Курильський чай, також відомий як перстач гусячий або перстач чагарниковий, – це багаторічний чагарник з сімейства Рожеві, який може досягати до півтора метрів у висоту. Його листя перисті і покриті м’якими, але при цьому досить густими ворсинками. Цвітіння припадає на період з червня до кінця вересня.
У природі зустрічаються рослини з поодинокими квітами жовтого і білого кольору, а культивовані сорти радують садівників цілою палітрою різноманітних відтінків. Незвичайність курильського чаю полягає в тому, що він цвіте і плодоносить одночасно, що необхідно враховувати при зборі.
Де можна зустріти курильське чай і як його пізнати
Сьогодні існує більше 50 сортів п’ятилисників, які особливо поширені на Далекому Сході, Китаї, Японії і Монголії. Ті, хто бував в Північній Америці, Європі та на Кавказі, також могли побачити цю рослину, але в цих точках ареалу воно є швидше рідкістю, ніж звичним кущем.
Набагато частіше його можна побачити в доглянутих палісадниках і посеред живоплотів як елемент декору. Це не дивно – поряд з рясним цвітінням, що створює яскравий настрій, рослина не потребує особливих умов вирощування.
Перстач (курильське чай – це назва, яку дали російські переселенці, запозичили звичку народів Крайньої Півночі пити настій з неї як столовий напій) може виростати до 1,5 м. Однак для досягнення такої висоти їй потрібно досить родючий, добре дренажирований грант і регулярний полив , в іншому випадку курильське чай виростає тільки до 10-50 см.
Довгасті листя зазвичай утворюються від злиття п’яти листочків поменше, візуально утворюючи п’ятірню. Ця рослина – довгожитель, так як на одному місці воно здатне жити більше 30 років.
Цвіте чагарник в кінці травня або початку червня – рясно, яскраво-жовтим кольором вже через 2-3 роки після висадки. Не впізнати його в цей час неможливо – настільки впадає в очі це струнке рослина. На місці відцвілих бутонів з’являються нові і так до самої осені, адже перстач чагарникова – дуже холодостійка і здатна одночасно цвісти і плодоносити.
Лікувальні властивості. Історія застосування курильського чаю в медичних цілях
У найдавнішої тибетській медицині з усіх сортів перстачу віддавали перевагу так званій «чорній» різновид, тобто, саме п’ятилисник чагарниковий. З нього спеціальним чином готували золу, яку згодом використовували при порушенні обмінних процесів, які проявляють себе різними запаленнями на шкірі, в порожніх і щільних органах.
У народі чайний настій заварювали і пили при інфекційних захворюваннях – проносах, дизентерії, холери, тифі.
У Гірському Алтаї також знайшли 5-тисячолітні свідоцтва давнього і шанобливого використання курильського чаю – тут, серед розкопаних курганів древніх воєначальників, були знайдені залишки засушених рослин і спеціальна начиння для їх розтирання. Люди тих часів вірили, що вони допомагають людині швидко відновитися не тільки фізично, а й емоційно.
Набагато пізніше, численними медичними дослідженнями лікувальні властивості курильського чаю були науково доведені, а висока активність його компонентів в придушенні патогенних збудників хвороб підтверджена експериментальним шляхом.
Однак, незважаючи на це, в офіційній медицині курильське чай практично не використовується. Виправляють ситуацію пропоновані різними виробниками БАДи і рецепти народної медицини.
Хімічний склад і унікальний набір фармакологічних властивостей
Біологічна активність рослини невпинно викликає інтерес, і завдяки клінічних досліджень в курильському чаї знайшли цінні для людського здоров’я речовини. Так, його екстракт виявився багатий на трітерпеноїди, зокрема, урсолову кислоту і її похідні.
За характером впливу на організм речовина близько до гормону надниркових залоз, за рахунок чого виявляється лікувальний ефект при недостатності його вироблення, проявляється адаптогенній і протимікробній дії.
Містяться в курильському чаї та фітостерини – життєво необхідні речовини, які контролюють проникність мембран, а також впливають на обмінні процеси. Знайдені в настої п’ятилисника рослинні стерини – β-ситостерин, стигмастерин, кампестерін – засвоюються значно швидше, ніж речовини тваринного походження. Отже, набагато швидше допомагають при симптомах їх нестачі:
- гіперхолестеринемії;
- слабкому імунітеті;
- надмірно гострої реакції на стрес;
- нестачі енергії і сонливості.
У надземної частини рослини знайдені вітаміни C і P, залізо, кальцій, магній і флавоноїди кверцетин, який є потужним антиоксидантом і протиалергічну речовиною. Доведено, що систематичне вживання засобів з цими речовинами – це хороший спосіб профілактики серцево-судинних захворювань, так як вони знижують ризик інсультів і тромбоутворення.
Таким чином, завдяки повноцінному набору біоактивних речовин в кількості, достатній для отримання яскраво вираженого оздоровчого ефекту, курильське чай проявляє себе безліч корисних властивостей:
- гепатопротекторну;
- імуномодулюючу;
- гастропротекторну;
- ранозагоювальну;
- антиоксидантнута ін.
Фактично будь-яка людина, яка звернувся за допомогою до народних рецептів, за допомогою грамотно підібраною медикаментозної і фітотерапії в комплексі, має шанс отримати значне і довгострокове полегшення симптомів.
Секрети домашнього використання курильського чаю
Якщо ви вже надихнулися постає можливостями з метою самовідновлення, саме час дізнатися, як заварювати курильське чай. Для отримання лікувального настою 2 ст. л. сухої подрібненої сировини залийте півлітра окропу і залиште заварюватися щільно закритим в керамічному посуді на 10-15 хвилин. Це не столовий напій, і пити його необхідно лише по 1 ст. л. за 30 хвилин до їди. Він добре виручає при стресах, болях різної етіології, діареї і хворобах шлунково-кишкового тракту.
Допомогти організму при туберкульозі легенів допомагає такий же рецепт, але наполягати чай потрібно довше – 2 години. Отриману рідину розподіліть на 4 рази (по ½ склянки) і вживайте також перед їжею за півгодини.
Для повсякденного пиття можна приготувати чай з щіпки висушеного листя і склянки окропу, проте в день випивайте не більше 3 склянок. Такий чай значно поліпшить самопочуття, додасть життєвої енергії, відновить водно-сольовий баланс і усуне дисбактеріоз.
Застосування курильського чаю не обмежується внутрішнім прийомом – більш міцним настоєм з подвоєною кількістю чайного порошку дуже корисно полоскати рот для лікування стоматиту та профілактики карієсу, полоскати ніс при застуді, а очі – при кон’юнктивіті.
Жінкам з різними гінекологічними проблемами рекомендується проводити спринцювання добре настояним відваром, тоді як в косметичних цілях можна обполіскувати волосся, зволожувати за допомогою пульверизатора шкіру обличчя і тіла, а також робити ванночки для ніг.
Коли і як заготовлювати перстач гусячий?
Для реалізації всіх цих цілей витрата сухого листа курильського чаю може бути досить значним, тому варто задуматися про його своєчасної заготівлі. Збір починайте з одночасно з початком цвітіння і можете продовжувати його аж до глибокої осені. Зазвичай знімають верхівки рослини з листям і квітами.
Для цього є два способи – зріжте серпом стебла, потім висушіть і обмолот або, якщо потрібно трохи листя, здеремо їх зі стебла одним рухом і після висушіть. Сохнути їм надайте на відкритому повітрі в тіні або в провітрюваному теплому приміщенні.
Протипоказання до вживання
Однак не поспішайте відразу вживати курильське чай – протипоказання у нього є, і досить широкі. При хронічних захворюваннях, особливо в гострій стадії, тестувати нові для організму засіб без дозволу лікаря заборонено. Під контролем медиків має перебувати і лікування дітей, вагітних і жінок, що годують.
Настій з перстачу не підходить для гіпотоніків, адже він знижує тиск. Не варто також перестаратися і пити чай більшої концентрації, частіше і довше, ніж в рекомендованих дозах. Слідкуйте за реакцією свого тіла, і якщо вона негативна, наприклад, з’являється висип, нудота, біль, послаблення стільця, припиніть прийом напою.
Будьте уважні до себе, враховуйте особливості курильського чаю, і він не забариться віддячити вас якісним результатом!
