Коклюш — це інфекційне захворювання, яке супроводжується нападоподібним спастичним кашлем. Найчастіше його діагностують у дітей дошкільного віку, але хворіють і дорослі. Збудник — кашлюкова паличка — передається повітряно-крапельним шляхом, а контагіозність захворювання дуже висока. Саме тому при найменшій підозрі важливо не чекати, поки кашель стане виснажливим, а звернутися до лікаря й пройти лабораторне обстеження.
На початковому етапі симптоматика нагадує звичайну застуду: нежить, чхання, коливання температури, слабкість. Далі стан погіршується — кашель багаторазово посилюється, стає нападоподібним і судомним, а в кінці нападу виділяється в’язке мокротиння. У маленьких дітей такий кашель особливо болісний: на тлі виснажливого нападу може виникати блювота й утруднене дихання.
Коли лікар призначає лабораторну діагностику
Після оцінки скарг, клінічних проявів і фізикального дослідження — аускультації, пальпації, термометрії — фахівець визначає, які саме лабораторні тести потрібні. Діагностика коклюшу може включати:
- аналізи крові — загальний і біохімічний, а також імунологічні та серологічні методи;
- аналіз мокротиння та сечі;
- бактеріологічний посів біоматеріалу.
Кожне з цих досліджень несе свою корисну інформацію. Разом вони дають лікарю змогу поставити адекватний діагноз і скласти відповідний план лікувальних заходів.
Аналізи крові: що показують і як підготуватися
Кров на дослідження здають лише вранці, коли після останнього прийому їжі минуло не менше 8–10 годин. За добу до аналізу раціон варто скоригувати: виключити жирні й смажені страви, соуси, майонез, а також алкоголь. Якщо дитину було вакциновано, усі параметри в підсумковому результаті, як правило, залишаються в межах норми.
При коклюші в загальному аналізі крові виявляють зниження числа лейкоцитів, тоді як у самій лейкоцитарній формулі зростає концентрація лімфоцитів. Важливо враховувати, що ці параметри безпосередньо залежать від ступеня тяжкості перебігу патології. Наприклад, у ослаблених щеплених дітей зі стертою симптоматикою зміни в аналізі крові можуть не виявлятися зовсім, а незначні зрушення спостерігаються лише в катаральній стадії захворювання.
Для додаткової оцінки загального стану здоров’я виконують біохімічний аналіз. Якщо ускладнень коклюшу немає, значущих змін параметрів зазвичай не буде.
Аналіз сечі та мокротиння: на що звертають увагу
При підозрі на коклюш лабораторні дослідження передбачають також здачу сечі й мокротиння. Вони дають змогу оцінити фізико-хімічні характеристики — колір і прозорість, кислотність і питому вагу. В аналізі сечі дивляться на присутність осаду, у мокротинні — на кров’янисті прожилки.
На правильність результату суттєво впливає те, як пацієнт збирає біоматеріал. Тому перед здачею обов’язково проводять роз’яснювальну роботу й видають інструкції.
Сечу збирають у ранкові години в чисту ємність, краще придбану в аптеці. Доставити її в лабораторію бажано протягом 1–2 годин після збору — тоді інформативність буде вищою.
Вироблення мокротиння відбувається переважно вночі, тому її збирають уранці. Важлива умова: пацієнт лише полоще ротову порожнину, але не чистить зуби, нічого не їсть і не приймає ліки. Саме аналіз мокротиння дає змогу оцінити ситуацію безпосередньо в бронхіальному дереві, роботу миготливого епітелію, виникнення запального компонента, а також кількість лімфоцитів, еозинофілів і присутність інших складових, наприклад мікобактерій.
Бактеріологічний посів: виявити збудника якомога раніше
Лабораторна діагностика коклюшу методом посіву спрямована на виявлення збудника на найранішому етапі виникнення патології. Після проведення фармакотерапії, особливо прийому антибактеріальних препаратів, бактерії визначити вже навряд чи вдасться. Тому етіологію коклюшу потрібно з’ясувати обов’язково — спастичний кашель може виникати й з інших причин.
Суть дослідження така: у людини беруть біоматеріал — мазок із задньої стінки глотки, — поміщають його на поживне середовище й у стерильних умовах отримують колонії бактерій для подальшого вивчення. Оцінити результат можна вже через 3–4 доби.
Забір біоматеріалу займає всього 2–3 секунди, і дискомфорту пацієнт при цьому не відчуває. Щоправда, малюки можуть відчувати страх і чинити опір процедурі. Сьогодні маніпуляція досить проста: слиз із глотки беруть ватною паличкою, а потім наносять її на готове поживне середовище в ємності.
Раніше застосовувалася інша методика бактеріологічного посіву — хворого просили покашляти над чашкою Петрі. Краплі мокроти при цьому потрапляли безпосередньо на поживний розчин, після чого ємність закривали кришкою і містили в спеціальні умови, оптимальні для вирощування колоній бактерій. Однак методика була не настільки ефективною, оскільки не всі пацієнти кашляли «правильно».
Метод ПЛР: швидко й точно
Сучасна й високоефективна методика виявлення збудника коклюшу — полімеразна ланцюгова реакція. Високочутливий тест дає змогу виявити в біоматеріалі, наприклад у крові чи мокротинні, ДНК збудника патології, навіть якщо їх усього кілька десятків. Розшифровка займає 1–2 доби.
Методика має незаперечні переваги:
- висока специфічність — забруднення вторинною флорою не впливає на результат;
- висока швидкість отримання результату.
Утім, при коклюші доцільно здавати кілька аналізів, щоб оцінити інформацію від кожного: і від бактеріологічного посіву, і від ПЛР.
Імунологічне дослідження та антитіла
Імунологічний метод дає змогу виявляти антитіла до коклюшу, які обов’язково виробляє імунна система людини, зараженої збудником. Після проникнення кашлюкової палички в організм починається вироблення токсинів — антигенів, у відповідь на які в кров’яне русло надходять антитіла. Саме високі титри імуноглобулінів в аналізі й свідчать про зараження.
- У гострій фазі захворювання виробляється IgA.
- Виявлення IgM говорить про первинне впровадження збудника, ще на доклінічному етапі; проте при вакцинації дітей цей показник також помірно підвищений.
- Про формування імунної відповіді впродовж усієї хвороби свідчить присутність IgG-антитіл. Вони зберігаються в кров’яному руслі протягом кількох років, що вказує на перенесений коклюш.
Вироблені антигени, циркулюючи кров’яним руслом, допомагають кожній клітині організму боротися з інфекційним агентом, а заодно дають змогу судити про стадії патології та рівень захисних сил.
Латексна мікроаглютинація: експрес-метод
Це швидкий метод лабораторної діагностики, який дає змогу виявити антигени збудника коклюшу, якщо вони вже встигли виробитися, через 30–40 хвилин після забору біоматеріалу. Методика не потребує значних фінансових витрат. Однак через те, що в ній використовуються антигени збудника на стадії розпаду, результат у низці випадків буває хибнопозитивним.
Порівняння методів діагностики
| Метод | Що виявляє | Час отримання результату | Особливості |
|---|---|---|---|
| Загальний аналіз крові | Зниження лейкоцитів, зростання лімфоцитів | Залежить від лабораторії | Зміни можуть бути відсутні при стертій симптоматиці |
| Біохімічний аналіз крові | Загальний стан здоров’я | Залежить від лабораторії | Без ускладнень значущих змін немає |
| Аналіз сечі та мокротиння | Фізико-хімічні характеристики, осад, прожилки крові | Залежить від лабораторії | Результат залежить від правильності збору |
| Бактеріологічний посів | Збудника на ранньому етапі | 3–4 доби | Після антибіотиків бактерії визначити складно |
| ПЛР | ДНК збудника | 1–2 доби | Висока специфічність, забруднення вторинною флорою не впливає |
| Імунологічне дослідження | Антитіла IgA, IgM, IgG | Залежить від лабораторії | IgG зберігаються роками після перенесеної хвороби |
| Латексна мікроаглютинація | Антигени збудника | 30–40 хвилин | Можливі хибнопозитивні результати |
Збір аналізів за віковими групами
Зіткнувшись із рекомендацією здати аналізи на коклюш, не всі люди знають, як правильно збирати біоматеріал.
У дитячій практиці досить важко зібрати в малюка мокротиння: дитина відмовляється плювати в баночку, вередує, плаче, і доводиться довго вмовляти. Те саме стосується збору сечі. Забір крові діти також сприймають негативно. Однак усі ці труднощі цілком можна подолати, адже результат украй важливий, щоб правильно скласти план лікувальних заходів.
У людей похилого віку таких проблем зазвичай не виникає, але збір біоматеріалу все ж має свої нюанси. Залежно від віку в пацієнта можуть бути соматичні патології, що вимагають щоденного прийому медикаментів. Препарати можуть позначитися на якості підсумкового результату аналізів на коклюш. Щоб уникнути помилок діагностичного характеру, краще заздалегідь обговорити з лікарем подібні особливості.
Профілактика коклюшу
Профілактика може бути специфічною — своєчасна вакцинація малюків — і неспецифічною. Суть останньої полягає в загартовуванні дітей, підвищенні їхніх імунних бар’єрів, вітамінотерапії. Правильне харчування й часте перебування на свіжому повітрі також відіграють роль. Крім цього, необхідно уникати контактів з уже хворими на коклюш людьми, особливо в осінньо-весняний сезон, коли всюди безліч тих, хто кашляє.
Жоден з описаних аналізів не варто призначати собі самостійно, як і тлумачити його результат без фахівця. Лише лікар, який бачить клінічну картину й знає історію хвороби, може визначити потрібний набір досліджень і правильно скласти план лікування.
