Артеріальний тиск (АТ) — це тиск крові в артеріях людини. Його вимірювання залишається базовим способом діагностики та контролю артеріальної гіпертонії, і саме від того, наскільки правильно виконана процедура, залежить, чи можна довіряти отриманим цифрам. Розбіжність у 10–15 мм рт. ст. між домашнім і кабінетним вимірюванням часто пояснюється не станом здоров’я, а порушенням техніки.
Що саме показують цифри АТ
Виділяють два взаємодоповнюючі показники. Верхній, або систолічний, АТ — це рівень кров’яного тиску, який виникає в моменти максимального скорочення серцевого м’яза. Нижній, або діастолічний, — рівень тиску в моменти максимального розслаблення серцевого м’яза.
Одиниця вимірювання — міліметр ртутного стовпа (мм рт. ст.). Запис 130/90 означає: систолічний тиск дорівнює 130 мм рт. ст., діастолічний — 90 мм рт. ст. Обидва числа мають значення: систолічний показник відображає силу поштовху крові під час скорочення, діастолічний — опір судин у фазі відпочинку серця.
Підготовка до вимірювання
Вимірювання потрібно проводити в комфортній, спокійній обстановці, у приміщенні з кімнатною температурою. Приблизно за 30–60 хвилин до процедури слід виключити куріння, вживання тонізуючих напоїв, алкоголю, кофеїну, а також фізичне навантаження. Саме вимірювання можливе лише після щонайменше п’ятихвилинного відпочинку.
Якщо перед процедурою було значне емоційне або фізичне навантаження, період відпочинку збільшують до 15–30 хвилин — інакше тиск буде завищеним, і це не відображатиме реального стану. Сечовий міхур перед вимірюванням потрібно спорожнити: наповнений сечовий міхур сам по собі підвищує показники.
АТ слід вимірювати вранці, вдень і ввечері. Ноги повинні бути випрямлені й стояти на підлозі, а руки — розігнуті й вільно розташовані на рівні серця. Плече не повинно здавлюватися одягом, і вимірювати тиск через одяг узагалі невірно.
Методика вимірювання на плечовій артерії
Вимірюється артеріальний тиск на плечовій артерії, пацієнт повинен прийняти положення сидячи або лежачи на спині (в обох випадках поза повинна бути зручною). Манжету слід накладати на плече протилежне серцю, її нижній край повинен знаходитися на 2 см вище ліктя. Манжету слід підбирати такого розміру, щоб вона покривала 2/3 біцепса. Розміри повітряного міхура манжети вважаються нормальними, коли його довжина дозволяє покривати більше 80% плеча, а ширина – мінімум 40% від розміру руки. Це означає, що під час вимірювання артеріального тиску у пацієнта з ожирінням потрібно використовувати манжету великого розміру.
Тиск у манжеті різко збільшується до значень, вищих за передбачуваний систолічний тиск. Після досягнення потрібного рівня повітря випускають поступово, зі швидкістю приблизно 2 мм рт. ст. за секунду. У цей час фонендоскопом вислуховують тони серця над плечовою артерією на тій самій руці. Сильно притискати артерію мембраною фонендоскопа не потрібно — зайвий тиск спотворює картину.
Тиск, за якого чути перший тон серця, вважається систолічним АТ. Тиск, коли тони серця перестають вислуховуватися, називається діастолічним АТ.
Скільки разів вимірювати
Вимірювання необхідно провести тричі з інтервалом 1–3 хвилини. Коли перші два виміри не мають відмінностей більше 5 мм рт. ст., процедуру можна припинити, а рівнем артеріального тиску вважати середнє їх значення. Якщо відмінності перевищують 5 мм рт. ст., слід провести третій вимір і порівняти його з другим, а потім за потреби виконати й четвертий, щоб виявити підвищений артеріальний тиск.
Якщо тони дуже слабкі, потрібно підняти руку, виконати стискаючий рух кистю, а потім повторити вимірювання.
Коли потрібні вимірювання на ногах
Хворим із судинними патологіями (наприклад, атеросклерозом артерій нижніх кінцівок) слід визначати АТ на обох нижніх і верхніх кінцівках. У такому випадку артеріальний тиск вимірюється як на стегнових, так і на плечових артеріях. Для цього пацієнт лягає на живіт, а артерія вислуховується в підколінній ямці. Порівняння показників рук і ніг дає змогу помітити звуження судин, яке на руках не проявляється.
Рекомендуємо прочитати: Медики рекомендують вживати шоколад людям з аритмією.
Вимірювання вдома та в кабінеті: у чому різниця
Домашній тонометр і кабінетне вимірювання не суперечать одне одному, а доповнюють. У медичному закладі пацієнт часто напружений, тому показники можуть бути вищими, ніж удома. Домашні вимірювання, зроблені за всіма правилами, дають лікарю ціннішу картину, ніж один випадковий результат на прийомі.
| Умова | Як правильно | Що спотворює результат |
|---|---|---|
| Положення руки | Розігнута, на рівні серця, на опорі | Рука на вазі або нижче рівня серця |
| Манжета | Покриває 2/3 біцепса, нижній край на 2 см вище ліктя | Стандартна манжета при повному плечі |
| Відпочинок | Щонайменше 5 хвилин, після навантаження — 15–30 хвилин | Вимірювання одразу після підйому сходами |
| Швидкість випускання повітря | Близько 2 мм рт. ст. за секунду | Занадто швидке скидання тиску |
| Кількість вимірювань | 2–3 з інтервалом 1–3 хвилини, береться середнє | Один вимір із випадковим відхиленням |
| Контроль асиметрії | Вимірювання на обох руках, за потреби — на ногах | Перевірка лише однієї руки |
Найбільш часті помилки
- Неправильне положення кінцівки пацієнта.
- Використання стандартної манжети, яка не відповідає охопленню плеча при загальній повноті пацієнта.
- Недостатній час адаптації пацієнта перед вимірюванням артеріального тиску.
- Висока швидкість зменшення тиску в манжеті.
- Відсутність контролю асиметрії АТ.
Кожна з цих помилок не є дрібницею. Занадто швидке випускання повітря змушує пропустити перший тон і занизити систолічний показник; замала манжета, навпаки, завищує його на десятки міліметрів. Відсутність контролю асиметрії означає, що різниця між руками залишається непоміченою, хоча саме вона іноді вказує на судинну проблему.
Коротко про головне
Точний результат дає лише сукупність умов: спокій, правильне положення тіла, відповідна манжета, повільне випускання повітря і кілька послідовних вимірювань. Якщо показники вдома систематично відрізняються від кабінетних або між руками, це привід обговорити їх із лікарем, а не самостійно змінювати схему лікування. Записуйте дату, час і цифри — такий щоденник допомагає лікарю побачити справжню динаміку, а не окремий випадковий показник.
