Все, що потрібно знати про туберкульоз кісток

Патологія інфекційної природи, спричинена мікобактеріями і локалізована в елементах опорно-рухової системи, — туберкульоз кісток і суглобів. Негативному впливу, як правило, піддаються ділянки губчастої речовини, де кровопостачання набагато рясніше. Може сформуватися і в дитячому віці, і в дорослих. При несприятливому перебігу можлива інвалідизація людини.

До ускладнень також відносять контрактури і подальше укорочення кінцівок, а також істотне викривлення хребетного стовпа — горб, параліч кінцівок.

Причини

Основний шлях передачі мікобактерій — крапельно-повітряний, а тому заразитися туберкульозом може кожен. Патологічний осередок формується після проникнення паличок Коха всередину людського організму, але тільки якщо захисні бар’єри останнього істотно ослабли.

До факторів віднесені:

• часті фізичні перенапруги;
• важкі психоемоційні перевантаження;
• перенесене інфекційне захворювання, наприклад кір;
• несприятливі умови праці або проживання.

За сприятливих умов мікобактерії отримують можливість розмножуватися і поширюватися.

Початкове вогнище туберкульозного ураження локалізується, як правило, в ділянці легеневих структур. З нього інфекційні агенти переміщуються лімфатичними або кровоносними шляхами до губчастої речовини кісток. Максимальний ризик агресивної атаки — у хребців, епіфізарних елементів стегнових кісток, а також ділянок передпліч і плеча.

Як правило, мікобактерії прикріплюються поруч із найближчим на їхньому шляху суглобом, з подальшим залученням до патологічного процесу вже внутрішньосуглобових структур.

Класифікація

Фахівці виділяють такі форми патології:

• з ураженням одного або 3–5 хребців, частіше — в грудному відділі, рідше — в попереково-крижовому;
• найпоширеніший варіант туберкульозу — інфікування тканин колінного суглоба, може діагностуватися у підлітків;
• коксит — туберкульозне вогнище сформувалося в тазостегновому суглобі, першопричина укорочення кінцівок у дитячій категорії пацієнтів;
• при виявленні свищів і гнійних каверн, які довго не загоюються на поверхні стопи, необхідно виключити туберкульоз гомілковостопного і плюснефалангових елементів;
• рідше виявляється омартрит — тубінфікування плечових структур, гнійний випіт не виділяється;
• ще одна рідкісна форма — туберкульоз променезап’ясткових елементів, як правило, двобічне ураження;
• у юнаків може бути діагностований і туберкульоз ліктьового суглоба, при пізньому зверненні супроводжується свищами і абсцесами.

У дітей можливе інфікування мікобактеріями трубчастих кісток без залучення до патологічного процесу суглобів. Піддаються ураженню п’ясткові елементи і фаланги кистей.

Механізм формування

Високий ризик зараження з’являється при тривалому близькому контакті з уже хворою на туберкульоз людиною. Після проникнення в дихальні структури інфекційні агенти закріплюються на їхніх тканинах, з формуванням вогнища туберкульозу. І тільки потім, лімфагенними або гематогенними шляхами, палички Коха переміщаються в кістки.

Є і ще один шлях інфікування — через використання предметів побуту, наприклад брудний посуд, постільна білизна. Відбувається подібне тільки при значному ослабленні імунних бар’єрів у людини — стан імунодефіциту. Якщо малюк перехворів на кір, а в одного з його родичів відкрита форма туберкульозу — хвороба торкнеться і малюка. Тому що родич — активний розповсюджувач мікобактерій. Ураження кісток у дітей відбувається набагато швидше — через недосконалість захисних бар’єрів і більш посилене кровопостачання всіх органів і систем.

Доросла категорія людей менш схильна до формування туберкульозу кісткової тканини. У них високі імунні бар’єри обмежують поширення паличок Коха за допомогою макрофагів. Підвищенню стійкості до інфекційних агентів сприяють якісний нічний сон, вітамінізоване харчування, загартовування.

Стадії

Загальноприйняті стадії і відповідність їм ознак туберкульозу кісток:

1. Первинний остит — періартрична фаза.
2. Вторинний артрит — артритична фаза.
3. Постартритична фаза — наслідок туберкульозного інфікування опорно-рухових елементів.

У педіатрії чітко простежити і вчасно виявити туберкульоз кісток — непросте завдання. Дитина може не повідомляти про погіршення свого самопочуття. А вразливість і несформованість захисних механізмів сприяє швидкому прогресуванню захворювання.

Симптоми

Патологія на ранньому етапі своєї появи може маскуватися під інші ураження кісткових структур. Непомітно формується слабкість — без особливих ознак і відчуттів. Її, як правило, відносять до простудних наслідків, забоїв. Однак падіння або травма не провокує тубінфікування. Переміщення мікобактерій відбувається тільки при вже наявному вогнищі в іншому органі.

При уважному ставленні до поведінки малюка батьки можуть відзначити такі особливості в його поведінці, що вказують на появу туберкульозу кісток:

• раніше нехарактерна слабкість, млявість;
• підвищена дратівливість;
• надмірна втомлюваність;
• відмова від рухливих ігор;
• неуважність;
• рання сутулість;
• клишоногість або накульгування;
• больові імпульси в різних відділах хребта;
• неприємна тяжкість у кінцівках.

Через деякий час негативна симптоматика зникає, однак обов’язково повторюється. За відсутності адекватних лікувальних заходів захворювання прогресує.

Для другого етапу патології, артритичної, клінічні прояви посилюються. Для туберкульозу кісток симптоми будуть такими:

• неприємні відчуття в різних елементах хребта;
• наявність радикуліту;
• атаки міжреберної невралгії;
• обмеженість рухливості в тих чи інших суглобових структурах;
• можливі — гіперемія, набряклість тканин над областю ураження.

Своєчасне звернення до лікаря при перших ознаках дозволяє людині уникнути важких ускладнень захворювання.

Діагностика

Виставити адекватний діагноз допомагають рентгенографічні дослідження — на знімках чітко помітні звуження або розширення суглобових щілин, а також нерівність поверхонь хрящових елементів. Можуть бути виявлені порожнинні утворення, відсутність чітких меж самих суглобів, їх істотне витончення.

Обов’язково береться біопсія тканин, виконується дослідження крові — антитіла до туберкульозу. Тільки після вивчення всієї повноти інформації фтизіатром підтверджується діагноз.

Тактика лікування

Патологія вимагає комплексного підходу до проведення лікувальних процедур. Основні напрямки:

• коригування раціону, режиму активності та відпочинку;
• при ураженні елементів хребта необхідний постільний режим — з фіксацією в гіпсовому ліжку, з подальшим носінням корсету;
• масована антибіотикотерапія — протитуберкульозними препаратами;
• вітамінотерапія;
• симптоматична терапія.

При тяжкому перебігу захворювання в індивідуальному порядку вирішується питання про хірургічне втручання — видалення патологічного вогнища, можливого ендопротезування. Прогноз для життя і трудової діяльності, як правило, сприятливий.