Ішемічна хвороба серця (ІХС). Ознаки, причини, діагностика, лікування

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Ішемічна хвороба серця (ІХС) – захворювання серцево-судинної системи, пов’язане з порушенням кровопостачання міокарда і зменшенням надходження кисню і поживних речовин. Це патологічний стан займає провідне місце серед причин раптової смерті і втрати працездатності. За своїм перебігом ІХС може протікати гостро (інфаркт міокарда, гостра коронарна недостатність) або хронічно (стенокардія, постінфарктний кардіосклероз).

Причини і фактори ризику ІХС

Причиною ішемічної хвороби серця в 95% випадків є атеросклероз коронарних артерій. При підвищеному вмісті в крові холестерину, він відкладається в стінках судин. Потім ці ділянки обростають сполучною тканиною, і утворюється атеросклеротична бляшка. Вона звужує просвіт судини і перешкоджає нормальному кровотоку. Значущим вважається зменшення діаметра артерії більш ніж на 70%.

У деяких випадках на внутрішній поверхні судин можуть утворюватися тромби, які повністю перекривають доступ крові до певної області серця. Якщо протягом півгодини не відновити кровотік по судині, то м’язові клітини почнуть гинути, а через 4-6 годин процес стає незворотним.

Звуження просвіту судини може бути і при спазмі коронарної артерії, викликаної підвищеним синтезом деяких гормонів і зміненою чутливістю до них внутрішньої оболонки (ендотелію). Класичним проявом такого механізму є вазоспастична стенокардія.

Досить рідкісною причиною ІХС є емболія тромбами, жиром або повітрям. Зазвичай це відбувається при наявності аневризми лівого шлуночка або є наслідком ятрогении (викликано медичним втручанням).

Серед факторів ризику ішемічної хвороби серця найбільше значення надають:

  • паління (не залежить від кількості сигарет);
  • підвищеного тиску;
  • обтяженої спадковості;
  • порушення обміну речовин (гіперхолестеринемії, ожиріння, цукрового діабету);
  • стресу і хронічного нервового перенапруження.

Симптоми ішемічної хвороби серця

Основним і найбільш частим ознакою ІХС є біль, пов’язана з ішемією міокарда. У неї є кілька відмінних рис:

  • виникає під час або відразу після емоційного або фізичного навантаження;
  • локалізується за грудиною або в лівій половині грудної клітини;
  • віддає в нижню щелепу, ліву руку і лопатку, спину;
  • іноді носить хвилеподібний характер;
  • описується пацієнтом як стискаюча або пекучий;
  • зменшується або проходить після припинення навантаження;
  • супроводжується вегетативними проявами (холодний піт, нудота);
  • не змінюється при зміні положення тіла, кашлі, глибокому диханні.

Відсутність больового синдрому може спостерігатися при полінейропатії на тлі цукрового діабету або у літніх пацієнтів.

Ішемічна хвороба серця може виявлятися аритмією або хронічною недостатністю кровообігу.

До атипових симптомів ІХС відносять:

  1. Гастралгічний варіант, що супроводжується диспепсичними розладами (нудотою, блювотою, проносом) і болем в животі. Пов’язані вони зазвичай з ішемією стінки серця, що примикає до діафрагми.
  2. Астматичний варіант, що характеризується утрудненим диханням і появою пінистої мокроти. Він розвивається при гострої лівошлуночкової недостатності, коли уражений великий обсяг міокарда.
  3. Неврологічний варіант пов’язаний з погіршенням кровопостачання головного мозку і проявляється запамороченням і втратою свідомості.

У цих випадках діагностика ІХС буває утруднена, але використання інструментальних методів обстеження, як правило, прояснює ситуацію.

Золотим стандартом діагностики ІХС є проведення коронарографії. При цьому контрастну речовину за допомогою спеціального провідника вводять безпосередньо в коронарну артерію. На серії зйомок, зроблених під рентгенівським випромінюванням, визначають ступінь звуження артерії. Дослідження проводять через прокол в стегнової або ліктьової артерії. При підозрі на вазоспастичну природу захворювання, виконують провокує пробу з введенням судинозвужуючі препарату.

Досить інформативною є і МРТ серця з контрастуванням судин. Отримані результати можна порівняти з даними коронарографії в 90% випадків.

При УЗД серця можна визначити розміри порожнин і ознаки перенесеного інфаркту. Для виявлення транзиторною ішемії використовують стрес-ЕХО, при якому дослідження виконують після навантаження.

На ЕКГ виявляють порушення ритму або ознаки постінфарктного кардіосклерозу. Щоб зняти ЕКГ безпосередньо в момент нападу болю, використовують холтерівське моніторування, тобто реєструють дані протягом доби. Можна також застосовувати тест з фізичним навантаженням (на велотренажері), який служить для оцінки її переносимості.

Всім хворим з ІХС в обов’язковому порядку беруть загальний і біохімічний аналіз крові. У них часто виявляють підвищення рівня холестерину і кардиоспецифических ферментів.

Лікування і профілактика ішемічної хвороби серця

Медикаментозне лікування ішемічної хвороби серця включає в себе наступні класи препаратів:

  1. Дезагреганти (аспірин) перешкоджають утворенню тромбів в артеріях. Прийом їх обов’язковий для всіх пацієнтів з ІХС за відсутності протипоказань. Щоб зменшити агресивний вплив на слизову оболонку шлунка, можна використовувати кишковорозчинною форму (Кардіомагніл).
  2. Статини, що знижують рівень холестерину, призначають під контролем ліпідного профілю. Вкрай бажано поєднувати їх прийом зі спеціальною дієтою.
  3. Нітрати (нітрогліцерин, нітросорбід) є засобом першої допомоги при нападі стенокардії, так як призводять до розширення коронарних артерій і поліпшенню кровотоку. Пролонговані форми приймають для профілактики ішемії.
  4. Бета-блокатори (Конкор, егілок) зменшують частоту серцевих скорочень, тим самим знижуючи навантаження на міокард. При цьому потреби в кисні також стають менше.
  5. Антіарітмікі призначають при появі порушення ритму.
  6. Сечогінні препарати використовують при ознаках серцевої недостатності.

Якщо медикаментозне лікування ІХС неефективне, застосовують хірургічне втручання. Операція може бути виконана на відкритому серці (аорто-коронарне шунтування), використовуючи апарат штучного кровообігу, або мініінвазивним шляхом через прокол в артерії (ангіопластика і стентування).

У першому випадку накладають анастомози між аортою і коронарними судинами, як шунтів використовують власні вени або артерії. При ангіопластики спеціальний балон вводять в область звуження артерії і роздувати. Щоб закріпити результат, уражену ділянку зміцнюють за допомогою маленької металевої пружинки (стента). Завдяки цьому артерія не спадає.

Прогноз при ІХС

Прогноз захворювання в цілому несприятливий, так як ІХС є незворотнім і неухильно прогресуючим процесом. Дотримання заходів профілактики і вчасно розпочате лікування дозволить уповільнити перебіг ішемічної хвороби серця і збільшити тривалість життя.

Вікторія Стоянова

Лікар-лаборант, спеціалізація - клінічна лабораторна діагностика.

HealthDay.in.ua