Артеріальна гіпертензія (АГ) — стан, коли постійний артеріальний тиск стає вищим за 140/90 мм рт. ст. Фактором її формування є порушення співвідношення між величиною периферичного опору і серцевого викиду. Виявити гіпертензію досить складно з різних причин, зокрема через тривалий розвиток і майже непомітний перебіг захворювання першого ступеня. Артеріальна гіпертонія має кілька стадій залежно від рівня кров’яного тиску. Кожна з цих фаз має загальні та відмінні симптоми. Від того, на якому етапі буде виявлена хвороба, залежить успішність всього лікування високого тиску.
Перший ступінь гіпертензії
Найбільш складна для виявлення форма АГ. Показники кров’яного тиску коливаються в межах 140-159 / 90-99. Хворий відчуває головний біль, запаморочення, слабкість, нудоту — всі класичні симптоми перевтоми. Також до цього списку додаються болі в серці, однак їм пацієнт зазвичай не надає значення. Вкрай важливо виявити артеріальну гіпертензію саме на цьому етапі, щоб почати лікування якомога раніше. Ефективним методом є регулярне вимірювання тиску, яке дозволяє отримати повнішу картину стану пацієнта. Ліки від гіпертонії першого ступеня не застосовуються. Лікар призначає спеціальну дієту і радить пацієнтові змінити спосіб життя та збільшити фізичні навантаження. Дотримуючись цих вказівок, можна позбутися не тільки симптомів гіпертензії, але в деяких випадках і повністю вилікуватися від неї.
Другий ступінь гіпертензії
Ця стадія умовно називається «помірною». Показники артеріального тиску значно підвищуються і становлять 160-179 / 100-109 мм рт. ст. Всі симптоми першої стадії стають сильнішими. Під загрозою опиняються органи-мішені (мозок, серце, очі, великі і дрібні судини), погіршується функціонування нирок, серцево-судинної і нервової систем. Виникає небезпека інсульту. На цьому етапі самостійна нормалізація кров’яного тиску неможлива. Крім вищезазначених заходів щодо зміни способу життя хворому також призначається монотерапія або комплексний курс медикаментів (діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів АТ 1, β-адреноблокатори). Хворий приймає лікарські засоби все життя, щоб підтримувати нормальний артеріальний тиск.
Третій ступінь гіпертензії
Цей ступінь захворювання називається «важким» і супроводжується значними змінами в організмі. АТ перевищує показники 180/110 мм рт. ст. Страждають органи-мішені, можуть з’явитися аритмія, серцева і ниркова недостатність, стенокардія та ішемічна хвороба. Може виникнути енцефалопатія, великий ризик інсульту, уражаються судини сітківки ока. Для стабілізації артеріального тиску проводиться комплексне медикаментозне лікування.
Гіпертонічний криз
Другий і особливо третій ступінь гіпертонії можуть ускладнюватися таким явищем, як «гіпертензивний криз», який часто виникає через різке припинення лікування. Це відбувається тоді, коли пацієнт, відчувши покращення, самостійно перестає приймати прописані йому препарати. У цього явища є 3 різновиди, які супроводжуються різними симптомами.
Нейровегетативний криз. Хворий приходить у стан нервового збудження, піднімається невисока температура, з’являється тремор рук, шкіра покривається потом. Переважно підвищується систолічний АТ, спостерігається тахікардія.
Набряклий криз. Найчастіше відбувається у жінок через вживання великої кількості солоної їжі або рідини. Набрякають руки і обличчя, хворий стає загальмованим, сонливим. Піднімається систолічний та діастолічний тиск.
Судомний криз. Важкий стан, який провокується ураженням мозку (набряк мозку і енцефалопатія). Виникає при злоякісному перебігу хвороби і супроводжується сильними судомами, до яких може приєднатися набряк мозку.
