Інжир (Ficus carica) є листопадним субтропічним фікусом. Це дводомне плодове дерево.
Цю рослину в стародавній Русі називали винною ягодою, смоквою або смоковницею. Інжир відносять до сімейства «Товстолисті».
Відмінні ознаки
Висота стовбура інжиру зазвичай дорівнює 10-20 м. Коріння дерев'янисті, потужні, досить глибоко йдуть у грунт.
Ще по темі:
У інжиру звичайного квітки роздільностатеві, знаходяться в суцвіттях. Суцвіття бувають сплощенними, грушоподібними, кулястими. Квітки дрібні за розміром. Дерево виростає до 10-12 метрів. Інжир може існувати більше ста років.
Якщо у дерева крона добре сформувалася, то дерево привертає увагу до себе своїм екзотичним зовнішнім виглядом. У дерева великі лопатеві листи у кількості від 3 до 5, верхня сторона яких жорстко-шорстка. У молодої рослини стебло має яскраво-зелений колір. Старі гілки і стовбур бувають сіро-зеленого та коричневого кольорів.
Плоди мають форму груші невеликого розміру. У плоду тонка шкірка, він має дрібні сім'я. Забарвлення залежить від сорту і буває червоним, білим фіолетово-чорним і жовтим. Смак плодів ніжний та солодкий. У 100 грамах плодів усього 56 кілокалорій, які складають енергетичну цінність інжиру.
Середовище проживання
Інжир являє собою давню культурну рослину. Спочатку його вирощували в Аравії, потім ця рослина з'явилася в Єгипті, Сирії та Фінікії. У Стародавньому Єгипті це дерево вважалося священним. В кінці XVI століття воно опинилася в США.
Генуезці завезли цю рослину на Кавказ і до Криму.
Інжир поширений на Близькому Сході, в Середземномор'ї. У СНД можна зустріти в Середній Азії, в Криму, в європейській частині, на Кавказі його вирощують в якості культурної рослини.
Смоковницю можна знайти в Малій Азії, в Пакистані, Ірані, Індії, в Туреччині, Афганістані.
Хімічний склад
Ця лікарська рослина у своїх плодах містить жири, пектин, білки, цукор, лимонну і яблучну кислоти. Також в плодах містяться фолієва, пантотенова кислоти та антоціанові глікозиди.
Є вітаміни С, РР, В1, В2, В6, а також такі корисні речовини, як мідь, залізо, магній, калій, кальцій і фосфор. Заліза в ньому більше, ніж у яблуках. Калію теж дуже багато.
У листі рослини багато псоралена, Фурокумаріни і бергаптена. У них були знайдені смолисті і дубильні елементи. Є ефірна олія, крім рутина і аскорбінової кислоти.
Збір і заготівля
Плоди ця рослина дає два рази на рік - у липні та вересні (регіон і сорт можуть вплинути на терміни). Збирають тільки зрілі плоди. Це роблять вручну, в закритому одязі, вранці. Зберігати в свіжому вигляді інжир можна тільки шість годин. Найкраще зберігати плоди в прохолодному місці.
Для тривалого зберігання підходить сушений інжир. Для цієї мети його розвішують під навісом, нанизуючи на нитку. Деякі просто розкладають його в сонячному місці на свіжому повітрі. У певних випадках його заморожують, але для заморозки найкраще використовувати темний інжир. Його потрібно спочатку помити, висушити, а потім розкласти в пакети, надати їм плоску форму, запаяти та заморозити.
Корисні і лікувальні властивості
Ця лікарська рослина відома своїми чудовими відхаркувальними, діуретичними та проносними властивостями на організм людини. Крім того, інжир знижує в крові рівень холестерину, а для нервової та серцево-судинної системи незамінні наявні в плодах жирні кислоти омега - 3 і омега - 6.
У рослини є протизапальні властивості.
Завдяки своїм корисним властивостям, інжир застосовують у народній медицині. Відвари рослини застосовують як полоскання при запаленні ясен, ангінах. Його також використовують для лікування застуди, запального процесу дихальних шляхів, а також при хворобах крові.
Плоди інжиру позитивно впливають на шлунок, покращуючи його стан, є сечогінними засобами, покращують стан нирок. Крім того, у плодів інжиру є проносні властивості. Так як в інжирі багато калію, його призначають при серцево-судинних хворобах.
Інжир є особливо корисним при захворюваннях печінки і селезінки. Якщо хворий страждає від гнійників і фурункулів, то фахівці радять прикладати розпарений інжир до хворого місця.
Застосування
Вживають плоди цієї рослини в консервованому, сушеному або в свіжому вигляді. Свіжі плоди також застосовують для виготовлення смачного джему та варення. В якості кімнатної рослини інжир вирощують в північних і середніх районах України.
Калій корисний при захворюваннях серцево-судинної системи, так як завдяки наявності калію з кровоносних судин знімається напруга, вони розширюються і розслабляються. Інжир необхідний при венозній недостатності і для профілактики гіпертонії.
Фіцин, який знаходиться в рослині, необхідний для розсмоктування судинних тромбів. Крім того, фіцин знижує згортання крові.
Інжир являє собою якісний засіб, що сприяє кровотворенню, а також, знижує занадто сильне серцебиття. Його призначають при анемії.
Лікувальні рецепти
Для лікування пухлин, бронхіальної астми, бронхіту і кашлю фахівці призначають відвар. Для приготування відвару потрібно 1 ст. гарячого молока, яким заливають 20 г сухих суплідь. Потім суміш десять хвилин варять на повільному вогні. Приймають гарячим.
При захворюваннях нирок, сечовивідних шляхів і при бронхіальній астмі рекомендують настій з листя інжиру. Потрібно взяти три столові ложки сухого листя, які були зібрані до цвітіння, подрібнити, залити 0,5 л гарячої води і настоювати 4-5 годин у термосі.
Протипоказання
Плоди цієї рослини не слід вживати при гострих стадіях запальних хвороб шлунково-кишкового тракту, а також при цукровому діабеті. Не можна приймати цей фрукт при подагрі через наявність щавлевої кислоти.