Все що потрібно знати про туберкульоз кісток

Патологія інфекційної природи, провокована мікобактеріями і локалізується в елементах опорно-рухової системи – туберкульоз кісток і суглобів. Негативному впливу, як правило, піддаються райони губчастої речовини, де кровопостачання набагато рясніше. Може сформуватися і в дитячому віці, і у дорослого населення. При несприятливому перебігу можлива інвалідизація людини.

До ускладнень також відносять контрактури і наступні укорочення кінцівок, а також істотне викривлення хребетного стовпа – горб, параліч кінцівок.

Причини

Основний шлях передачі мікобактерій – крапельно-повітряний, а тому заразитися туберкульозом може кожен. Патологічний осередок формується після проникнення паличок Коха всередину людського організму, але тільки якщо захисні бар’єри останнього істотно ослабли.

До факторів віднесені:

• часті фізичні перенапруги;
• важкі психоемоційні перевантаження;
• перенесене інфекційне захворювання, наприклад, кір;
• несприятливі умови праці або проживання.

При сприятливих умовах мікобактерії отримують можливість розмножуватися і поширюватися.

Початкове вогнище туберкульозного ураження локалізується, як правило, в області легеневих структур. З нього інфекційні агенти переміщуються по лімфатичних або кровоносних шляхах до губчатої речовини кісток. Максимальний ризик агресивної атаки у хребців, епіфезарних елементів стегнових кісток, а також області передпліч і плеча.

Як правило, мікобактерії прикріплюються поруч з найближчим на їх шляху суглобом, з подальшим залученням до патологічного процесу вже внутрішньосуглобових структур.

Класифікація

Фахівцями виділяються наступні форми патології:

• з ураженням одного або 3-5 хребців, частіше – в грудному відділі, рідше – в попереково-крижовому;
• найпоширеніший варіант туберкульозу – інфікування тканин колінного суглоба, може діагностуватися у підлітків;
• коксит – туберкульозне вогнище сформувалось в тазостегновому суглобі, першопричина укорочення кінцівок у дитячій категорії пацієнтів;
• при виявленні свищів і гнійних каверн які довго не загоюються на поверхні стопи необхідно виключити туберкульоз гомілковостопного і плюснефалангових елементів;
• рідше виявляється омартіт – тубінфікування плечових структур, гнійний випіт не виділяється;
• ще одна рідкісна форма – туберкульоз променезап’ясткових елементів, як правило, двобічне ураження;
• у юнаків може бути діагностований і туберкульоз ліктьового суглоба, при пізньому зверненні супроводжується свищами і абсцесами.

У дітей можливе інфікування мікобактеріями трубчастих кісток без залучення в патологічний процес суглобів. Піддаються ураженню п’ясткові елементи і фаланги кистей.

Механізм формування

Високий ризик зараження з’являється при тривалому близькому контакті з вже хворою на туберкульоз людиною. Після проникнення в дихальні структури, інфекційні агенти закріплюються на їх тканинах, з формуванням вогнища туберкульозу. І тільки потім, по лімфагеним або гематогенним шляхами, палички Коха переміщаються в кістки.

Є і ще один шлях інфікування через використання предметів побуту, наприклад, брудний посуд, постільна білизна. Відбувається подібне тільки при значному ослабленні імунних бар’єрів у людини – стан імунодефіциту. Якщо малюк перехворів на кір, а у одного з його родичів відкрита форма туберкульозу – хвороба торкнеться і малюка. Тому що, родич активний розповсюджувач мікобактерій. Поразка кісток у дітей відбувається набагато швидше – через недосконалість захисних бар’єрів і більш посиленого кровопостачання всіх органів і систем.

Доросла категорія людей менше схильна до формування туберкульозу кісткової тканини. У них високі імунні бар’єри обмежують поширення паличок Коха за допомогою макрофагів. Підвищенню стійкості до інфекційних агентів сприяють якісний нічний сон, вітамінізоване харчування, загартовування.

Стадії

Загальноприйняті стадії і відповідність їм ознак туберкульозу кісток:

1. Первинний остит – періартрична фаза.
2. Вторинний артрит – артрітична фаза.
3. Постартрітична фаза – наслідок туберкульозного інфікування опорно-рухових елементів.

У педіатрії чітко простежити і вчасно виявити туберкульоз кісток непросте завдання. Дитина може не повідомляти про погіршення свого самопочуття. А вразливість і несформованість захисних механізмів сприяє швидкому прогресуванню захворювання.

Симптоми

Патологія на ранньому етапі своєї появи може маскуватися під інші ураження кісткових структур. Непомітно формується слабкість – без особливих ознак і відчуттів. Її, як правило, відносять до простудних наслідків, забоїв. Однак, падіння або травма не провокує тубінфікування. Переміщення мікобактерій відбувається тільки при вже наявному вогнищі в іншому органі.

При уважному ставленні до поведінки малюка, батьки можуть відзначити такі особливості в його поведінці, що вказують на появу туберкульозу кісток:

• раніше нехарактерна слабкість, млявість;
• підвищена дратівливість;
• надмірна втомлюваність;
• відмова від рухливих ігор;
• неуважність;
• рання сутулість;
• клишоногість або накульгування;
• больові імпульси в різних відділах хребта;
• неприємна тяжкість в кінцівках.

Через деякий час негативна симптоматика зникає, однак, обов’язково повторюється. При відсутності адекватних лікувальних заходів, захворювання прогресує.

Для другого етапу патології, артрітичної, клінічні прояви посилюються. Для туберкульозу кісток симптоми будуть наступними:

• неприємні відчуття в різних елементах хребта;
• наявність радикуліту;
• атаки міжреберної невралгії;
• обмеженість рухливості в тих чи інших суглобових структурах;
• можливі – гіперемія, набряклість тканин над областю ураження.

Своєчасне звернення до лікаря, при перших ознаках, дозволяє людині уникнути важких ускладнень захворювання.

Діагностика

Виставлення адекватного діагнозу допомагають рентгенографічні дослідження – на знімках чітко помітні звуження або розширення суглобових щілин, а також нерівність поверхонь хрящових елементів. Можуть бути виявлені порожнинні утворення, відсутність чітких меж самих суглобів, їх істотне витончення.

Обов’язково береться біопсія тканин, виконується дослідження крові – антитіла до туберкульозу. Тільки після вивчення всієї повноти інформації фтизіатром підтверджується діагноз.

Тактика лікування

Патологія вимагає комплексного підходу до проведення лікувальних процедур. Основні напрямки:

• коригування раціону, режиму активності та відпочинку;
• при ураженні елементів хребта необхідний постільний режим – з фіксацією в гіпсовому ліжку, з подальшим носінням корсету;
• масована антибіотикотерапія – протитуберкульозними препаратами;
• вітамінотерапія;
• симптоматична терапія.

При тяжкому перебігу захворювання в індивідуальному порядку вирішується питання про хірургічне втручання – видалення патологічного вогнища, можливого ендопротезування. Прогноз для життя і трудової діяльності, як правило, сприятливий.