підвищенням температури, втратою ваги, слабкістю, кашлем. На цьому етапі встановити діагноз можна за допомогою туберкулінової проби.
Згодом з’являються дві специфічні ознаки — туберкульозний горбик і ускладнення запалення у вигляді некрозу. Їх відзначають на рентгенологічному знімку під час флюорографії. Досліджують також мокроту на наявність мікобактерій. Позитивний результат означає, що туберкульоз у цьому випадку заразний.
Відкрита та закрита форма: у чому різниця
Щоб визначити, заразний туберкульоз легень чи ні, досліджують біологічні виділення на вміст мікобактерії. Якщо в мокроті виявляється бацила, таку особу вважають бактеріовиділювачем, і в неї відкрита форма. Це означає, що людина при кашлі, розмові, чханні виділяє в навколишнє середовище небезпечні бактерії, і від неї можна заразитися.
Існує також поняття «закрита форма», при якій бактерії перебувають усередині організму, але не виявляються в біологічних рідинах. Відповідно, небезпека зараження відсутня. Підступність цього виду в тому, що встановити діагноз дуже важко, і захворювання може непомітно перейти у відкриту форму.
Чи заразний туберкульоз інших органів
З потоком крові та лімфи інфекція може проникнути в кістки, мозок, нирки, печінку та інші органи. Теоретично така людина не може бути заразною, адже бацили не виділяються в навколишнє середовище. Але на практиці хворий на туберкульоз будь-якого іншого органу має також і легеневу форму захворювання. У легенях може не бути інфекційного вогнища, проте бактерії все одно там містяться, тому людина заразна так само, як і хворий із вогнищевим або інфільтративним туберкульозом легень.
Коли варто звернутися до фтизіатра
Консультація фтизіатра має сенс у кількох конкретних ситуаціях:
- тривалий близький контакт з хворим на туберкульоз — спільне проживання в одній квартирі, тісні стосунки (поцілунки, статеві відносини), близьке родинне оточення;
- наявність тяжких захворювань, що викликають зниження імунітету, а також тривале лікування хімічними препаратами;
- наркоманія, алкоголізм, ВІЛ-інфекція та СНІД;
- будь-який контакт з хворим;
- ознаки інфікування або запалення: тривале підвищення температури в межах 37 °C, слабкість, стомлюваність, втрата ваги, збільшені лімфовузли, кашель, болі в грудях, кровохаркання.
Ці симптоми не є підтвердженням туберкульозу — вони можуть вказувати й на інші захворювання. Але саме вони є приводом пройти обстеження, а не займатися самодіагностикою.
Профілактика: що реально знижує ризик
Туберкульоз справді небезпечний і досі забирає багато життів, але ситуація не безвихідна. Ризик захворіти знижується, якщо дотримуватися кількох звичних речей.

| Захід | Що він дає |
|---|---|
| Періодичні профілактичні огляди та флюорографія | Дозволяють виявити зміни в легенях до появи виражених симптомів |
| Вакцинація БЦЖ у дитячому віці та ревакцинація в 7 років | Формує імунну відповідь, яка захищає дитину в подальшому |
| Регулярне провітрювання й вологе прибирання | Зменшує кількість пилу, у якому зберігається збудник |
| Активний спосіб життя, спорт, час на свіжому повітрі | Підтримує загальний стан імунітету |
| Відмова від шкідливих звичок | Прибирає фактори, що знижують захисні сили організму |
Якщо небезпечні симптоми все ж з’являються, своєчасне звернення дозволяє вчасно розпочати лікування та запобігти розвитку захворювання й подальших ускладнень. Інформація в цій статті має загальний характер і не замінює консультації лікаря: рішення про обстеження та лікування ухвалює фахівець за результатами конкретних досліджень.