Рефлексотерапію часто записують до «альтернативних» практик, і це одна з найпоширеніших помилок. Насправді йдеться про офіційно визнаний напрям медицини, у якому лікар дозовано впливає на біологічно активні точки на тілі людини. Метод потребує вищої медичної освіти, ліцензії на надання послуг і тривалої практики, а частину його напрацювань узяла на озброєння фізіотерапія.
Правильно підібрана програма впливу дає цілком конкретні ефекти: відновлюється кровотік, пришвидшується регенерація тканин, підвищується рівень імунного захисту, знижуються фактори ризику тромбозів і серцево-судинних патологій. При грамотному підході в організмі запускаються програми самовідновлення за рахунок його власних резервів.
Суть рефлексотерапії: що це таке і що вона лікує
Основа методу — акуратний вплив на біологічно активні точки, розташовані по всьому тілу. Загалом їх налічують понад 800. Чимало точок розміщено на вушній раковині, підошвах, ногах, руках, спині.
Щоб зрозуміти логіку методу, варто згадати, що структура тканин людського тіла неоднорідна. Їх пронизує тонка мережа кровоносних судин, які забезпечують живлення, та нервів. Місця перетину або скупчення шляхів інервації утворюють своєрідні біологічно активні точки. Точно розрахований за силою й тривалістю вплив на них надсилає сигнал у структури головного мозку, а той стає імпульсом для запуску певних механізмів відновлення.
Інша назва методу — акупунктура. Голковколювання — лише один із різновидів впливу. Є й менш поширені техніки: стоунтерапія (прикладання каменів), імпульсний вплив струмом, припікання, укуси бджіл (апірефлексотерапія), гірудорефлексотерапія (поєднання з укусами п’явок) тощо.
Як інструменти застосовують різноманітні голки, насіння рослин, каміння, природні отрути й подразники, екстракти та ефірні олії, лазерний промінь, магнітні хвилі, розряди електричного струму.
Історія рефлексотерапії
Коріння методу сягає глибини віків. Перші згадки про вплив на біологічно активні точки тіла людини датують початком п’ятого століття до н. е. — джерела згадують лікаря на ім’я Чжен-Цзю, який досконало володів цією технікою. Далі в задокументованому вигляді до нас дійшли згадки про цей напрям мануального впливу із західних країн — джерела датовані сімнадцятим століттям.
Як медичну дисципліну напрям оформили лише на початку дев’ятнадцятого століття. У 1913 році професор Вільям Фітцджеральд сформулював основи рефлексотерапії з практичним і теоретичним обґрунтуванням способів її застосування. Невдовзі після цього дисципліну визнали офіційною медициною, і вона поступово почала входити в повсякденну практику лікарів.
Дотепер багато фахівців користуються схемою цього вченого, яка структурує дані про розташування уявних ліній на тілі людини. Ці лінії слугують орієнтирами для визначення місць розташування біологічно активних точок. Впливаючи на них голковколюванням, натисканням пальцем або прикладанням теплого камінчика, можна посилити захисні функції організму, поліпшити стан і працездатність внутрішніх органів і систем.
Який лікар лікує рефлексотерапією
Щоб займатися рефлексотерапією, лікар передусім має отримати вищу медичну освіту. Далі бажана спеціалізація з неврології: знання анатомії людського тіла та шляхів проходження інервації для успішного лікування обов’язкові.
Окрім цього, лікар проходить навчання на спеціальному курсі та стажування після його завершення, а потім — екзаменаційне тестування. За умови успішного складання він отримує посвідчення, яке дає право лікувати пацієнтів методами рефлексотерапії.
Знайти досвідченого й грамотного рефлексотерапевта непросто — таких фахівців мало. Тому, звертаючись до клініки, яка серед своїх послуг указує рефлексотерапію, варто перевірити документи. На першу вимогу вам мають надати:
- ліцензію лікувального закладу, що дає право надавати послуги лікування методами рефлексотерапії;
- диплом лікаря про закінчення вищого навчального закладу;
- свідоцтво про проходження спеціалізації;
- сертифікат спеціаліста із присвоєнням певної категорії.
Про практичний досвід певною мірою свідчать відгуки пацієнтів і тривалість стажу. Чим більше і того, і того, тим вищий шанс отримати якісну послугу від справжнього професіонала.
Що дає лікування методом рефлексотерапії
Усі методи рефлексотерапії спрямовані на відновлення нормального стану організму. Перед початком лікування лікар проводить діагностику, щоб виявити основні патологічні зміни. Потім фахівець зіставляє діагностовані захворювання зі шляхами інервації та розташованими на їхніх лініях біологічно активними точками — саме це дає змогу розробити ефективну методику впливу.
Що дає такий вплив на організм людини? Серед позитивних аспектів варто відзначити такі:
- нормалізується процес інервації, що сприяє активізації роботи ушкодженого внутрішнього органа чи системи;
- поліпшується мікроциркуляція в усіх тканинах, що пришвидшує процес відновлення;
- у структури центральної нервової системи надходить імпульс, який запускає активацію резервних сил організму;
- енергетичний обмін відновлюється як на клітинному рівні, так і на рівні нейронної мережі аксонів аферентної та еферентної груп.
Пацієнти відчувають помітне поліпшення стану. Повертається здоровий сон, з’являється відчуття бадьорості та енергійності, підвищується рівень фізичної й розумової працездатності. Больовий синдром купірується вже під час першого сеансу. Після процедури позитивний терапевтичний ефект може зберігатися до 72 годин. Після повного курсу лікування, розробленого фахівцем, захворювання або переходить у стадію тривалої стійкої ремісії, або повністю минає.
Показання та протипоказання для застосування рефлексотерапії
Застосування рефлексотерапії дає виражений терапевтичний вплив на організм. Нормалізація роботи органів і систем дозволяє поліпшити здоров’я й повернути рухливість. Показання та протипоказання для рефлексотерапії розглянемо коротко, адже точні дані може надати лише лікар під час очного прийому.
Щоб визначити показання або протипоказання до цього методу впливу, важливо ознайомитися з історією хвороби пацієнта, його анамнезом, супутніми органічними ураженнями центральної нервової системи, судинної та опорно-рухової систем.
Основні показання
До переліку патологічних станів, за яких призначають рефлексотерапію, входять:
- ураження структур нервової системи, що призводять до розвитку парезів і паралічів;
- нічне нетримання сечі в дітей молодшого та дошкільного віку;
- затримка мовного й психічного розвитку в малюків, пов’язана з різними неврозами;
- гіперкінетичні реакції різного типу — блефароспазм, нервовий тик, мимовільні рухи кистями рук і ногами;
- усі типи вегетативно-судинної дистонії в підлітків і дорослих;
- ураження судинної стінки та внутрішнього просвіту — атеросклеротичні бляшки, артеріїти, васкуліти, варикозне розширення вен і його наслідки, облітеруючий ендартеріїт;
- ураження ендокринної системи з розвитком гіпертиреозу та гіпотиреозу, цукрового діабету першого й другого типу, порушенням роботи гіпоталамуса;
- прояви патологічного клімаксу в жінок і чоловіків;
- деструктивні зміни бронхіальної та легеневої тканини — плеврит, бронхіальна астма, бронхопневмонія, пневмосклероз;
- серцево-судинні захворювання у стадії стійкої ремісії;
- остеохондроз хребта та його наслідки — протрузії міжхребцевих дисків, грижі, радикуліт, синдром хребетної артерії;
- нестабільність положення тіл хребців;
- артрози великих суглобів нижніх і верхніх кінцівок;
- наслідки різного роду травм;
- порушення правильної роботи органів травної та сечовидільної систем.
Це далеко не повний перелік патологій, за яких показані різні види рефлексотерапії. Але точніше визначити необхідність такого лікування може тільки лікар.
Хороші результати рефлексотерапія показує при комплексному використанні в лікуванні дитячого церебрального паралічу, наслідків гострого порушення мозкового кровообігу у вікових і молодих пацієнтів, м’язової дистонії та дистрофії, епілепсії та наслідків кліщового енцефаліту.
Протипоказання: абсолютні та відносні
Водночас варто враховувати й наявні протипоказання. Вони поділяються на абсолютні та відносні. Понад те, під час прийому лікар може ухвалити рішення про неможливість проведення процедури у зв’язку з поточним станом пацієнта. Саме тому самодіагностика й пошук «схем» у мережі не замінюють консультації фахівця: те, що допомогло одній людині, для іншої може бути прямою протипоказаністю.
Якщо коротко: рефлексотерапія — не заміна основного лікування, а метод, який працює в комплексі з ним і лише під контролем лікаря з відповідною освітою, ліцензією та досвідом. Перед курсом обов’язкові діагностика й оцінка протипоказань, а під час лікування — спостереження за реакцією організму.
